Справа № 524/7924/23
Провадження №2/524/3260/24
14.11.2024 року
Суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука Ковальчук Т. М., за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду із зазначеною позовною заявою, у якій просило стягнути зі ОСОБА_1 96184,90 грн заборгованості за кредитними договорами та 2684,00 грн судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (далі - ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога») та ОСОБА_1 уклали кредитні договори № 607326160 від 03 вересня 2021 року та № 3056511386/729741 від 12 вересня 2021 року, за умовами яких фінансова установа надала позичальнику кредит на суму 21500,00 грн та 2500,00 грн відповідно.
ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свої зобов'язання за цими договорами виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договорами.
Позивач указує, що сума заборгованості відповідача за договором № 607326160 від 03 вересня 2021 року становить 86184,90 грн (з яких 21500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 64684,90 грн - сума заборгованості за відсотками), а за договором № 3056511386/729741 від 12 вересня 2021 року - 10000,00 грн (з яких 2500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7500,000 грн - сума заборгованості за відсотками), загальна сума заборгованості - 96184,90 грн.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») уклали договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за договором № 607326160. 31 грудня 2020 року Додаковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції. 20 жовтня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 20102022, за умовами якого, ТОВ «Таліон Плюс» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги за договором № 607326160.
19 квітня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 19042022-Є, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримало право вимоги за договором № 3056511386/729741.
Заочним рішенням від 17 січня 2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука задовольнив позов ТОВ «ФК «ЄАПБ»: стягнув зі ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 607326160 від 03 вересня 2021 року в сумі 86184,90 грн та за кредитним договором № 3056511386/729741 від 12 вересня 2021 року в сумі 10000,00 грн, всього на загальну суму 96184,90 грн, а також витрати щодо сплати судового збору в сумі 2684,00 грн.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Автозаводського районного суду міста Кременчука з заявою про перегляд заочного рішення від 17 січня 2024 року, яку ухвалою від 16 серпня 2024 року суд задовольнив, скасував це заочне рішення та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.
Так, основними доводами відповідача, який не погоджується з вимогами позивача про стягнення з нього заборгованості за кредитними договорами, є порушення правил об'єднання позовних вимог в одному позові, а також передача за договором факторингу від 28 листопада 2018 року права вимоги за кредитним договором від 03 вересня 2021 року, зобов'язання за яким ще не існувало на момент такої передачі, та відсутність доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення права вимоги.
Позивач подав до суду клопотання про витребувана доказів (інформацію від Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» щодо наявності у ОСОБА_1 карткових рахунків, відкритих у цьому банку, виписки, інформацію про надходження коштів тощо), а також додаткові пояснення щодо процесу та процедури укладення кредитних договорів зі ОСОБА_1 , специфіки укладення електронних договорів, укладення договорів на отримання онлайн кредитів, підписання їх електронним підписом. При цьому позивач звернув увагу суду на те, що відповідно до пункту 1.3 договору факторингу від 28 листопада 2018 року право вимоги - це права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Позивач у судове засідання не з'явився, просив проводити розгляд справи без його та представника участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася; про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчать два зворотні повідомлення АТ «Укрпошта» із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»; із клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталася. Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 повідомлення про призначення судового засідання також отримав, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного документа.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (частина перша статті 1056-1 ЦК України).
За правилами частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі з використанням КЕП, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Так, за доводами позивача ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитні договори № 607326160 від 03 вересня 2021 року та № 3056511386/729741 від 12 вересня 2021 року, відповідно до умов яких фінансова установа надала позичальнику кредит на суму 21500,00 грн та 2500,00 грн відповідно.
Позивач указує, що сума заборгованості відповідача за договором № 607326160 від 03 вересня 2021 року становить 86184,90 грн (з яких 21500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 64684,90 грн - сума заборгованості за відсотками), а за договором № 3056511386/729741 від 12 вересня 2021 року - 10000,00 грн (з яких 2500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 750,000 грн - сума заборгованості за відсотками), загальна сума заборгованості - 96184,90 грн.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») уклали договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за договором № 607326160. 31 грудня 2020 року Додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції. 20 жовтня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 20102022, за умовами якого, ТОВ «Таліон Плюс» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги за договором № 607326160.
19 квітня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 19042022-Є, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримало право вимоги за договором № 3056511386/729741.
На обґрунтування заявлених вимог позивач до позовної заяви додав, зокрема копії: Договору кредитної лінії № 607326160 від 03 вересня 2021 року; Додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року; Договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року; Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 3056511386/729741 від 12 вересня 2021 року; Додатку № 1 до цього Договору; Договору факторингу № 19042022-Є від 19 квітня 2022 року; Акта прийому-передачі реєстру боржників за Договором № 19042022-Є від 19 квітня 2022 року, а також Витяг з реєстру прав вимоги № 2 від 06 березня 2023 року та Витяг з реєстру боржників до Договору факторингу № 19042022-Є від 19 квітня 2022 року; розрахунок заборгованості за кредитним договором № 607326160 від 03 вересня 2021 року та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 3056511386/729741 від 12 вересня 2021 року.
