вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"31" жовтня 2024 р. Справа №370/977/24
Макарівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Білоцької Л.В.,
із секретарем Хоменко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду у смт Макарів Київської області справу за позовом
ОСОБА_1 до російської федерації в особі уряду російської федерації про встановлення юридичного факту та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України,
08.04.2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до російської федерації в особі уряду російської федерації (далі - відповідач) про встановлення юридичного факту та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
В обґрунтування позову позивач вказав, що 24.02.2022 року російська федерація розпочала широкомасштабний наступ на територію України. По всій території України розпочалися масові авіаудари, ракетні та артилерійські обстріли військових та інших важливих оборонних об'єктів. Водночас на прикордонних із рф та Білоруссю районах обстріляний державний кордон України, обстріли прикордонних підрозділів та блокпостів з використанням артилерії, важкої техніки та стрілецької зброї.
Указом Президента України В. Зеленського в Україні запроваджено воєнний стан.
Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а проживав на момент здійснення повномасштабного вторгнення рф на територію України у АДРЕСА_2 , звідки 24.02.2022 був змушений виїхати у зв'язку із вторгненням російською федерацією на територію України.
З 24.02.2022 року по 06.03.2022 року він перебував у селі Наливайківка, Бучанського району, Київської області.
06.03.2022 року село Наливайківка, Бучанського району, Київської області, зокрема житлові будинки села Наливайківка, були обстріляні з ракетних установок, мінометів та артелерії російської федерації.
06.03.2022 року приблизно о 11.00-12.00 год. дня один із снарядів влучив у подвір'я в якому він знаходився, за адресою: АДРЕСА_3 в результаті чого він зазнав тілесні ушкодження у вигляді: "Поєднана травма. Вогнепальне поранення лівого стегна. Осколковий перелом н/3 діафіза лівої стегнової кістки зі зміщенням з наявністю стороннього тіла. Осколкове поранення м/тканин правого предпліччя. Ампутаційна культя 2 пальця правої кисті на рівні середньої фаланги. Рвана рана підошовної поверхні правої стопи. Посттравматична нейропатія променевого і ліктьового нерва справа з порушенням функції правої кисті".
Через щільні обстріли, часткову окупацію м. Макарова та евакуацію найближчої лікарні (Макарівської багатопрофільної лікарні) карета швидкої медичної допомоги не мала змоги приїхати на виклик.
Він будучи на той момент інвалідом III групи (Цукровий діабет 1 тип), стікав кров'ю протягом кількох годин поки місцеві мешканці не доставили його до найближчого населеного пункту Житомирської області та передали лікарям швидкої медичної допомоги які доставили його до Радомишльської районної лікарні Житомирської області де йому було надано першу медичну допомогу, здійснено первинну хірургічну обробку ран та 07.03.2022 року терміново транспортовано каретою швидкої медичної допомоги до Обласної клінічної лікарні імені О.Ф. Горбачевського Житомирської обласної державної адміністрації для надання подальшої медичної допомоги, а саме здійснення оперативного втручання та лікування.
