Справа №: 343/2335/24
Провадження №: 3/343/892/24
19 листопада 2024 року м.Долина
Суддя Долинського районного суду Івано-Франківської області Лицур І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області адміністративний матеріал, що надійшов від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Державної податкової служби України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , працюючого інженером-технологом в компанії «Укрнафтобуріння», одруженого, що має на утриманні неповнолітню дитину, з вищою освітою, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 здійснював провадження господарської діяльності по перевезенню пасажирів на автомобілі таксі без отримання ліцензії на провадження цього виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Правопорушення вчинено при таких обставинах.
18 жовтня 2024 року о 14:00 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , надав послуги з перевезення пасажирів з вул. Торгової на вул. Шептицького в м.Долина Калуського району Івано-Франківської області, тобто провадив господарську діяльність з перевезення пасажирів без отримання ліцензії на провадження цього виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 58 та ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного правопорушення визнав, пояснивши, що дійсно в той день він перевозив пасажирів на автомобілі таксі, ще не отримавши ліцензії на здійснення цього виду діяльності, оскільки він перебуває в скрутному матеріальному становищі, так як має невиплачений кредит і хотів отримати додатковий заробіток. У вчиненому розкаявся та просив суворо його не карати.
Крім визнання самим ОСОБА_1 , його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, доведена дослідженими в судовому засіданні доказами:
- даними протоколу № 3394 про адміністративне правопорушення від 18.10.2024 року (а.с. 1), в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП;
- даними акту (довідки) про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) № 18779/09-19-24-06/ НОМЕР_2 від 18.10.2024 року (а.с. 2-3), складеного працівниками податкової служби ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з якого вбачається, що в під час проведення перевірки було замовлено таксі (послугу перевезення пасажирів) по маршруту: з вул. Торгової на вул. Шептицького в м.Долина Калуського району Івано-Франківської області; перевезення було здійснено ОСОБА_1 на автомобілі марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 . Згідно баз даних ДПС України, ОСОБА_1 на обліку в органах ДПС як суб'єкт господарювання не перебуває, а отже він провадив господарську діяльність з перевезення пасажирів без отримання ліцензії на провадження цього виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 58 та ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України.
Частиною першою ст. 164 КУпАП передбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього ж Кодексу, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
У відповідності до вимог до ч. 2 ст. 9 ГК України, суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до цього Кодексу та закону.
Про легітимність здійснення підприємницької діяльності свідчить видане у встановленому порядку свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка. Зайняття підприємницькою діяльністю особою, яка не отримала у встановленому порядку свідоцтво про державну реєстрацію або особою, свідоцтво про державну реєстрацію якої було скасовано у визначеному законодавством порядку, і є об'єктивною стороною правопорушення.
У відповідності до ст. 42 цього Кодексу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
За змістом ч. 1 ст. 58 ГК України, суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Частиною 1 ст. 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.
Згідно п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом потребують ліцензування.
Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт», ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і небезпечних вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів, а статтею 60 цього ж Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників щодо надання послуг з перевезень пасажирів передбачена відповідальність.
Окрім того, ст. 6 ч. 12 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, підлягають державному контролю.
З наведених нормативно-правових актів вбачається, що обов'язковою умовою належного перевезення пасажирів транспортним засобом є ліцензійний документ на право перевезення пасажирів, який у ОСОБА_1 був відсутній, чого він сам не заперечує.
Аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 правильно квалiфiковано за ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки він здійснював провадження господарської діяльності (перевезення пасажирів) без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є такими, що доповнюють один одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки, у відповідності до ст.ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають сумніву в суду.
Накладаючи стягнення на ОСОБА_1 , суд враховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення та його особу, оскільки обставин, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, а також того, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти стягнення, яке б вiдповiдало вчиненому ним правопорушенню та його особi, в межах санкції ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адмiнiстративні правопорушення, за якою його визнано винним, обравши стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., без конфіскації грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, так як вони не були в нього вилучені.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2024 року складає 605,60 грн.
На підставі викладеного, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст.ст. 40-1, 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень), без конфіскації грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень та 60 копійок) судового збору.
Штраф повинен бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП, в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днiв до Івано-Франківського апеляцiйного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя: