Справа № 344/19863/24
Провадження № 1-кс/344/7877/24
19 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, що внесено до ЄРДР № 120240910100001777 від 09.07.2024,-
Представник володільця майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту автомобіля, повернути автомобіль марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В обґрунтування якого посилається на те, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.07.2024 накладено арешт на автомобіль марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 .
Згідно постанови слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області кримінальне провадження закрите у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, речовий доказ автомобіль марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернути власнику, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявник вимоги клопотання підтримав. Просив скасувати накладений арешт та повернути автомобіль ОСОБА_5 .
Прокурор просив відмовити у задоволені клопотання, так як доля речових доказів вирішена постановою про закриття кримінального провадження.
Слідчий не з'явився, подавши заяву про розгляд без його участі.
Таким чином, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому засіданні, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла наступного висновку :
На підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 липня 2024 року накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження на автомобіль марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , який вилучений під час огляду місця події 09.07.2024.
Постановою слідчого кримінальне провадження внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 120240910100001777 від 09.07.2024 закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, речові докази: автомобіль марки Geely МК, реєстраційний номер НОМЕР_2 , повернути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , автомобіль марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вирішено повернути власнику, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частиною 1 ст. 1 КПК України, встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України. За змістом статей 173,174 цього Кодексу під час досудового розслідування, судового розгляду питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд відповідно.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1ст. 174 КПК України).
Частини 3 та 4 ст. 174 КПК регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.
Натомість у ст. 174 КПК України не йдеться про скасування арешту майна слідчим суддею після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття кримінального провадження за постановою дізнавача на підставі приписів п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Разом із тим, за приписами частини 4, якою доповнено ст.132 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» №2810-IX від 01 грудня 2022 року(набрав чинності 29 грудня цього ж року), ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч.4ст. 132 КПК України є дієвим засобом реалізації положень ст. Конституції України, ст.13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.
Приписи ч.4 ст.132 КПК є нормою, за якою в КПК України встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв'язку із положеннями ч.1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
Імперативні приписи ч.4 ст. 132 КПК України вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб'єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК України.
За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Таким чином, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого (дізнавача) або прокурора,ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном.
Кримінальний процесуальний кодекс України як кримінальне процесуальне законодавство є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження.
У Рішенні від 3 жовтня 1997 року №4-зп Конституційний Суд України виходив із того, що загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило «lex posterior derogat priori» - «наступний закон скасовує попередній». Таким чином, повноважний орган конституційної юрисдикції визначив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.
Принцип верховенства права вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим». В Рішенні від 18 червня 2020 року №5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права втрачає свою дієвість. Імператив надання дієвості принципові верховенства права вимагає одночасного застосування всіх трьох класичних формул (правова позиція, викладена у правовому висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі №554/2506/22).
Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.
Підсумовуючи викладене у своїй сукупності, арешт на майно заявника, як захід забезпечення кримінального провадження припинив свою дію, що зумовлює необхідність відмови у задоволенні клопотання про скасування арешту.
Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що постановою вирішено питання долі речових доказів, такий повернуто ОСОБА_5 .
Керуючись ст. ст. 2, 7-29, 132, 174, 309, 310, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
У клопотанні адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, що внесено до ЄРДР № 120240910100001777, від 09.07.2024 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали - 19.11.2024.
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1