В подальшому він перебував на стаціонарному лікуванні:
з 07.03.2022 року по 22.03.2022 року у Обласній клінічній лікарні імені О.Ф. Горбачевського Житомирської обласної державної адміністрації з діагнозом: "Поєднана травма. Вогнепальне поранення лівого стегна. Осколковий перелом н/3 діафіза лівої стегнової кістки зі зміщенням з наявністю стороннього тіла. Осколкове поранення м/тканин правого предпліччя. Ампутаційна культя 2 пальця правої кисті на рівні середньої фаланги. Рвана рана підошовної поверхні правої стопи. Цукровий діабет 1 тип, стан медкомпенсації;
з 22.03.2022 року по 15.04.2022 року у Ямпільській територіальній лікарні Вінницької області з діагнозом: "Поєднана травма. Вогнепальне поранення лівого стегна. Осколковий перелом н/3 діафіза лівої стегнової кістки зі зміщенням з наявністю стороннього тіла. Осколкове поранення м/тканин правого предпліччя. Ампутаційна культя 2 пальця правої кисті на рівні середньої фаланги. Рвана рана підошовної поверхні правої стопи. Цукровий діабет 1 тип, стан медкомпенсації;
з 19.04.2022 року по 27.04.2022 року у Долинській багатопрофільній лікарні Івано-Франківської області з діагнозом: "Поєднана травма. Вогнепальне поранення лівого стегна. Осколковий перелом н/3 діафіза лівої стегнової кістки зі зміщенням з наявністю стороннього тіла. Осколкове поранення м/тканин правого предпліччя. Ампутаційна культя 2 пальця правої кисті на рівні середньої фаланги. Рвана рана підошовної поверхні правої стопи. Посттравматична нейропатія променевого і ліктьового нерва справа з порушенням функції правої кисті. Цукровий діабет 1 тип, стан медкомпенсації;
з 27.04.2022 року по 16.05.2022 року в Ірпінській центральній міській лікарні Ірпінської міської ради з діагнозом: "Перелом тіла стегнової кістки. Наслідки ВТ (06.03.2022). Консолідуючий перелом н/3 лівої стегнової кістки з незначним зміщенням уламків та наявністю стороннього тіла, фіксований АЗФ (07.03.2022). Ампутаційна кукса II пальця правої кисті на рівні середньої фаланги. Стан після ПХО ран правого передпліччя та правої стопи (07.03.2022). Посттравматична нейропатія променевого і літктьового нерва праворуч";
з 17.05.2022 року по 30.06.2022 продовжував лікування амбулаторно в Ірпінській міській поліклініці.
01.07.2022 року Ірпінською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією в результаті отриманих ним травм, йому встановлено II групу інвалідності до 01.07.2023 року.
Ірпінською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією йому продовжено з 01.07.2023 року II групу інвалідності до 01.07.2024 року.
Також 22.03.2022 року він звертався із заявою про злочин до правоохоронних органів України та на даний час Головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені внесеному в ЄРДР №12022060420000050 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України. В даній справі він має статус потерпілого.
Крім того, внаслідок отриманих травм 06.03.2022 року він змушений досі періодично проходити стаціонарне та амбулаторне лікування, за результатами оглядів у нього встановлено вкорочення нижньої лівої кінцівки на 17 мм., наявність у нижніх кінцівках дрібних тіл металевої щільності (осколків), а також встановлена МЕ-пластина, що кріпиться гвинтами до лівої стегнової кістки.
У зв'язку із вкороченням нижньої лівої кінцівки на 17 мм. для нормальної ходи та функціонування нижньої лівої кінцівки він змушений використовувати ортопедичні устілки та взуття, що потребують зміни кожних 6 місяців у зв'язку із зношенням. Станом на 06.01.2024 вартість устілки становила 102.60 євро, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 03.04.2024 року еквівалентно 4337.60 грн. (чотири тисячі триста тридцять сім гривень 60 коп.).
В результаті вищезазначеного позивач зазнав моральної шкоди, яка полягає у значних триваючих душевних стражданнях, що викликані позбавленням звичного ритму життя та налагодженого побуту; неможливістю вести повноцінне життя; пристосуванням до нових життєвих умов та відновленням прийнятного для себе рівня життя; пошуком фінансів; перебуванням у пригніченому стані, зниженням життєвого тонусу і погіршення загального самопочуття; ризиком для свого життя та здоров'я внаслідок отримання тілесних ушкоджень від ракетних обстрілів російською федерацією по території України.
А тому за захистом своїх прав позивач звернувся до суду з даним позовом.
Враховуючи викладене, позивач просив суд: встановити юридичний факт, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є особою, яка постраждала внаслідок незаконної збройної агресії російської федерації проти України.
Стягнути з держави російська федерація на користь громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) євро, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 03.04.2024 року еквівалентно 1 479 688,00 грн. (один мільйон чотириста сімдесят дев'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 00 коп.).
