Справа № 348/2191/24
Провадження № 3/348/1002/24
18 листопада 2024 року суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Матолич В.В., розглянувши справи, які надійшли з Надвірнянського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , який протягом року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП
за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч.5 ст.126 КУпАП,
встановила:
04.09.2024 о 16.45 ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Suzuki, без реєстраційного номера, по вул. 16 Липня у смт Делятин, у стані алкогольного сп'яніння (результат огляду 0,72 проміле), чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України. Такими діями, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, 04.09.2024 о 16.45 ОСОБА_1 , повторно протягом року, керував транспортним засобом марки Suzuki, без реєстраційного номера, не маючи права керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху України. Такими діями, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надходило. ОСОБА_1 викликали двічі в судове засідання, поштовим відправленням з повідомленням про вручення.
Відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності особи, суд враховує, що ОСОБА_1 був добре обізнаний з фактом складення на нього протоколів про адміністративне правопорушення. Окрім цього, він повідомив адресу місця проживання, за якою скеровувались судові повістки. Слід також звернути увагу і на той факт, що ОСОБА_1 не заявляв жодних клопотань до суду про витребування доказів, виклик свідків і не висловлював своїх міркувань щодо законності складення на нього протоколу.
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення немає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, суд вважає, що слід вирішити справу за відсутності ОСОБА_1 та в межах тих доказів, які є у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 доводиться такими доказами:
- результатом тесту за допомогою приладу Drager alcotest 6810, згідно з яким ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, результат огляду - 0,72 ‰.
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого вказано ознаки, що дали підстави для проведення огляду, результат огляду - 0,72 проміле;
- копією свідоцтва про провірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, яке чинне до 04.10.2024, та засвідчує, що прилад, яким проводили огляд був придатним до використання;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , відповідно до яких він зазначив, що керував транспортним засобом без шолома, його зупинили працівники поліції. Зазначив, що вранці того дня випив одне пиво;
- відеозаписом, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобо та процедуру проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння. У ході дослідження відеозапису порушень у діях працівників поліції не встановлено;
- довідкою від 05.09.2024, згідно з якою ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував;
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2856372 від 18.08.2024, відповідно до якої на ОСОБА_1 наклали адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.
Зазначені докази є належними, допустимими, достовірними і у своїй сукупності достатніми для встановленні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень.
Відповідно до вимог ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а тому суддя доходить висновку, що справи №348/2189/24 та №348/2191/24 слід розглядами в межах одного провадження.
Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У зв'язку з тим, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч.5 ст.126 КУпАП, враховуючи особу правопорушника та матеріали адміністративної справи, до нього слід застосувати адміністративне стягнення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП у виді штрафу.
Відповідно до статті 30 КУпАП визначено, що суд може позбавити спеціального права особу, виключно якщо таке право було надано особі. У даній справі встановлено, що ОСОБА_1 не має права керувати транспортними засобами.
Що стосується додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбаченого санкцією статті 126 КУпАП, суд, доходить висновку, що таке у даному випадку не може бути застосоване з урахуванням такого. На ОСОБА_1 складено протокол за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Крім цього, до матеріалів справи не долучено доказів того, що ОСОБА_1 взагалі отримував посвідчення водія будь-якої категорії. Натомість долучено довідку, відповідно до якої вказано, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія.
Враховуючи те, що транспортний засіб не зареєстрований у визначеному законом порядку і до матеріалів справи не долучено інформації про те, хто є законним володільцем такого транспортного засобу, додаткове адміністративне стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу на ОСОБА_1 не може бути накладене.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП України з порушника в дохід держави слід стягнути 605 грн. 60 коп. судового збору.
Керуючись ст. 36, 283, 284 КУпАП, суддя,
постановила:
об'єднати справи №348/2191/24 та №348/2189/24 в одне провадження і присвоїти №348/2191/24.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч. 5 ст.126 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга на постанову про накладення адміністративного стягнення подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік правопорушень.
Суддя Матолич В.В.