Справа № 190/2373/24
Провадження №1-в/190/384/24
19 листопада 2024 року м.П'ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
представника ПВК №122 - ОСОБА_4
засудженого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.П'ятихатки справу за клопотанням засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час відбуває покарання в Державній установі «П'ятихатська виправна колонія №122»,
про приведення вироку у відповідність до нового закону,-
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить вирішити питання щодо декриміналізації його діяння за вироком Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.05.2024 року на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року (далі за текстом Закон № 3886-ІХ).
Засуджений в судовому засіданні клопотання підтримав та просить його задовольнити.
Представник Державної установи «П'ятихатська виправна колонія (№122)» просив вирішити клопотання засудженого на розсуд суду.
Прокурор в судовому засіданні просив привести вирок у відповідність до вимог діючого законодавства.
Вислухавши думку учасників процессу, дослідивши матеріали особової справи засудженого, судом встановлено наступне.
Згідно із ч. 1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
З матеріалів особової справи ОСОБА_5 , вбачається, що він відбуває покарання за вироком суду в ДУ «П'ятихатська виправна колонія (№122)», що надає П'ятихатському районному суду право розглянути подане ним клопотання.
Судом встановлено, що вироком Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.04.2023 року ОСОБА_5 засуджений за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Вирок набрав законної сили 04.05.2023 року. 05.02.2024 року ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_5 замінено несплачену суму штрафу на покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин. Ухвала набрала законної сили 13.02.2024 року.
Згідно вироку Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.05.2024 року ОСОБА_5 засуджений за ч.4 ст.185, ст.71 КК України до 5 років 2 днів позбавлення волі. Строк відбуття покарання рахувати з моменту його затримання після звернення вироку до виконання. Цим вироком ОСОБА_5 засуджений за таємне викрадення чужого майна, (крадіжка), вчинене в умовах воєнного часу, поєднане із проникненням в інше приміщення, чим заподіяно потерпілій матеріальної шкоди на суму 3900,00 грн.
Згідно протоколу затримання від 03.09.2024 року, ОСОБА_5 затримано на підставі вироку Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.05.2024 року.
Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон № 3886-ІХ, який набув чинності 09 серпня 2024 року.
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст.190, ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.
Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
За частиною 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
На переконання суду, унесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.
Беручи до уваги викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.
Неоподатковуваний мінімум в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового Кодексу, для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Таким чином два неоподатковуваних мінімума доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 01.01.2023 року ця сума становила 2684,00 грн.
Отже враховуючи, що ОСОБА_5 згідно вироку Центрано-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.05.2024 року завдав матеріальної шкоди потерпілій на суму 3900,00 грн., що перевищує два неоподатковуваних мінімума доходів громадян станом на день скоєння крадіжки (2684 грн.), відтак вчинене ним діяння є кримінально караним.
За таких обставин, клопотання засудженого ОСОБА_5 є таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України №3886-ІХ, суд,
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 щодо декриміналізації його діяння за вироком Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.05.2024 року, - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим у той же термін після отримання її копії.
Суддя ОСОБА_1