Ухвалою суду від 09.04.2024 року позов ОСОБА_1 , прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.
Ухвалою суду від 26.06.2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 15.08.2024 року, яке в подальшому відкладалося неодноразово, черговий раз на 31.10.2024 року.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав суду заяву в якій просив справу розглянути за його відсутності, вказавши про підтримання позовних вимог, які просив задовольнити в повному обсязі.
У встановлений ухвалою строк представник відповідача - російської федерації не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров'ю, життю у результаті збройної агресії Російської Федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення Російської Федерації з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, Російської Федерації заперечує суверенітет України, тому зобов'язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від Російської Федерації або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.
Для належного повідомлення відповідача зроблені оголошення на сайті суду, однак жодних пояснень або обґрунтувань стороною відповідача не надано.
Тому суд відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 24.02.2022 року російська федерація розпочала широкомасштабний наступ на територію України. По всій території України розпочалися масові авіаудари, ракетні та артилерійські обстріли військових та інших важливих оборонних об'єктів. Водночас на прикордонних із рф та Білоруссю районах обстріляний державний кордон України, обстріли прикордонних підрозділів та блокпостів з використанням артилерії, важкої техніки та стрілецької зброї.
Указом Президента України В. Зеленського № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні запроваджено воєнний стан.
Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7), а проживав на момент здійснення повномасштабного вторгнення рф на територію України у АДРЕСА_2 , звідки 24.02.2022 був змушений виїхати у зв'язку із вторгненням російською федерацією на територію України.
З 24.02.2022 року по 06.03.2022 року він перебував у селі Наливайківка, Бучанського району, Київської області.
Згідно довідки № 134 від 22.03.2024 року Макарівської селищної ради, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживає в АДРЕСА_3 (а.с. 37).
06.03.2022 року село Наливайківка, Бучанського району, Київської області, зокрема житлові будинки села Наливайківка, були обстріляні з ракетних установок, мінометів та артелерії російської федерації.
06.03.2022 року приблизно о 11.00-12.00 год. дня один із снарядів влучив у подвір'я в якому він знаходився, за адресою: АДРЕСА_3 в результаті чого він зазнав тілесні ушкодження у вигляді: "Поєднана травма. Вогнепальне поранення лівого стегна. Осколковий перелом н/3 діафіза лівої стегнової кістки зі зміщенням з наявністю стороннього тіла. Осколкове поранення м/тканин правого предпліччя. Ампутаційна культя 2 пальця правої кисті на рівні середньої фаланги. Рвана рана підошовної поверхні правої стопи. Посттравматична нейропатія променевого і ліктьового нерва справа з порушенням функції правої кисті".
Через щільні обстріли, часткову окупацію м. Макарова та евакуацію найближчої лікарні (Макарівської багатопрофільної лікарні) карета швидкої медичної допомоги не мала змоги приїхати на виклик.
Він будучи на той момент інвалідом III групи (Цукровий діабет 1 тип) (а.с. 9), стікав кров'ю протягом кількох годин поки місцеві мешканці не доставили його до найближчого населеного пункту Житомирської області та передали лікарям швидкої медичної допомоги які доставили його до Радомишльської районної лікарні Житомирської області, де йому було надано першу медичну допомогу, здійснено первинну хірургічну обробку ран та 07.03.2022 року терміново транспортовано каретою швидкої медичної допомоги до Обласної клінічної лікарні імені О.Ф. Горбачевського Житомирської обласної державної адміністрації для надання подальшої медичної допомоги, а саме здійснення оперативного втручання та лікування.
