Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1637/24
Провадження № 2/376/899/2024
"28" жовтня 2024 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Батовріної І.Г.,
за участі секретаря судових засідань - Мандзюк М.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, до досягнення ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
В обґрунтування позову посилається на те, що з кінця 2018 року вона познайомилася з відповідачем, після чого в них почались фактичні шлюбні відносини. Від сумісного життя сторони у справі мають дитину - ОСОБА_3 , який проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні та вихованні. Відповідач ухиляється від покладеного на нього, обов'язку утримувати свою дитину, добровільно матеріальної допомоги не надає, хоча і має таку можливість, адже працює та має дохід. Також відповідач ухиляється від утримання позивача, чим порушує її права. Позивач не в змозі забезпечити себе матеріально, оскільки перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 24.06.2024 р. відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у судове засідання не з?явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, просила позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з?явився, проте подав до суду заяви про розгляд справи без його участі, в заяві від 22.07.2024 зазначив, що не визнає позовні вимоги оскільки у фактичних шлюбних відносинах з позивачем не перебував, в заяві від 28.10.2024 позовні вимоги визнає у повному обсязі. Окрім того, ОСОБА_2 долучив до матеріалів справи копії свідоцтв про народження чотирьох неповнолітніх дітей за час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що під час перебування позивача та відповідача у фактичних шлюбних відносинах, 16.03.2022 р. у сторін у справі народився син ОСОБА_3 , згідно з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.5)
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану №00047021312, 19.03.2022 внесено актовий запис №105 про народження ОСОБА_5 , 20.04.2024 на підставі заяви про визнання батьківства змінено прізвище дитини на " ОСОБА_6 ".
Згідно з копій витягів з реєстру територіальної громади від 21.05.2024, які містяться у матеріалах справи, зареєстрованою адресою місця проживання позивача та її з відповідачем сина адреса: АДРЕСА_1 (а.с.3,4).
Як вбачається з копії довідки від 10.05.2024 р. № 1845/29-01-1-11, виданої Управлінням соціальної та ветеранської політики Білоцерківської РДА, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціальної та ветеранської політики Білоцерківської РДА та отримує щомісячну державну допомогу при народженні дитини. (а.с.8)
Також у матеріалах справи містяться копії свідоцтв про народження:
- ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого є: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 ;
- ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якого є: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 ;
- ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якого є: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 ;
- ОСОБА_9 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками якої є: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_5 .
Позивачка доглядає за дитиною, не працює та потребує матеріальної допомоги на її утримання.
Згідно з ст. 5 Протоколу N 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом N 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно з ч. ч. 8-10 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін, як це передбачено ч. 4 ст. 15 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 СК України, кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Крім того, згідно з ч. 5 ст. 49 СК України, дружині-матері мають бути створені у сім'ї умови для поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов'язків.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Відповідно до ч.2 ст. 91 СК України, якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до ч.2-4 ст.84 та ст. 86, 88 Сімейного Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до Постанови КЦС ВС від 27.05.2020 в справі № 712/4702/19 (61-929 св20), право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить з того, що враховуючи відсутність у позивача самостійного доходу, та відсутність доказів неможливості надання чоловіком матеріальної допомоги, останній має їй компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині.
У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов'язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені.
У ході судового розгляду справи суд встановив, що сторони в справі є батьками малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Малолітній син сторін у справі проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 і знаходиться на її утриманні.
Відповідно до ст. 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
З вказаних вище норм права слідує, що позивач має право на утримання.
Пунктом 3 частини 1статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.
Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.
Матеріалами справи встановлено, що на утриманні у відповідача перебувають неповнолітні діти від шлюбу з ОСОБА_4 , а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ..
При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини під час вагітності та до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Твердження про те, що відповідач може надавати матеріальну допомогу позивачці, відповідач не спростував.
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.
З урахуванням встановлених обставин у цій справі, виходячи норм права, які регулюють спірні правовідносини, керуючись принципом справедливості та розумності, з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають аліменти на утримання дружини в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною трьох років.
Відтак, позов підлягає до задоволення частково.
Положеннями ч. 3 ст. 77 СК України визначено, що аліменти сплачуються щомісячно.
Згідно з ч. 1 ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць (виходячи з мінімальної заробітної плати) слід звернути до негайного виконання відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.
Оскільки позивач згідно з Законом України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гпн.
Керуючись ст.ст. 3, 7, 15, 18, 21, 49, 75, 84, 91, 180-183 СК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду - 23.05.2024 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 у дохід держави судовий збір в розмірі 1 211 грн. (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Суддя І.Г. Батовірна