Також разом із додатковими поясненнями від 06 листопада 2024 року позивач додав копії: платіжного доручення від 03 вересня 2021 року про перерахування ОСОБА_1 21500,00 грн на рахунок НОМЕР_1 ; витягу з реєстру прав вимоги № 157 від 26 жовтня 2021 року; Розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс»; Розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога»; інформаційної довідки від 18 жовтня 2023 року про проведення транзакції; Розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3056511386/729741 від 12 вересня 2021 року; платіжної інструкції № 19474 від 10 березня 2023 року про перерахування ТОВ «ФК «ЄАПБ» 2788668,73 грн ТОВ «Таліон плюс»; Реєстру прав вимоги № 2 від 06 березня 2023 року до договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року.
Згідно з частинами першою, п'ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За правилами частини другої статті 77 та частини першої статті 82 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Звертаючись до суду з заявою про скасування заочного рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», відповідач ОСОБА_1 не заперечувала факту укладення з позивачем кредитних договорів № 607326160 від 03 вересня 2021 року та № 3056511386/729741 від 12 вересня 2021 року, а також не посилалася на невідповідність наданих останнім розрахунків заборгованості за цими договорами.
Ураховуючи наведене, суд не вбачає необхідності встановлювати та досліджувати ці обставини, а також витребовувати докази у Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» за клопотання позивача.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог в одному позові, а також передачу за договором факторингу від 28 листопада 2018 року права вимоги за кредитним договором від 03 вересня 2021 року, зобов'язання за яким ще не існувало на момент такої передачі, та відсутність доказів на підтвердження оплати за цим договором про відступлення права вимоги.
Інших заперечень проти позову відповідач не висував.
Цивільне судочинство України ґрунтується, зокрема, на принципах змагальності сторін та диспозитивності (пункт 4, 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення цивільного спору.
Таким чином, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Об'єднаними можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів), або хоч і різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними є позовні вимоги, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
У розумінні положень частини першої статті 188 ЦПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім того, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 188 ЦПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах чотири, п'ять вказаної статті.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що ТОВ «ФК «ЄАПБ», звертаючись до суду з позовом про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за двома кредитними договорами, не порушило правил об'єднання в одне провадження кількох вимог, оскільки заявлені у цьому випадку вимоги пов'язані між собою підставою виникнення, подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача.
Посилання відповідача на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 15 лютого 2019 року у справі № 910/11811/18 та від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/7186/19, суд не бере до уваги, оскільки вони не релевантні щодо спірних правовідносин у справі, яка розглядається.
Щодо доводів відповідача про те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не набуло прав первісного кредитора, а отже не має права пред'являти свої вимоги за кредитним договором № 607326160 від 03 вересня 2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 , суд виходить із наступного.
Так, на підтвердження наявності права на звернення із позовом до відповідача в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 607326160 від 03 вересня 2021 року позивач вказував, що 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступив ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 607326160 від 03 вересня 2021 року. У подальшому, 20 жовтня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 20102022, за умовами якого, ТОВ «Таліон Плюс» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги за договором № 607326160.
Суд не вбачає підстав для ревізування та надання правових висновків щодо правомірності укладення зазначених договорів з підстав, наведених відповідачем, який не є стороною цих договорів. Водночас суд бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01.
Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Частиною першою статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З Додаткової угоди до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», убачається, що відповідно до пункту 1.3 під правом вимоги розуміється права грошових вимог Клієнта до Боржників, у тому числі права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до пункту 2.1. згідно умов цього Договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Розділом 3 Додаткової угоди до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1.1 передбачено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, розмір якої погоджується та визначається сторонами в кожному реєстрі прав вимог окремо. Згідно з пунктом 3.1.2 фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором в порядку, погодженому сторонами у відповідному реєстрі прав вимоги. Пунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.
Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12). Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Однак, позивач не надав суду доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
Таким чином, позивач не надав доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора за кредитним договором № 607326160 від 03 вересня 2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 .
Зазначені обставини позивач не спростував належними та допустимими доказами.
Ураховуючи наведене, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 у частині стягнення з неї заборгованості за договором № 3056511386/729741 від 12 вересня 2021 року підлягають задоволенню, а в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 607326160 від 03 вересня 2021 року вимоги є недоведеними, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх задоволення.
Оскільки позов задоволено частково, відповідно до статті 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме судовий збір у сумі 279,05 грн.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-78, 81, 89, 128, 133, 141, 188, 247, 263-265, 352, 354 ЦПК України,
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором № 3056511386/729741 від 12 вересня 2021 року в сумі 10000 (десять тисяч) грн, судовий збір у сумі 279(двісті сімдесят дев'ять) грн 05 коп., у задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Т. М. Ковальчук