Справа № 953/39/24
н/п 1-кп/953/593/24
"19" листопада 2024 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023226200000544 від 14.07.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця республіки Німеччина, м. Йєна, громадянина України, не одруженого, з базовою середньою освітою (9 класів), офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15 ч. 1 ст. 115, п.п. 1.2 ч. 2 ст. 115, , ч. 3 ст. 289 ,ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023226200000544 від 14.07.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст. 15 ч. 1 ст. 115, п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 115, ч.3 ст. 289, ч. 2 ст. 286 КК України.
У судовому засіданні прокурором ОСОБА_6 заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання мотивоване тим, що ризики, встановлені при обранні та продовженні запобіжного заходу, не зменшилися та не зникли, тому, на думку прокурора, застосування до обвинуваченого жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ст.177 КПК України, обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтримали клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував щодо задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 підтримала позицію свого підзахисного.
Колегія суддів, заслухавши думку учасників судового провадження, вважає клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, наголошує на тому, що під час розгляду клопотання та прийняття рішення, суд ураховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнають судового переслідування.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.
Вирішуючи питання про необхідність продовження дії виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , колегія суддів приходить до висновку про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я особи, а також проти безпеки руху та експлуатації транспорту, передбачених ч.3 ст. 15 ч. 1 ст. 115, п.п. 1.2 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 ,ч. 2 ст. 286 КК України, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, тому є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватими у інкримінованому злочині, він може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1ст.177 КПК України.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих, свідків, слід враховувати, що в даний час особи допитані та даний ризик відсутній.
Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, свідчить про підвищену суспільну небезпеку. ОСОБА_5 хоча і не судимий в силу ст. 89 КК України, має постійне місце проживання, однак офіційно не працевлаштований до затримання, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, тому є достатні підстави вважати, що він з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню, тим самим вчинити інше кримінальне правопорушення, що матиме суттєве значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень.
Доводячи існування вищевказаних ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.
Колегія суддів вважає, що прокурором доведено недостатність застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним вище. Наявні наведені ризики є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який.
Враховуючи існування зазначених ризиків та з метою їх запобігання, а також забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та оцінюючи сукупність наведених обставин, наявність на території України воєнних дій, застосування більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою є неможливим.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.
Застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Колегія суддів вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Однак, з огляду на характер кримінальних правопорушень(злочинів), у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , який спричинив загибель людей, керуючись правилами п.2 ч.4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 178, 331, 369-372 КПК України, колегія суддів, -
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто до 17 січня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Визначити строк дії ухвали суду тривалістю до 17 січня 2025 року до 24 години 00 хвилин включно.
Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику Харківського слідчого ізолятора, де утримується обвинувачений - для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3