ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2024справа №910/13741/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/13741/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код 43965848; далі - Товариство)
до фізичної особи - підприємця Тітова Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; далі - Підприємець)
про стягнення 374 402,25 грн,
та за зустрічним позовом Підприємця
до Товариства
про визнання недійсним підпункту 6.2.3 пункту 6.2 договору від 22.11.2021 №41АР200-33157-21,
за участю представників:
Товариства - Єфременка В.М. (довіреність від 11.10.2023 №342/23;
Підприємця - Горлатого О.В. (ордер від 20.10.2023 серія АА №1317975; в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв'язку з судом»).
1. Стислий виклад первісних позовних вимог
Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Підприємця: 147 874,05 грн основної заборгованості за спожитий природний газ, яка утворилася у зв'язку з неналежним виконанням Підприємцем умов договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 22.11.2021 №41АР200-33157-21 (далі - Договір); 25 401,14 грн пені; 156 756,07 грн штрафу; 6 652,38 грн 3% річних та 37 718,61 грн втрат від інфляції, а всього 374 402,25 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що:
- 22.11.2021 Товариством та Підприємцем укладено Договір, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність споживача у 2022 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість природного газу у розмірах та порядку, що визначені Договором;
- