Справа № 405/4188/24
провадження № 1-кс/405/3220/24
19.11.2024 м. Кропивницький
слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчої ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому клопотання слідчого в ОВС СВ УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_3 про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022230000000233 від 06.07.2022 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця рф, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України
слідча в ОВС СВ УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця рф, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні слідча надала пояснення, відповідно до яких дане клопотання підтримала та просила задовольнити.
Захисник заперечував щодо задоволення клопотання слідчої, в задоволенні клопотання просив відмовити.
Заслухавши слідчу та захисника, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Встановлено, що в провадженні слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області знаходиться кримінальне провадження за №22022230000000233 від 06.07.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, згідно з яким 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є Російська Федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1965 «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про убезпечення їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави.
Кожна держава має невід'ємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну та культурну систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні чи зовнішні справи інших держав.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970 «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН» закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили, як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином несумісним з цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статут ООН.
Кожна держава зобов'язана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або у якості засобу вирішення міжнародних суперечок, в тому числі територіальних суперечок, і питань, що стосуються державних кордонів.
16 липня 1990 року Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки прийняла Декларацію про державний суверенітет України, відповідно якої проголошувався «державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах».
Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканою.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація (далі - РФ).
Так, згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
31.05.1997, відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань за Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі, укладено Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 № 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02.03.1999 № 42-ФЗ).
Згідно зі ст.ст. 2, 3 вказаного Договору Російська Федерація зобов'язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих кордонів між Україною та РФ і розбудову відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, незастосування сили або загрози силою, невтручання у внутрішні справи.
Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
В порушення вищевказаних умов міжнародних договорів та ігноруючи положення Конституції України, 20 лютого 2014 року вище політичне та військове командування Російської Федерації розпочало агресію та вторгнення до суверенних кордонів України.
Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 № 1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року.
Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року № 2268-VIII визначено, що збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств РФ, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності; Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань РФ, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами РФ та світовою спільнотою, 21.02.2022 Російською Федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.
22.02.2022 Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
24.02.2022 о 05 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати в Україні так звану «спеціальну військову операцію».
У подальшому, Збройні Сили РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об'єктів по всій території України.
З цього моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.
Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема, резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ) та ін.)».
Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили на території іншої держави або частини її;
- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
Відповідно до ст. 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
24.02.2022 Законом України № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який в подальшому був неодноразово продовжений і безперервно триває до цього часу.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав у місті Генічеськ Херсонської області до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України.
Починаючи з 24.02.2022 по теперішній час м. Генічеськ Херсонської області окуповане представниками збройних формувань держави-агресора РФ (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»), що у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 є незаконним і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII, тимчасово окупованою Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія), є частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Після тимчасової окупації російськими військами міста Генічеськ Херсонської Херсонської області, представниками збройних формувань держави-агресора РФ було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території вказаної громади та інших районних центрах Херсонської області (т.зв. «муніціпальні округи») шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громадян, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.
Продовжуючи встановлення тотального контролю та розповсюджуючи свою владу на захоплених військовим шляхом територіях Херсонської області, 26.08.2022 представники збройних формувань держави-агресора РФ, діючи за підтримки місцевих колаборантів, окупаційної адміністрації та інших лояльних до держави-агресора РФ верств місцевого населення, створили на тимчасово окупованій з 24.02.2022 по теперішній час території міста Генічеськ Херсонської області (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією») незаконний орган (мовою оригіналу) «Геничесская Военно-гражданская администрация», наділивши його владними повноваженнями, спрямованими на забезпечення безпеки та протидії диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи.
Відповідно до абз. 2 п. 1 (мовою оригіналу) «Положение о Генической военно-гражданской администрации», затвердженої Указом (мовою оригіналу) «Главы Военно-гражданской администрации Херсонской области» від 29.08.2022 № 33-у, «ВГА является Военно-гражданской администрацией первого уровня и осуществляет на территории Генического муниципального округа Херсонской области полномочия исполнительных органов власти городского, поселковых, сельских советов и другие полномочия, определенные настоящим положением».
Згідно з п. 2 вказаного Положення (мовою оригіналу), «ВГА находится в прямом подчинении Военно-гражданской администрации Херсонской области. Структуру исполнительной власти ВГА, ее бюджет и штатное расписание утверждает Глава Военно-гражданской администрации Херсонской области в соответствии с нормативными правовыми актами Херсонской области».
Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету, територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Не дивлячись на це, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, свідомо порушуючи свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, перебуваючи на території міста Генічеськ Херсонської області, яке з 24.02.2022 по теперішній час тимчасово окуповане представниками збройних формувань держави-агресора РФ, діючи умисно, із власних корисливих мотивів та з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями держави-агресора РФ, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, прийняв пропозицію невстановлених осіб із числа представників окупаційної влади міста Генічеськ Херсонської області та добровільно, починаючи з 02.09.2022, зайняв посаду (мовою оригіналу) «начальника сельськохозяйственного управления Генической военно-гражданской администрации Херсонской области» у незаконному виконавчому органі (мовою оригіналу) - «Генической военно-гражданская администрация Херсонской области», створеної на тимчасово окупованій з 24.02.2022 по теперішній час території міста Генічеськ Херсонської області.
Основним місцем розташування так званої « ІНФОРМАЦІЯ_2 » є АДРЕСА_2 .
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 № 5, організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном. Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.
Розділом 5 «Руководство управлением» (мовою оригіналу) «Положения об управлении сельського хозяйства Генической Военно-гражданской администрации Херсонской области», затвердженого розпорядженням (мовою оригіналу) «Главы Военно-гражданской администрации Херсонской области» від 30.08.2022 № 11-р, загальне керівництво управлінням здійснює начальник управління.
Тобто, перебуваючи на посаді начальника сільськогосподарського управління Генічеської військово-цивільної адміністрації, створеної на тимчасово окупованій території міста Генічеськ Херсонської області, ОСОБА_5 , діючи умисно, маючи владні повноваження і виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарській функції, здійснював протиправні дії від імені та в інтересах окупаційної влади держави-агресора РФ.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
Станом на __.10.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на тимчасово не підконтрольній Україні території, а саме в м. Генічеськ Херсонської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Враховуючи наведені вище обставини, слідчим за погодженням з прокурором 26.04.2024, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) від ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження).
Таким чином 26.04.2024 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
Постановою слідчого від 08.05.2024 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.
У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, проведенням бойових дій та окупацією АДРЕСА_2 , конкретне фактичне місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 на цей час не відомо, проте зібрані докази дають достатні підстави вважати, що підозрюваний перебуває на тимчасово окуповані території Херсонської області, де переховується від органів слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Враховуючи зазначені обставини до Ленінського районного суду м. Кіровограда в порядку п. 1 ч. 2 ст. 188 КПК України подано клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Для розгляду вказаного клопотання, підозрюваний за судовим викликом в судове засідання не з'явився.
За результатами судового розгляду 14.06.2024 слідчим суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда задоволено клопотання слідчого погодженого прокурором про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 .
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
1) повідомленням про виявлене кримінальне правопорушення;
2) протоколом огляду від 22.062.2023;
3). протоколом огляду від 06.03.2024;
3) протоколом пред'явлення особи для впізнання від 28.02.2023;
6) висновком судово-портретної експертизи від 01.04.2024;
7) повідомленням про підозру від 26.04.2024.
9) іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території., тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 297-1 КПК України, спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, зокрема передбачених статтею 111 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Про те, що м. Генічеськ Херсонської області є тимчасово окупованою територією України свідчить таке:
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Крім того, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» м. Генічеськ Херсонської області є тимчасово окупованою територією України.
Таким чином, факт тимчасової окупації території м. Генічеськ Херсонської області є загальновідомим та не потребує додаткового підтвердження.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 297-2 КПК України відомості про те, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України, підтверджується відповіддю на доручення від 04.11.2024.
Про те, що підозрюваний переховується від слідства та суду свідчить таке:
- з дотриманням вимог ст. ст. 111, 133, 135, 137 КПК України в газеті «Урядовий кур'єр» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) від 26.04.2024, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістку про виклик підозрюваного ОСОБА_5 , на 01.05.2024, 02.05.2024 та 03.05.2024 за зазначеною в повістці адресою для допиту як підозрюваного, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні №22022230000000233 від 06.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Жодного разу у призначений час громадянин України ОСОБА_5 у призначене місце не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
Враховуючи те, що підозрюваний належним чином викликався для повідомлення про підозру та проведення процесуальних дій, у спосіб передбачений законом, а саме через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на сайті Офісу Генерального прокурора, проте не з'явився у призначений час та не повідомив про причини неприбуття, та згідно показань свідків перебуває на тимчасово окупованій території, необхідно вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органів слідства на тимчасово окупованій території України з метою ухилення кримінальної відповідальності.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч. 1 ст. 2 КПК України).
Спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень глави 24-1 (ч. 1 ст. 297-1 КПК України)
Наведені обставини унеможливлюють завершення досудового розслідування без проведення спеціального досудового розслідування, оскільки підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території, де переховується від органів досудового розслідування.
Враховуючи наведене, з метою досягнення завдань кримінального провадження, дотримання належної правової процедури, необхідним вбачається отримати дозвіл слідчого судді на проведення спеціального досудового розслідування.
Наведені положення КПК України щодо можливості проведення спеціального досудового розслідування повністю узгоджуються з діючою судовою практикою.
Згідно з ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Враховуючи наведене, достовірно встановлено, що підозрюваний
ОСОБА_5 :
-обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України;
-переховується від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності (ухиляється від явки на виклик слідчого, прокурора, зокрема, не прибув на виклик без поважної причини більше 2 разів, не прибув на судовий виклик);
-перебуває на тимчасово окупованій території України.
Таким чином, наявні достатні підстави для проведення у кримінальному провадженні №22022230000000233 від 06.07.2022 стосовно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, спеціального досудового розслідування.
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 297-2 КПК України, слід зазначити, що наразі у кримінальному провадженні відсутня необхідність проведення допиту свідків під час розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчим суддею, зокрема, через те, що свідки перебувають у інших регіонах України у зв'язку з евакуацією з тимчасово окупованої території через активні бойові дії та захоплення окремих територій збройними силами РФ та незаконними збройними формуваннями Херсонської області.
Санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Отже, відповідно до ст. 12 КК України вказаний злочин відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Згідно з ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває в районі проведення антитерористичної операції, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, з особливостями, встановленими цим Законом. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.
З урахуванням викладених обставин, в судовому засіданні, на підставі письмових матеріалів, доданих до клопотання, враховуючи, що підозрюваний належним чином викликався для повідомлення про підозру та проведення процесуальних дій, у спосіб передбачений законом, а саме через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на сайті Офісу Генерального прокурора, проте не з'явився у призначений час та не повідомив про причини неприбуття, та згідно показань свідків перебуває на тимчасово окупованій території України, де переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину щодо якого, відповідно до ч. 2 ст. 297-1 КПК України, передбачено можливість здійснення спеціального досудового розслідування, а тому клопотання слідчого є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 297-1 - 297-4, 309, 369-372 КПК України, -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Здійснювати спеціальне досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022230000000233 від 06.07.2022 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України,
У випадку, якщо підстави для постановлення слідчим суддею ухвали про спеціальне досудове розслідування перестали існувати, подальше досудове розслідування здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.
Копію ухвали суду надіслати прокурору, слідчому та захиснику.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_7