18 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 761/2552/17
провадження № 51-5153 впс 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в судовому засіданні подання Київського апеляційного суду про направлення матеріалів кримінального провадження № 22015000000000246 (справа № 761/2552/17) за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів,
встановив:
До Верховного Суду в порядку ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) надійшло подання голови Київського апеляційного суду, яке мотивовано тим, що до Київського апеляційного суду звернувся голова Шевченківського районного суду м. Києва із поданням про звернення до Касаційного кримінального суду Верховного Суду з метою направлення вказаного вище кримінального провадження до іншого суду в межах територіальної юрисдикції різних апеляційних судів.
На обґрунтування подання вказує, що:
- до Шевченківського районного суду надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України;
- відповідно до викладених в обвинувальному акті фактичних обставин, кримінально-протиправні дії, які інкриміновані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , були вчинені останніми на території міста Донецька, що територіально не відноситься до Шевченківського району міста Києва та більш точне місце вчинення кримінального правопорушення органом досудового розслідування не встановлено;
При цьому, у поданні вказано, що дане кримінальне провадження підсудне відповідному районному суду міста Донецька, однак районні суди міста Донецька з 2014 року, фактично правосуддя не здійснюють, водночас, розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2014 року N? 2710/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ» (далі - розпорядження), визначено територіальну підсудність кримінальних проваджень, підсудних районним судам міста Донецька та із урахуванням вказаного розпорядження, кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, за принципом територіальної підсудності має здійснюватися судом визначеним вказаним розпорядженням.
Також, у поданні зазначено, що частиною 9 статті 615 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об?єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.
При цьому дані про те, що суди, визначені в розпорядженні з об'єктивних причин не можуть здійснювати правосуддя та розгляд даного кримінального провадження - відсутні, а тому, вважає, що обвинувальний акт надійшов до Шевченківського районного суду міста Києва з порушенням правил територіальної підсудності та не підлягає розгляду у Шевченківському районному суді міста Києва.
Таким чином враховуючи:
- зміст обвинувального акту, згідно якого місцем вчинення кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченим, визначено м. Донецьк та м. Краматорськ, що не відносяться до територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду міста Києва;
- розпорядження та рішення Вищої ради правосуддя від 25 липня 2023 року, яким змінена територіальна підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, що також не перебуває під юрисдикцією Київського апеляційного суду;
- те, що Шевченківський районний суд міста Києва та Краматорський міський суд Донецької області, у межах територіальної юрисдикції якого інкримінується ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, перебувають в межах юрисдикції різних апеляційних судів,
згідно з положеннями ч. 3 ст. 34 КПК, просить вирішити питання про направлення вказаного кримінального провадження із Шевченківського суду м. Києва до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Учасникам судового провадження було направлено повідомлення про дату, час та місце розгляду подання, проте в судове засідання вони не прибули, що не перешкоджає його розгляду. Клопотань про відкладення розгляду на іншу дату не надійшло.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали клопотання, перевіривши доводи, наведені у ньому, дійшла такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, що перебувають у розпорядженні Суду, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 2015000000000246 (справа № 761/2552/17) за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України надійшов до Шевченківського районного суду м. Києва 25 січня 2017 (вхідний штамп №5680 від 25 січня 2017 року).
Щодо посилання у поданні Київського апеляційного суду про наявність підстав для застосування положень передбачених ч. 9 ст. 615 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, абз. 2 ч. 9 ст. 615 КПК України визначено, що положення цієї частини не поширюються на кримінальні провадження, обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності в яких скеровано до суду до моменту введення воєнного стану та набрання чинності цією частиною (яка набрала чинності 01 травня 2022 року).
А тому, враховуючи те, що воєнний стан на території України введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні до суду направлено 25 січня 2017 року, положення ч. 9 ст. 615 КПК України у даному випадку не застосовуються.
Із урахуванням наведеного, у межах даного кримінального провадження, з метою вірного визначення територіальної підсудності, колегія суддів керується положеннями ст. 32 КПК України частиною 1 якої визначено, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Як вбачається зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у тому, що вони, усвідомлюючи протиправність своїх дій, підтримуючи злочинну мету діяльності терористичної організації «днр», з мотивів несприйняття діючої влади України, разом з іншими невстановленими особами, на виконання наказів так званого керівництва терористичної організації «днр» організували незаконну діяльність та забезпечували незаконне функціонування на тимчасово непідконтрольних органам влади України територіях Донецької області ТОВ «Донецькоблгаз» (місто Донецьк), створеного для незаконного користування членами терористичної організації «днр» розподільчими газовими мережами нафтогазового комплексу на тимчасово непідконтрольній органам влади України території Донецької області, забезпечували виконання зобов?язань перед так званим бюджетом «днр» за рахунок надходження грошових коштів, отриманих від суб?єктів господарювання та громадян в якості оплати за незаконно поставлений ТОВ «Донецькоблгаз» (місто Донецьк) газ, тим самим забезпечивши учасників терористичної організації «днр» вуглеводнями (зокрема в частині забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що безпосередньо підтримують та забезпечують діяльність силового блоку «днр») і організувавши при цьому збір та отримання матеріальної і фінансової допомоги для учасників терористичної організації та осіб (у вигляді оплати за поставлений газ), а також її подальший розподіл для потреб терористичної організації.
Таким чином, з огляду на зміст обвинувального акту, у якому зазначено, що діяльність обвинувачених була спрямована на сприяння у складі організованої групи терористичній організації та здійснювалась у формі забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, на тимчасово непідконтрольних органам влади України територіях Донецької області, що безпосередньо підтримують та забезпечують діяльність силового блоку «днр», організації збору та отримання коштів для учасників терористичної організації та осіб, а також їх подальший розподіл для потреб терористичної організації, неможливо достеменно встановити місце вчинення вказаного вище кримінального правопорушення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду вважає твердження висловлені у поданні про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення саме у м. Донецьк необґрунтованими, оскільки, як вбачається зі змісту обвинувального акту, у м. Донецьк створено терористичну організацію, а саме так звану «днр». Водночас, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 інкриміновано участь у вказаній терористичній організації та сприяння її діяльності, а відтак, безапеляційно стверджувати про вчинення дій, що складають об'єктивну сторону інкримінованого останнім кримінального правопорушення безпосередньо із прив'язкою до конкретного місця, не вбачається за можливе.
Таким чином, враховуючи те, що місце вчинення кримінального правопорушення визначити неможливо, кримінальне провадження має здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду.
Проте, як вбачається із обвинувального акту, його було складено 18 січня 2017 року в службовому кабінеті №302 ГСУ СБ України у м. Києві по вулиці Володимирській, 33 та затверджено 19 січня 2017 року в Генеральній прокуратурі України у м. Києві по вулиці Різницькій, 13/15, що не належить до територіальної юрисдикції іншого апеляційного суду.
З огляду на викладене колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні подання Київського апеляційного суду, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, повернути до Київського апеляційного суду для вирішення питання про направлення вказаного кримінального провадження в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції.
На підставі наведеного, керуючись статтями 32, 34 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у задоволенні подання голови Київського апеляційного суду про направлення матеріалів кримінального провадження № 22015000000000246 (справа № 761/2552/17) за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Матеріали кримінального провадження № 22015000000000246 (справа № 761/2552/17) за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, повернути до Київського апеляційного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3