В подальшому позивач перебував на стаціонарному лікуванні:
з 07.03.2022 року по 22.03.2022 року у Обласній клінічній лікарні імені О.Ф. Горбачевського Житомирської обласної державної адміністрації з діагнозом: "Поєднана травма. Вогнепальне поранення лівого стегна. Осколковий перелом н/3 діафіза лівої стегнової кістки зі зміщенням з наявністю стороннього тіла. Осколкове поранення м/тканин правого предпліччя. Ампутаційна культя 2 пальця правої кисті на рівні середньої фаланги. Рвана рана підошовної поверхні правої стопи. Цукровий діабет 1 тип, стан медкомпенсації (а.с. 10);
з 22.03.2022 року по 15.04.2022 року у Ямпільській територіальній лікарні Вінницької області з діагнозом: "Поєднана травма. Вогнепальне поранення лівого стегна. Осколковий перелом н/3 діафіза лівої стегнової кістки зі зміщенням з наявністю стороннього тіла. Осколкове поранення м/тканин правого предпліччя. Ампутаційна культя 2 пальця правої кисті на рівні середньої фаланги. Рвана рана підошовної поверхні правої стопи. Цукровий діабет 1 тип, стан медкомпенсації (а.с. 11);
з 19.04.2022 року по 27.04.2022 року у Долинській багатопрофільній лікарні Івано-Франківської області з діагнозом: "Поєднана травма. Вогнепальне поранення лівого стегна. Осколковий перелом н/3 діафіза лівої стегнової кістки зі зміщенням з наявністю стороннього тіла. Осколкове поранення м/тканин правого предпліччя. Ампутаційна культя 2 пальця правої кисті на рівні середньої фаланги. Рвана рана підошовної поверхні правої стопи. Посттравматична нейропатія променевого і ліктьового нерва справа з порушенням функції правої кисті. Цукровий діабет 1 тип, стан медкомпенсації (а.с. 12);
з 27.04.2022 року по 16.05.2022 року в Ірпінській центральній міській лікарні Ірпінської міської ради з діагнозом: "Перелом тіла стегнової кістки. Наслідки ВТ (06.03.2022). Консолідуючий перелом н/3 лівої стегнової кістки з незначним зміщенням уламків та наявністю стороннього тіла, фіксований АЗФ (07.03.2022). Ампутаційна кукса II пальця правої кисті на рівні середньої фаланги. Стан після ПХО ран правого передпліччя та правої стопи (07.03.2022). Посттравматична нейропатія променевого і літктьового нерва праворуч" (а.с. 13);
з 17.05.2022 року по 30.06.2022 продовжував лікування амбулаторно в Ірпінській міській поліклініці (а.с. 14).
01.07.2022 року Ірпінською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією в результаті отриманих позивачем травм, йому встановлено II групу інвалідності до 01.07.2023 року (а.с. 15).
Ірпінською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією позивачу продовжено з 01.07.2023 року II групу інвалідності до 01.07.2024 року (а.с. 16).
Також 22.03.2022 року позивач звертався із заявою про злочин до правоохоронних органів України та на даний час Головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені внесеному в ЄРДР №12022060420000050 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України. В даній справі він має статус потерпілого (а.с. 17-19).
Крім того, внаслідок отриманих травм 06.03.2022 року позивач змушений досі періодично проходити стаціонарне та амбулаторне лікування, за результатами оглядів у нього встановлено вкорочення нижньої лівої кінцівки на 17 мм., наявність у нижніх кінцівках дрібних тіл металевої щільності (осколків), а також встановлена МЕ-пластина, що кріпиться гвинтами до лівої стегнової кістки.
У зв'язку із вкороченням нижньої лівої кінцівки на 17 мм. для нормальної ходи та функціонування нижньої лівої кінцівки він змушений використовувати ортопедичні устілки та взуття, що потребують зміни кожних 6 місяців у зв'язку із зношенням. Станом на 06.01.2024 вартість устілки становила 102.60 євро, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 03.04.2024 року еквівалентно 4337.60 грн. (чотири тисячі триста тридцять сім гривень 60 коп.).
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с. 20-35).
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 29.08.2023 року позивач має ІІ групу інвалідності, термін дії: 30.06.2024 року (а.с. 36).
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 18.07.2024 року серія 12 ААГ № 854055 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 01.07.2024 року довічно. Причина інвалідності: поранення одержане від дії небезпечних вибухових предметів (а.с. 59).
Моральна шкода позивача, яку він зазнав, полягає у значних триваючих душевних стражданнях, що викликані позбавленням звичного ритму життя та налагодженого побуту; неможливістю вести повноцінне життя; пристосуванням до нових життєвих умов та відновленням прийнятного для себе рівня життя; пошуком фінансів; перебуванням у пригніченому стані, зниженням життєвого тонусу і погіршення загального самопочуття; ризиком для свого життя та здоров'я внаслідок отримання тілесних ушкоджень від ракетних обстрілів російською федерацією по території України.
Вирішуючи даний спір, суд керується наступним.
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров'ю, життю у результаті збройної агресії російської федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення російської федерації з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, російська федерація заперечує суверенітет України, тому зобов'язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від російської федерації або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.
Зобов'язання держави щодо поваги та захисту прав людини не зникають в умовах збройних конфліктів.
Положення преамбули Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» передбачають те, що Високі Договірні Сторони зобов'язалися забезпечити повагу до прав людини шляхом гарантії цих прав Гарантування прав людини з боку держави може здійснюватися як активними діями, так і утриманням від вчинення будь-яких дій. Така діяльність держави по гарантуванню прав людини пов'язана з видами зобов'язань з боку держав-учасниць Конвенції, якими є негативні та позитивні зобов'язання.
Негативні зобов'язання - це зобов'язання держави утримуватися від втручання в права та свободи, а позитивні зобов'язання - навпаки, тобто держава повинна щось зробити, вчинити певні дії, щоб особа могла скористатися своїми правами за Конвенцією. Це, наприклад, може включати в себе прийняття законодавства, що допоможе забезпечити користування гарантованими Конвенцією правами, або забезпечення реальних умов для реалізації прав.
Так, за певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов'язаному із майновим інтересом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» (Коресky V. Slоvаkіа), заява № 44912/98, § 49-50).
Тобто, особа, яка має майновий інтерес, може розглядатися як така, що має «легітимне очікування» успішної реалізації її права вимоги (зокрема, відшкодування державою шкоди) у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією відповідача проти України.
Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).
На підставі ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї. Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.
Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Також відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І від 8 червня 1977 року), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об'єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об'єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об'єктів.
Зокрема, ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року передбачає, що цивільне населення користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв'язку з воєнними операціями.
Крім того на підставі ст. 57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об'єкти.
Необхідно звернути увагу на те, що військова агресія та окупація російською федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва російської федерації.
Так, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ЕS-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України з вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ЕS-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 рою про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва російської федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 рок № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Констатуції України).
Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку душевними стражданнями, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
В абзаці другому пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Тобто, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі № 686/13212/19.
Окрім того, відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах пов'язаних із завданням шкоди здоров'ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.
Отже, судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава російська федерація є належним відповідачем у даній справі. Аналогічна правова позиція булу викладена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 року по справі № 760/17232/20-ц.
Крім того у своїй постанові від 14.04.2022 року по справі № 308/9708/19 Верховний Суд також дійшов висновку, що на російську федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН. Зокрема, Верховний Суд встановив, що такими діями російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН.
