Справа № 381/1541/23
Провадження № 2/369/3174/24
Іменем України
04.11.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Янченка А.В.,
при секретарі судового засідання Кубарській Ю.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» і фізичною особою, якою є - ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://tengo.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 103582294.
Зазначений Кредитний договір, як вбачається із його змісту, разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
Порядок вчинення дій з метою отримання кредиту та укладення Договору детально наведений у розділах 3-5 Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «МІЛОАН», що розміщені на веб-сайті Товариства «МІЛОАН» і є невід'ємною частиною Договору в редакції, що діяли на момент укладення Договору № 103582294 від 15.06.2023 року.
Відповідно до укладеного договору № 103582294 від 15.06.2023 року ОСОБА_1 отримала на споживчі цілі кредит у розмірі 10000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Згідно п. 1.5.2 Договору за пільговий період у розмірі 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду, та згілно п. 1.5.3 у розмірі 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
01.02.2024 року відповідач через канцелярію суду зареєструвала відзив на позовну заяву, у якому просила суд у задодоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
02.07.2023 року відповідачем здійснено пролонгацію кредиту, з частковим погашенням тіла кредиту та відсотків по ньому, що відображено в відомості про щоденні нарахування та погашення.
Згодом відповідач припинив сплачувати кредит вгаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 37635,00 грн.
Станом на 17.10.2023 року, загальний розмір грошових вимог Кредитодавця до Відповідача, які виникли на підставі Кредитного договору (сума кредиту і процентів), становлять: 37635,00 грн. що складається з: 9000,00 грн. - залишок тіла кредиту, 1000,00 комісія за надання кредиту, 27635,00 - заборгованість за відсотками.
На підставі вищевикладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за кредитним договором загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 103582294 від 15.06.2023 року, в розмірі: 37635,00 грн. що складається з: 9000,00 грн. - залишок тіла кредиту, 1000,00 комісія за надання кредиту, 27635,00 - заборгованість за відсотками та стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. від 15.07.2024 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання в якому просив суд здійснювати розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений у визначений чинним законодавством порядку.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 15.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» і фізичною особою, якою є - ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://tengo.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 103582294.
Зазначений Кредитний договір, як вбачається із його змісту, разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
Порядок вчинення дій з метою отримання кредиту та укладення Договору детально наведений у розділах 3-5 Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «МІЛОАН», що розміщені на веб-сайті Товариства «МІЛОАН» і є невід'ємною частиною Договору в редакції, що діяли на момент укладення Договору № 103582294 від 15.06.2023 року.
Відповідно до укладеного договору № 103582294 від 15.06.2023 року ОСОБА_1 отримала на споживчі цілі кредит у розмірі 10000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Згідно п. 1.5.2 Договору за пільговий період у розмірі 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду, та згілно п. 1.5.3 у розмірі 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
02.07.2023 року відповідачем здійснено пролонгацію кредиту, з частковим погашенням тіла кредиту та відсотків по ньому, що відображено в відомості про щоденні нарахування та погашення.
Згодом відповідач припинив сплачувати кредит вгаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 37635,00 грн.
Станом на 17.10.2023 року, загальний розмір грошових вимог Кредитодавця до Відповідача, які виникли на підставі Кредитного договору (сума кредиту і процентів), становлять: 37635,00 грн. що складається з: 9000,00 грн. - залишок тіла кредиту, 1000,00 комісія за надання кредиту, 27635,00 - заборгованість за відсотками.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. На підтвердження факту видачі кредиту, кредитодавець додає до цієї позовної заяви документи що підтверджують перерахування кредитних коштів, а саме копію Витягу з реєстру банків та копію Довідки про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи.
Відповідач всупереч умовам Кредитного договору порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за Кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами Кредитного договору.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Приписами ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем порушено умови Кредитного договору, у зв'язку з чим виник борг в розмірі 37635,00 грн. що складається з: 9000,00 грн. - залишок тіла кредиту, 1000,00 комісія за надання кредиту, 27635,00 - заборгованість за відсотками.
Разом з тим, згідно зі ст. ст. 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов'язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 року у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61-25248св18), від 27.01.2020 року у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), від 07.10.2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 07.04.2021 року у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано: «Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке.
Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання»
Згідно з умовами Кредитного договору, факт укладення якого не заперечується відповідачем, реальна річна номінальна та пільгова відсоткова ставка за користування кредитом становить 10,00 % за кожен день користування Кредитом, що на переконання суду є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг.
Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов'язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України
Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).
З огляду на наведене, суд, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов'язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає за необхідне зменшити розмір відсотків до розміру 50 % від суми заборгованості по кредиту, а саме: до 4500,00 грн.
Отже, зважаючи на об'єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, які підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача належить стягнути: суму прострочених платежів по тілу кредиту - 9000,00 грн; суму прострочених платежів по процентах - 4500,00 грн., а всього 13500,00 грн.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача у користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 962,77 гривень.
Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість в розмірі 13500 (тринадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 962 (дев'ятсот шістдесят дві) грн. 77 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Текст судового рішення складено 20.11.2024 року.
Суддя А.В. Янченко