Справа № 532/2682/19
Провадження 1-кп/524/33/24
19.11.2024 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі колегії суддів: головуючого судді: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
за участю прокурора: ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м.Кременчука Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019170190000644 від 27.08.2019 року відносно вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 152 ч.4 КК України,
Прокурор - начальник Кобеляцького відділу Решитилівської окружної прокуратури ОСОБА_5 в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком на 60 днів без обрання застави, в якому він зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України існують до теперішнього часу, а саме, що обвинувачений ОСОБА_7 може ухилитись від явки до суду, так як вчинив особливо тяжкий злочин, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який існує до теперішнього часу і обвинувачений ОСОБА_7 вважає може переховуватись від суду на тимчасово окупованих територіях, також може знищити або спотворити будь-які речі або документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, знаходячись на волі може впливати на малолітню потерпілу,яка проживає з обвинуваченим в одному населеному пункті, також може здійснювати вплив на свідків, які не допитані в судовому засіданні, вчинити нове кримінальне правопорушення, так як він не працює, постійного джерела доходів немає, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку, на шлях виправлення не встав. Також злочин у якому висунуте органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_7 вчинений із застосуванням насильства, то він вважає, що суд не повинен визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу.
Суд вислухавши думку учасників судового процесу, захисника ОСОБА_6 , який просить суд змінити запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, так як прокурором ризики, передбачені ст.177 КПК України не доведені, обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримує думку захисника , дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:
Згідно ст. 331 ч.1 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, застосований ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 26.09.2024 року спливає 24.11.2024 року.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.
Зокрема, ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені дій сексуального характеру, пов'язаних із анальним проникненням в тіло малолітньої потерпілої ОСОБА_8 з використанням геніталій, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.152 ч.4 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_7 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років, обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працює, немає постійного джерела доходу, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, йому висунуте обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину в період іспитового строку, знаходячись на волі може незаконно впливати на малолітню потерпілу, з якою вони проживають в одному населеному пункті, та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також суд при розгляді клопотання прокурора враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1,3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання останнього винуватим у пред'явленому обвинуваченні, ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, незаконного впливу на малолітню потерпілу, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, та є підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 19.11.2024 року до17.01.2025 року включно.
Відносно клопотання захисника ОСОБА_9 про заміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, суд враховує, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на цілодобовий домашній арешт, а альтернативні запобіжні заходи, як вище зазначив суд не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
На підставі ч.3 ст. 183 КПК України, суд, застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Згідно положень ст. 183 ч.4 п.1 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки злочин у якому висунуте органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_7 вчинений із застосуванням насильства, то суд вважає не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі №3-208/2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Керуючись ст.ст. 331 ч.1, 3, 369 , 372, 392, 394 ч.5, ст. 395 ч.2 п. 1-1 КПК України, суд , -
Клопотання прокурора - начальника Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 19.11.2024 року до 17.01.2025 року включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду, через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом 5 днів з дня її оголошення обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Головуючий суддя: ОСОБА_10
Судді :
ОСОБА_11