Відповідно до вимог «Правила суду - компенсація шкоди», які використовуються ЄСПЛ при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема підпункту 15 пункту 3 цих Правил, установлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, які на їхню думку, була б справедливою. Заявник, який уважає себе жертвою більш одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Конвенцією порушення.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 4 ст. 10 ЦПК Україні зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Обґрунтовуючи завдану відповідачем моральну шкоду в сумі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) євро, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 03.04.2024 року еквівалентно 1 479 688,00 грн. (один мільйон чотириста сімдесят дев'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 00 коп.), позивач вважає, що це є справедливою компенсацією з агресора - російської федерації за факт порушення, полягає у значних триваючих душевних стражданнях, що викликані позбавленням звичного ритму життя та налагодженого побуту; неможливістю вести повноцінне життя; пристосуванням до нових життєвих умов та відновленням прийнятного для себе рівня життя; пошуком фінансів; перебуванням у пригніченому стані, зниженням життєвого тонусу і погіршення загального самопочуття; ризиком для свого життя та здоров'я внаслідок отримання тілесних ушкоджень від ракетних обстрілів російською федерацією по території України, порушення основоположних прав людини в Україні через що позивачу завданий власний душевний невгамовний біль, безперервні страждання через війну. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, необхідно виходити із розміру задоволених вимог заявників по аналогічним спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини. Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (САSЕ ОF LOIZIDOU v. TURKEY (Аrticle 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), Турецька Республіка має сплатити позивачу компенсацію у розмірі 20 000 кіпрських фунтів (станом на 01.01.1998 р. Європейський Союз при підготовці до запровадження єдиної валюти ЄЄ - євро, виходив із співвідношення 0,585274 кіпрських фунтів за 1 євро, і таке відношення було актуальним на момент розгляду спору в Європейському суді з прав людини).
Також суд зауважує, що саме російська федерація несе відповідальність як за матеріальну, так і за моральну шкоду, з огляду на обґрунтування, що було наведене вище, російська федерація здійснивши збройну агресію відносно України, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією.
Окрім того, загальновідомим є факт збройної агресії рф проти України, однак позивач не звільняється від доведення наявності моральної шкоди та причинного зв'язку між нею та протиправними діями рф, що є обов'язковою умовою цивільно-правової відповідальності за спричинену моральну шкоду, а також розміру завданої моральної шкоди.
Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров'я людини, а також нанесення шкоди її майну.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Відповідно до ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тому, враховуючи викладене, суд приймає доводи позивача, що він зазнав моральної шкоди, яка полягає у значних триваючих душевних стражданнях, що викликані позбавленням звичного ритму життя та налагодженого побуту; неможливістю вести повноцінне життя пристосуванням до нових життєвих умов та відновленням прийнятного для себе рівня життя; пошуком фінансів; перебуванням у пригніченому стані, зниженням життєвого тонусу і погіршення загального самопочуття; ризиком для його життя та здоров'я внаслідок отримання тілесних ушкоджень від ракетних обстрілів російською федерацією по території України, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд приймає визначений позивачем розмір компенсації моральної шкоди в сумі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) євро, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 03.04.2024 року еквівалентне 1 479 688,00 грн. (один мільйон чотириста сімдесят дев'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 00 коп.).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у заявленому розмірі підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про встановлення юридичного факту, а саме, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є особою, яка постраждала внаслідок незаконної збройної агресії російської федерації проти України, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік фактів, які встановлюються судом визначений ч. 1 ст. 315 ЦК України, в якій зазначено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
При цьому, наведений у ст. 315 ЦПК України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Так, на підставі встановлених обставин справи та наданих на їх підтвердження доказів, судом встановлено юридичний факт, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є особою, яка постраждала внаслідок незаконної збройної агресії російської федерації проти України, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача на користь.
Відповідно до ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір» станом на час подання позову (08.04.2024 року) позивач повинен був сплатити судовий збір за ставкою: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15 140,00 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до російської федерації в особі уряду російської федерації про встановлення юридичного факту та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України - задовольнити.
Встановити юридичний факт, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є особою, яка постраждала внаслідок незаконної збройної агресії російської федерації проти України.
Стягнути з держави російська федерація на користь громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) євро, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 03.04.2024 року еквівалентно 1 479 688,00 грн. (один мільйон чотириста сімдесят дев'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 00 коп.).
Стягнути з держави російська федерація на користь держави судовий збір у розмірі 15 140,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 31.10.2024 року.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .
російська федерація в особі уряду російської федерації: 103274, м. Москва, Краснопресенська набережна, 2.
Суддя Л.В. Білоцька