Справа № 621/992/24
Провадження № 2/621/618/24
Рішення
іменем України
18 листопада 2024 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Шахової В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Девятерикової А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати припиненим право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 6321710100:01:004:0152 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , що виникло на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №021867, виданого 09 липня 2008 року Зміївською міською радою, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010869100117; визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6321710100:01:004:0152 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначила, що рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2010 року в цивільній справі №2-1025/10 в порядку поділу спільного майна подружжя за нею, ОСОБА_1 , визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 29 жовтня 2010 року право власності на вказаний вище житловий будинок було зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно реєстраційний номер 31920575. На початку 2024 року у позивача виникла необхідність у оформленні за собою права власності на земельну ділянку, на якій розташований вказаний вище житловий будинок з надвірними будівлями, але, після відповідного звернення до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з листа управління вбачається, що згідно із книгами записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, записи в яких здійснювались до 01.01.2013 року, обліковується Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 , серія ЯД №021867 від 09.07.2008 р. У зв'язку із вищезазначеним позивач була змушена звернутись до суду з цим позовом.
28 березня 2024 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні.
10 червня 2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, надала заяву до суду з проханням проводити розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надав заяву до суду, згідно якої зазначив, що він проти задоволення позову не заперечує та просить проводити розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.
02 липня 2008 року рішенням Зміївського районного суду Харківської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. (а.с.7)
18 жовтня 2010 року рішенням Зміївського районного суду Харківської області в цивільній справі №2-1025/10 в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 , визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с.8)
29 жовтня 2010 року право власності на вказаний вище житловий будинок було зареєстровано за ОСОБА_1 в реєстрі прав власності на нерухоме майно реєстраційний номер 31920575, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №27822852, виданим 29 жовтня 2010 року Комунальним підприємством «Зміївське бюро технічної інвентаризації», та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №365643133 від 13.02.2024р. (а.с.9-10)
Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області вихідний № Т-93/0/9,1-99/0/21-24 від 19 лютого 2024 року вбачається, що згідно із книгами записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, записи в яких здійснювались до 01.01.2013 року, обліковується Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий гр. ОСОБА_2 , серія ЯД №021867 від 09.07.2008 р., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, кадастровий - номер
6321710100:01:004:0152.(а.с.11-12)
Згідно із статтею 377 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-ІУ (в редакції, яка була чинна станом на дату ухвалення Зміївським районним судом Харківської області рішення в цивільній справі №2-1025/10, тобто, станом на 18 жовтня 2010 року) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
У відповідності до частини першої статті 120 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-111 в редакції, яка була чинна станом на дату ухвалення Зміївським районним судом Харківської області рішення в цивільній справі №2-1025/10, тобто, станом на 18 жовтня 2010 року, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Крім того, згідно з абзацом першим частини шостої вказаної статті істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.
В свою чергу, як роз'яснив Верховний Суд України в своїй постанові від 20 січня 2021 року у справі № 61-6807ск19, стаття 120 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (15 січня 2002 року), визначала особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.
Так, частина перша статті 120 Земельного кодексу України (у відповідній редакції-) передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну-ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
При застосуванні положень статті 120 ЗК України, у поєднанні з положенням статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстровано одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 і Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від них.
В свою чергу, згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Також, згідно із статтею статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Також, згідно із пунктом першим частини другої вказаної статті способом захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, може бути і визнання права.
Згідно із статтею 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто передумовою для застосування статті 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.
З огляду на наведені вище положення діючого та чинного станом на 18 жовтня 2010 року законодавства і зазначені вище роз'яснення Верховного Суду України, та приймаючи до уваги те, що право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 набула на підставі судового рішення, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
З урахуванням позиції позивача, який не заявляв вимогу щодо стягнення на свою користь судових витрат, відповідно до статті 141 ЦПК України, питання про розподіл судових витрат при ухваленні судового рішення не вирішувалось.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 10-12, 76-82, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визнати припиненим право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 6321710100:01:004:0152 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , що виникло на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №021867, виданого 09 липня 2008 року Зміївською міською радою, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010869100117.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6321710100:01:004:0152 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в Харківський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено та підписно 20.11.2024 року.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 )
Відповідач - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 )
Суддя В.В. Шахова