Іменем України
17 жовтня 2024 року м. Кропивницький
справа № 395/888/23
провадження № 22-ц/4809/1243/24
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л.
суддів: Карпенка О.Л., Чельник О.І.
з участю секретаря: Демешко Л.В.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Язан Людмила Станіславівна.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2024 року, у складі головуючого судді Забуранного Р.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 30 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23 травня 2015 був укладений шлюб, який згідно рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 травня 2022 року було розірвано.
Вказувала, що за час шлюбу, подружжям за спільні кошти було придбано майно.
Проте після розірвання шлюбу позивач та відповідач не можуть знайти спільної згоди щодо добровільного поділу спільного майна подружжя, а тому просила суд:
виділити позивачці автомобіль марки «Рено Логан» державний номерний знак НОМЕР_1 вартістю 140 000,00 гривень, автомобільний причіп державний номерний знак НОМЕР_2 вартістю 13000,00 гривень, телевізор марки «LG» вартістю 7000 гривень, а всього на загальну суму 155000,00 гривень;
виділити відповідачеві: мотоблок «Зубр» вартістю 22000,00 гривень, бетонозмішувач вартістю 4000,00 гривень, пральну машинку марки «LG» вартістю 6000,00 гривень, диван вартістю 6000,00 гривень, кухонну стінку вартістю 12000,00 гривень, 10 металопластикових вікон загальною вартістю 30000,00 гривень, міжкімнатні двері в кількості 5 шт. загальною вартістю близько 5000,00 гривень, вхідні металеві двері вартістю 6000,00 гривень, виготовлений водопровід для водопостачання в будинок, гараж та огорожу, загальною вартістю близько 100000,00 гривень, а всього на загальну суму 185000,00 гривень.
У жовтні 2024 року відповідач подав зустрічну позовну заяву про поділ майна подружжя.
Зазначав, що після розірвання шлюбу сторони домовились про поділ нажитого майна та здійснили добровільний поділ майна між собою.
Проте позивачка після розірвання шлюбних відносин та добровільного поділу майна ОСОБА_1 вимагала з ОСОБА_2 сплати їй коштів, а тому просив суд:
визнати автомобіль марки «Рено Логан», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , 2009 року випуску, спільною власністю подружжя, залишивши даний автомобіль у власності ОСОБА_2 ;
визнати автомобільний причіп, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2016 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , спільною власністю подружжя, залишивши даний автомобільний причіп у власності ОСОБА_2 ;
визнати мотоцикл SPARK SР110С-3, реєстраційний номер НОМЕР_6 , 2020 року випуску, спільною власністю подружжя, залишивши даний мотоцикл у власності ОСОБА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на: телевізор марки «LG», вартістю 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок; пральну машинку марки «LG», вартістю 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок; диван, вартістю 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок, холодильник марки «ВЕКО» вартістю 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок, мікрохвильову піч марки «Saturn» вартістю 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, посуд вартістю 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок, зі сплатою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , різниці у вартості майна в сумі 30196 (тридцять тисяч сто дев'яносто шість) гривень 88 копійок.
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя задоволено частково.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково.
Проведено поділ спільного сумісного майна подружжя наступним чином:
визнано автомобіль марки «Рено Логан», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , 2009 року випуску, спільною власністю подружжя, залишивши даний автомобіль у власності ОСОБА_2 ;
визнано автомобільний причіп, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2016 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , спільною власністю подружжя, залишивши даний автомобільний причіп у власності ОСОБА_2 ;
визнано мотоцикл SPARK SР110С-3, реєстраційний номер НОМЕР_6 , 2020 року випуску, спільною власністю подружжя, залишивши даний мотоцикл у власності ОСОБА_1 ;
визнано за ОСОБА_1 право власності на: телевізор марки «LG», вартістю 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок; пральну машинку марки «LG», вартістю 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок; диван, вартістю 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок, зі сплатою ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , різниці вартості майна в сумі - 81893,77 грн .
В іншій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя відмовлено.
В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову і задовольнити його зустрічні позовні вимоги у повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Вважає оскаржуване рішення суду незаконним та несправедливим в частині безпідставного неврахування до спільного майна подружжя холодильника, мікрохвильової печі та посуду, так і в частині визначення компенсації, яка судом безпідставно була завищеною вдвічі та ставить мене у складне матеріальне становище.
Вказує на те, що судом першої інстанції було проведено необ'єктивний поділ майна подружжя.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представника, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове рішення частково не відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Згідно положень ст. ст. 15, 16 ЦК України кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права або застосування інших способів захисту, встановлених законом, зокрема поділу майна, що є у спільній сумісній власності.
Згідно ч. 1 п.3 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Пунктом п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто та майно набуте за договором дарування.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час спільного проживання, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України).
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
У процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
Колегія суддів вважає, що з огляду на викладене висновки суду першої інстанції у цілому відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, але суд допустив помилку у розрахунку розміру компенсації на користь одного із подружжя при поділі їх спільного майна.
Так, суд першої інстанції спільним майном подружжя визначив автомобіль вартістю 106892,50 грн та автомобільний причіп вартістю 11480,40 грн, телевізор вартістю 7000,00 грн , пральну машинку вартістю 6000,00 грн, диван вартістю 6000,00 грн , мотоцикл вартістю 17479,13 грн, а всього на загальну суму 154852,03 грн .
Вбачається, що частка майна для кожного із подружжя має відповідати половині суми, а саме 154852,03 грн поділити на два буде 77426,01 грн , частка виділеного майна ОСОБА_2 відповідатиме 118372,90 грн , а частка виділеного майна ОСОБА_1 становить - 36479,13 грн .
В такому випадку різниця між вартістю частки ОСОБА_1 та половини спільного майна складає - 40946,88 грн , яка мала бути визначена судом як сума компенсації, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача.
З огляду на викладене, у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в частині розміру компенсації (різниці) при розподілі майна подружжя.
Згідно з ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384,430 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2024 року - змінити в частині розміру компенсації (різниці) при розподілу майна подружжя.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) в рахунок компенсації за частку у спільному майні подружжя - 40 950,02 грн .
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2056,60 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
18.11.2024 - складено постанову.
Головуючий суддя О.Л. Дуковський
Судді О.Л. Карпенко
О.І. Чельник