Справа № 524/14279/24
Провадження №2-о/524/361/24
20.11.2024 року місто Кременчук
Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі
головуючого судді Мельник Н.П.,
з участю секретаря судового засідання Стешиної В.О.,
заінтересованої особи стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису,
18.11.2024 ОСОБА_2 звернулася до Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області з заявою про видачу обмежувального припису стосовно заінтересованої особи ОСОБА_1 строком на 6 місяців шляхом покладення на нього наступних обов'язків: заборони наближатись на відстань менше 300 м до місця її фактичного проживання ( АДРЕСА_1 ); заборони вести телефонні переговори із нею або контактувати із заявницею через третіх осіб або через інші засоби зв'язку; заборони особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , переслідувати її та у будь-який спосіб спілкуватись із нею.
Заява мотивована тим, що її батько ОСОБА_1 вчиняє стосовно неї домашнє насильство у зв'язку із чим заявниця вимушена була укласти договір дарування від 15.10.2024 на свою частку квартири АДРЕСА_2 . Зазначає, що на даний момент проживає у м Кременчуці за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що ОСОБА_3 вчиняє домашнє насильства стосовно неї протягом тривалого часу. Заявниця неодноразово зверталась до правоохоронних органів щодо вчинення домашнього насильства стосовно неї, внаслідок чого 22.09.2024 працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Однак ОСОБА_3 не зважає на заходи, вжиті поліцією стосовно нього, надалі погрожує фізичною розправою. Також, у заяві ОСОБА_2 стверджує, що відповідно до відповіді Кременчуцького РУП НП України в Полтавській області нею подавались заяви щодо вчинення домашнього насильства.
Заявниця у заяві зазначає, що переконана про вірогідність продовження та повторного вчинення насильства ОСОБА_3 щодо неї, настанням тяжких наслідків щодо стану її здоров'я, вжиті поліцією та судом заходи стосовно ОСОБА_3 виявились неефективними.
У судове засідання заявниця не з'явилась.
З урахуванням думки ОСОБА_3 , враховуючи, що із змісту заяви вбачається, що заявниця переконана про вірогідність загрози подальшого насильства стосовно неї, суд постановив справу розглядати без участі ОСОБА_2 .
У судовому засіданні заінтересована особа стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису ОСОБА_1 повністю заперечував обставини, викладені у заяві ОСОБА_2 , зазначав, що зазначене нею не відповідає дійсності у повному обсязі, просив відмовити у задоволенні зазначеної заяви. Стверджував, що заявниця працює та проживає у місті Києві, протягом останнього року він бачив її 3-4 рази, коли вона приїздила до м ОСОБА_4 . За адресою, зазначеною у заяві про видачу обмежувального припису ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 не проживає, там мешкає її мати ОСОБА_5 .
Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що 19.11.2024 Автозаводським районним судом міста Кременчука Полтавської області винесено рішення по справі №524/14275/24, провадження № 2-о/524/360/24, про відмову у видачі обмежувального припису стосовно нього за заявою його бувшої дружини ОСОБА_5 (матері ОСОБА_2 ) у зв'язку із необгрунованістю та не підтвердженням заявлених нею вимог.
Заслухавши пояснення заінтересованої особи стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису ОСОБА_1 , дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Заявниця ОСОБА_2 являється дочкою ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 23.10.2001 Краснодонським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Луганської області.
Особа стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису ОСОБА_1 проживає у кв АДРЕСА_2 .
Згідно договору дарування від 15.10.2024, наявного у матеріалах справи, частки квартири АДРЕСА_2 , належні заявниці ОСОБА_2 у розмірі та її матері ОСОБА_5 у розмірі , подаровані іншій особі.
Однак матеріали заяви не обґрунтовують та не підтверджують причинно-наслідкового зв'язку між обставинами, викладеними у заяві та укладенням заявницею ОСОБА_2 та її матір'ю ОСОБА_5 договору дарування сторонній особі своїх часток у квартирі, в якій проживає особа стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису ОСОБА_1 . З пояснень, наданих у судовому засіданні, ОСОБА_1 повідомив, що особа, якій подаровано частки у зазначеній вище квартирі, йому невідома.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, одним із яких є заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою (частина друга статті 26 вказаного Закону).
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Як встановлено з матеріалів справи згідно відповіді Кременчуцького РУП на ім'я ОСОБА_2 від 23.09.2024 за вих №107/Г-1012, а також копії протоколу від 22.09.2024 встановлено результати розгляду звернення заявниці до органів поліції за №№ 17334, 17336 від 30.08.2024 стосовно вчинення факту домашнього насильства ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 .
Відповідно до зазначених документів відносно ОСОБА_1 складено 22.09.2024 адміністративний протокол за ч. 1 ст. 173 КУпАП.
До матеріалів заяви не додано жодних судових рішень постановлених стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173 КУпАП стосовно дочки.
Ст. 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою.
Положеннями ст.251 КУпАП визначено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, у тому числі і протоколом про адміністративне правопорушення.
З системного аналізу КУпАП слідує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та неспростовним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише формою фіксації правопорушення.
Станом на час розгляду цієї справи згідно інформації у автоматизованій системі збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень «Єдиний державний реєстр судових рішень» судом не встановлено наявність відомостей про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173 КУпАП стосовно своєї дочки ОСОБА_2 , як наслідок відповідні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказаним протоколом не розглянуті.
Інші докази, які б могли свідчити про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно дочки, у їх сукупності в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», з урахуванням можливих ризиків застосування психічного чи фізичного насильства у майбутньому, матеріали справи не містять, також заявницею не надано таких доказів суду.
Складення одного протоколу стосовно ОСОБА_1 не може свідчити про застосування ним стосовно заявниці тривалого домашнього насильства.
У постанові Верховного Суду від 28.04.2020 по справі за №754/11171/19 зазначено, що при вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
З огляду на вказані обставини, які свідчать про відсутність доведення вчинення ОСОБА_1 домашнього насилля відносно своєї дочки, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволенню заяви.
Керуючись ст. ст. 350-1 - 350-8 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд
Відмовити у задоволені заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Мельник