Дата документу 19.11.2024Справа № 554/12110/24
Провадження № 1-кс/554/11859/2024
19.11.2024 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави в складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024170000000695 від 30.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 209, ст. 368-5 КК України, -
Прокурор звернувся до суду з клопотанням посилаючись на те, що суб?єкт декларування ОСОБА_4 , будучи начальником відділу Головного управління Державної казначейської служби в Полтавській області, 12.04.2023 подав повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, де зазначив одержання доходу 04.04.2022 у вигляді спадщини від матері, ОСОБА_5 , а саме банківських металів у злитках на суму 3555000 грн. При цьому, зазначена сума останнім не вказана у розділі доходи декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік.
Окрім того, ОСОБА_4 у повідомленні про суттєві зміни в майновому стані від 12.04.2023 зазначив одержання доходу 04.04.2023 у вигляді спадщини від матері, ОСОБА_5 , у розмірі 5920000 грн. (в іноземній валюті) та 419937 грн.
Також, у повідомленні про суттєві зміни в майновому стані від 24.10.2023 зазначив одержання доходу 19.10.2023 у вигляді спадщини від батька, ОСОБА_6 , у розмірі 56175000 грн. (в іноземній валюті), 208582 грн. та дорогоцінних металів на суму 34500000 грн.
На підставі зазначених вище доходів ОСОБА_4 було сформовано активи у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік у вигляді 62 115 000 доларів США (що на 60,4 млн. доларів США більше, ніж зазначена спадщина) та дорогоцінних металів у злитках на суму 38 055 000 грн.
Крім того, відповідно до листа Головного управління ДПС у Полтавській області № 20340/5/16-31-12-03-09 від 05.11.2024 ОСОБА_6 у період з 1 кварталу 1998 по 2 квартал 2024 отримав доходів на загальну суму 274 389,30 грн, ОСОБА_5 за вище вказаний період отримала доходів на загальну суму 1 936 267,86 грн. Окрім цього, відповідно до наданої інформації, зазначено одержання спадщини ОСОБА_4 - 599 400 грн в 4 кварталі 2020, в липні 2022 у розмірі 783 500 грн, в квітні 2023 спадщину не отримував.
Отже, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 , будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави набув активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує його законні доходи, а також володіє, використовує та розпоряджається вказаним майном.
Відповідно ч. 3 примітки до ст. 368-5 КК України під активами слід розуміти грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов'язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно положень чинного кримінального процесуального кодексу України орган досудового розслідування зобов'язаний забезпечити повне та об'єктивне дослідження обставин вчинення кримінального правопорушення та зобов'язаний здійснити доказування обставин, які визначені положеннями ст. 91 КПК України.
14.11.2024 на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави справа №554/12110/24 провадження №1-кс/554/11552/2024 за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_7 проведено обшук в ході якого виявлено та вилучено 15 коробків із ювелірних прикрас та 8 фото із зображенням генерала Капашина.
ОСОБА_8 має родинні зв'язки із ОСОБА_4 , що ймовірно може вказувати на легалізацію грошових коштів останнього, які є заблокованими активами.
Вилучені речі та документи 14.11.2024 постановою слідчого визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Згідно ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, що до якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Відповідно до ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Згідно ч.2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У даному випадку існує сукупність підстав і підозр вважати, що виявлені і вилучені документи є доказами злочину - речовими доказами, а саме матеріальним об'єктами, які зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та можуть бути використані як докази.
У зв'язку з наявністю ризику щодо втрати речових доказів, тобто існування обставин, які підтверджують, що незастосування арешту призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі вилученого майна, тобто втрати речових доказів у кримінальному провадженні, слідчим ініційовано вказане клопотання про його арешт відповідно до ст.170 КПК України.
Згідно п. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, та відповідно до п. 3 даної статті у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а саме: речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій.
З огляду на зміст ст. 98 КПК України та враховуючи вище вказане, слідство приходить до висновку, що документи та їх копії вилучені під час обшуку, містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, а тому підлягають арешту.
Метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів, відповідно до п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Поряд з цим, указані речі та документи містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому можуть бути використані стороною обвинувачення у доказуванні вини причетної особи, зацікавлені у результатах досудового розслідування, тому є достатні підстави вважати про наявність ризику їх невідкладного приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати чи знищення з метою перешкоджання установленню істини у провадженні.
Відповідно ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
З метою повного, всебічного й неупередженого досудового розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, проведення на їх підставі подальших слідчих (розшукових) дій, а також з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, передачі, відчуження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на документи та їх копії, які вилучені в ході обшуку 13.11.2024 за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , до завершення досудового розслідування та судового розгляду.
Прокурор в судове засідання не з'явився, надав заяву в якій прохав клопотання задовольнити, та розглянути клопотання у його відсутність.
Суд, дослідивши надані докази, приходить до наступного. Згідно п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу). Стороною обвинувачення доведено, що вищевказане майно, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту, вказаного в клопотаннях сторони обвинувачення майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню. Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024170000000695 від 30.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 209, ст. 368-5 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на вилучені в ході обшуку 13.11.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_7 15 коробків із ювелірних прикрас та 8 фото із зображенням генерала Капашина.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1