Справа № 2-3545/09
Провадження № 4-с/524/35/24
19 листопада 2024 року
Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:
головуючого судді Ковальчук Т. М.
за участю секретаря судового зсідання Воблікової І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив: визнати незаконними дії державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ в межах виконання виконавчого провадження № 18977194 щодо відмови у знятті арешту з грошових коштів - заробітної плати на його картковому рахунку; зобов'язати державного виконавця скасувати арешт, накладений на його зарплатний рахунок.
На обґрунтування скарги зазначив, що на виконанні у Дніпровському ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ перебуває виконавчий лист, виданий 22 січня 2010 року Автозаводським районним судом міста Кременчука у справі № 2-3545/09 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання двох синів.
Державний виконавець відкрив виконавче провадження № 18977194 та розпочав виконавчі дії щодо примусового виконання судового рішення, зокрема наклав арешт на всі банківські рахунки боржника, у тому числі зарплатні.
З метою відновлення порушеного права ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця з вимогою про зняття арешту із заробітного рахунку, надавши докази належності цього банківського рахунку до категорії зарплатного.
22 серпня 2024 року скаржник отримав відмову у знятті цього арешту у зв'язку з наявною заборгованістю.
Такі дії органу ДВС скаржник вважає незаконними, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Ухвалою від 06 вересня 2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука прийняв скаргу до розгляду та призначив судове засідання.
Дніпровський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ подав до суду заперечення на скаргу, у якому зазначив про відсутність підстав для зняття арешту з рахунку боржника та просив відмовити у задоволенні скарги, а розгляд справи здійснювати без участі представника цього органу.
ОСОБА_2 також подала заперечення на скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, у якому звернула увагу суду на пропуск скаржником строку звернення до суду зі скаргою, а також дотримання державним виконавцем під час накладення арешту на банківські рахунки скаржника вимог Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), у зв'язку з чим просила відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця.
У судове засідання скаржник, державний виконавець та ОСОБА_2 не прибули, про дату та час розгляду скарги повідомлені належним чином; ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяви про розгляд скарги без їх участі.
За правилами частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов таких висновків.
Суд установив, що у Дніпровському ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ перебуває виконавче провадження № 18977194 щодо виконання виконавчого листа № 2-3545, виданого 22 січня 2010 року Автозаводським районним судом міста Кременчука про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання двох синів у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 17 червня 2009 року до досягнення ними повноліття.
23 березня 2010 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.
22 травня 2024 року державний виконавець вніс відомості щодо боржника до Єдиного реєстру боржників; виніс постанови про встановлення тимчасових обмежень у праві: керування транспортним засобом, виїзду за межі України, полювання, а також сформував платіжну вимогу на списання коштів з рахунків боржника та направив до відповідних банківських установ для виконання.
27 травня 2024 року державний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направив до Міністерства Оборони України.
Постановою від 18 червня 2024 року державний виконавець наклав арешт на кошти боржника, сформував платіжну вимогу на списання коштів з рахунку боржника та направив на виконання до банківських установ.
09 липня 2024 року представник боржника звернувся до державного виконавця із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій та надав довідку банку про те, що на цей картковий рахунок боржник отримує заробітну плату, а також інші зарахування.
Постановою від 10 липня 2924 року державний виконавець визначив поточний рахунок боржника у банку для здійснення видаткових операцій, а 15 липня 2024 року сформував платіжну вимогу на списання коштів з рахунків боржника та направив до банківської установи для виконання.
21 серпня 2024 року до Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) надійшов адвокатський запит представника боржника про зняття арешту з коштів боржника, на який 22 серпня 2024 року державний виконавець надав відповідь про те, що для цього відсутні підстави.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Суд звертає увагу, що в силу вимог частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. При цьому наведений у частині другій цієї статті перелік не є вичерпним, оскільки законом можуть бути визнані й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Так, за правилами частин другої та третьої статті 70 Закону № 1404-VIII із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Отже, виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника у разі стягнення, зокрема заборгованості за аліментами на неповнолітніх дітей, лише у розмірі, встановленому у наведеній нормі, і таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.
Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).
Ураховуючи наведене, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати. Якщо ж такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках, та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.
За приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до частини третьої, пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).
При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків.
Аналізуючи наведені правові норми, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, на підставі яких виконавець має можливість здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й визначити розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.
Відповідний статус коштів, що знаходяться на арештованому рахунку, підтверджується наданим боржником документом, а саме довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 02 липня 2024 року, виданою про те, що ОСОБА_1 має в цьому банку картку НОМЕР_1 (№ НОМЕР_2 , номер рахунку НОМЕР_3 ), на яку отримує зарплатні виплати. Припущення, що на цю карту (рахунок) може бути зарахована будь-яка інша виплата (переказ) не спростовує статусу арештованих коштів на рахунку боржника, звернення стягнення на які заборонено законом.
Відтак доводи скаржника, що рахунок, на якому знаходились кошти є такими, на які заборонено законом накладення арешту, є документально підтвердженими та відповідають положенням закону, оскільки за змістом абзацу першого частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII арешт може накладатись на кошти, а не на рахунок боржника.
Залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату боржника, унеможливлює отримання ОСОБА_1 будь-яких коштів заробітної плати, як єдиного джерела доходу, та порушує його право на отримання винагороди за працю та достойні умови життя.
Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, викладеній у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).
Щодо доводів ОСОБА_2 про пропуск скаржником строку звернення зі скаргою на дії державного виконавця, суд виходить із того, що скарга стосується дій державного виконавця щодо накладення постановою від 18 червня 2024 року арешту на кошти у вигляді зарплати, а початок перебігу передбаченого статтею 449 ЦПК десятиденного строку, протягом якого він має право звернутися до суду, є оформлена листом від 22 серпня 2024 року відмова цього державного виконавця у вчиненні відповідних дій за заявою ОСОБА_1 , а не постанова державного виконавця від 23 березня 2024 року про відкриття виконавчого провадження, як зазначає ОСОБА_2 .
Ураховуючи наведене, суд вбачає наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 258-261, 354, 447-451 ЦПК України, суд
Задовольнити скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця.
Визнати неправомірною відмову посадової особи Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ у виконавчому провадження № 18977194 щодо зняття арешту з грошових коштів ОСОБА_1 у вигляді заробітної плати.
Зобов'язати посадову особу Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ зняти арешт із грошових коштів у вигляді заробітної плати, що надходять на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_2 , картка НОМЕР_1 ), відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».
Ухвала суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Т. М. Ковальчук