Справа № 404/7590/24
Номер провадження 3/404/2728/24
13 листопада 2024 року суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Галаган Олексій Валерійович, розглянувши матеріали справи стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - не встановлено, громадянина України, працюючого: ТОВ «Гудекс ВПС» сантехніком, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
До Кіровського районного суду міста Кіровограда від ДПП УПП в Кіровоградській області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 575252 від 19.08.2024 року: 19.08.2024 року близько 19-30 год., ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем спільного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно матері своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме ображав нецензурною лайкою, погрожував викликати екстрену медичну допомогу та примусово госпіталізувати до психіатричної лікарні, чим завдав їй психологічних страждань, внаслідок чого могло бути завдано шкоди психологічному здоровю ОСОБА_2 .
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся за адресою вказаною в протоколі про адміністративне правопорушення.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративні правопорушення та про розгляд її справи Кіровським районним судом м. Кіровограда, не вжила заходів для явки до суду, не подала письмових заперечень проти протоколу, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу свідчить про умисне небажання ОСОБА_3 отримувати судові повістки та з'являтися до суду, з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Крім того, на офіційному сайті Кіровського районного суду м. Кіровограда (https://kr.kr.court.gov.ua/sud7676/), в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення даної справи до розгляду були зазначені дата, час та місце слухання.
У п.41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/02) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Під час складання протоколу у справі про адміністративні правопорушення, із якими ознайомився ОСОБА_1 , вказано його місце проживання, а також повідомлено його про місце розгляду справи. Таким чином останній безперечно розумів, що за вказаною ним адресою судом будуть здійснюватися його виклики для розгляду вказаної справи та жодних зауважень з приводу викладеного при складанні протоколу не висловив.
Судом встановлено наступні обставини:
1) судові повістки направлялися за місцем проживання ОСОБА_1 , яке вказано у протоколі про адміністративне правопорушення;
2) інформація про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення було завчасно оприлюднена на офіційному сайті Кіровського районного суду м. Кіровограда;
3) жодні клопотання, заяви тощо, які б обґрунтовували неможливість явки до суду ОСОБА_1 , а також про відкладення розгляду справи, не подано.
Таким чином, ОСОБА_1 відомо про розгляд у суді його справи, а також про те, що судові повістки йому направлялися за адресою, вказаною у протоколі, але своїми фактичними діями він ігнорує їх, що вказує про його небажання брати участь в розгляді справи та фактично таким чином він реалізує надане йому право не з'являтися для розгляду справи. При цьому судом вичерпані всі доступні можливості для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Зважаючи на викладені обставини, оскільки ОСОБА_1 своєчасно сповіщався про час і місце розгляду справи за вказаною ним же адресою, був обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вживав заходів для явки до суду, не подавав письмових заперечень проти протоколу, його поведінка свідчить про свідоме затягування розгляду справи. Проте, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відтак, суд відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.ст.1, 245 КУпАП, та своєчасному розгляду справи в межах строків, які передбачені ст.38 КУпАП.
Дослідивши письмові матеріали справи, вважаю не доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, а його дії такими, що не підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, вчинені особою за одне з вище перелічених порушень.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Зокрема, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Розгляд справи проводиться за принципом диспозитивності. Зміст наданого до суду протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 575252 від 19.08.2024 року зводиться до того, що 19.08.2024 року близько 19-30 год., ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем спільного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно матері своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме ображав нецензурною лайкою, погрожував викликати екстрену медичну допомогу та примусово госпіталізувати до психіатричної лікарні, чим завдав їй психологічних страждань, внаслідок чого могло бути завдано шкоди психологічному здоров'ю ОСОБА_2 . В графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 вказав, що він не погрожував, не обзивав, це все є наклеп.
На підтвердження фактів зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення до суду надано:
- письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 , яка вказала, що 19.08.2024 року близько 19-30 год. вона прийшла додому та не вдалось відчинити двері, так як вони були зачинені з внутрішньої сторони. Через деякий час їй відкрив двері чоловік її доньки ОСОБА_1 . Вона почала обурюватися, що двері зачинені таким чином, що вона не змогла потрапити в свій дім. ОСОБА_1 був п'яний, почав кричати на неї і погрожувати, що викличе швидку (дурку) і хотів її вдарити, на основі цього викликала поліцію. Просила висилити з її власної квартири;
- форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, відповідно до якої поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено рівень небезпеки - низький.
Відтак, з матеріалів справи встановлено, що доказів того, що саме ОСОБА_1 своїми одноособовими діями впливав на психіку заявниці та, що від цих дій була завдана чи могла бути завдана шкода її фізичному чи психічному здоров'ю матеріали справи не містять. Письмові докази, а саме пояснення надані до суду суперечать один одному. Суперечності між фактами викладеними в письмових поясненнях потерпілої та поясненнях самого ОСОБА_1 не усунуті, за таких обставин, суд позбавлений можливості з'ясувати, за яких підстав відбувся конфлікт.
Як вбачається з матеріалів справи, в сім'ї виник конфлікт, але завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої чи можливість завдання такої шкоди будь-якими доказами не доведено, відтак у розумінні до вимог п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» матеріали справи не містять доказів на підтвердження ознак психологічного насильства вчиненого саме з метою навмисного спричинення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, якими могла завдаватись або завдана шкода психічному здоров'ю.
Інших належних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема, пояснень свідків, документів та матеріалів, що містять інформацію про правопорушення до суду не надано, до матеріалів справи не долучено.
Таким чином, під час судового розгляду справи не знайшло свого підтвердження належними та достовірними доказами те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
За викладених обставин, вважаю вину ОСОБА_1 не доведеною достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247, п.3 ч.1 та ч.2 ст.284 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 1, 9, 173-2, 245, 247, 277, 280, 283, 284 КУпАП,-
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення через Кіровський районний суд м. Кіровограда.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови, - без змін, чи зміні постанови.
Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда О. В. Галаган