Ухвала від 18.11.2024 по справі 922/2167/23

УХВАЛА

18 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2167/23 (922/92/24)

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський логістичний комплекс»

на рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2024

у справі № 922/2167/23 (922/92/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський логістичний комплекс»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод», 2) Акціонерного товариства «Кредит Європа Банк», 3) Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод»

про визнання недійсним договору поруки та визнання відсутнім права вимоги за вказаним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Слобожанський логістичний комплекс», посилаючись на те, що він є кредитором боржника - ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» у справі про банкрутство №922/2167/23, у зв'язку з чим, має безпосередній інтерес у поповненні та або недопущенні зменшення ліквідаційної маси боржника у справі про банкрутство, недопущення штучної кредиторської заборгованості боржника тощо, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх.№92/24 від 08.01.2024) до ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод», АТ «Кредит Європа Банк» та ПрАТ «Харківський підшипниковий завод», в якій просив суд:

- визнати договір поруки від 25.02.2020 №74/12-S1, укладений між ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» та АТ «Кредит Європа Банк» недійсним;

- визнати відсутнім право вимоги АТ «Кредит Європа Банк» до ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» за договором поруки від 25.02.2020 №74/12-S1.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 у позові відмовлено повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 у справі №922/2167/23 (922/92/24) залишено без змін.

До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський логістичний комплекс» надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 у справі №922/2167/23 (922/92/24) та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Також скаржник подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/2167/23 (922/92/24) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 12.11.2024.

За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмо-тивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрун-тованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

У касаційній скарзі скаржник, окрім пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, посилається також на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу касаційного оскарження.

В обґрунтування цієї підстави, скаржник вказує, що йому не відомо про існування висновків Суду в контексті дослідження таких питань:

-Чи пояснює економічну мету укладення договору поруки підприємством- боржником у справі про банкрутство, який укладено для забезпечення зобов'язань третьої особи, що має того самого кінцевого бенефіціарного власника?

-Чи пояснює економічну мету укладення договору поруки підприємством- боржником у справі про банкрутство, який укладено для забезпечення зобов'язань третьої особи, укладення аналогічних договорів в минулому?

На переконання скаржника, на вказані питання протиправно та безпідставно надано відповіді судом апеляційної інстанції. Натомість, підхід суду апеляційної інстанції не базується на конкретних правових нормах та відповідних висновках Верховного Суду, з огляду на що, на переконання скаржника, є необґрунтованим.

Таким чином, скаржник констатує про відсутність висновків Верховного Суду щодо зазначених вище питань та відповідну необхідність формування Верховним Судом відповідей на них.

Проте, суд зауважує, що скаржнику необхідно надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, а саме зазначити норму права (пункт, абзац, частина тощо) щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення цієї справи.

Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський логістичний комплекс» на рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 у справі №922/2167/23 (922/92/24) залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Слобожанський логістичний комплекс» строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю «Слобожанський логістичний комплекс» усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:

- надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження.

4. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Слобожанський логістичний комплекс», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.В. Жуков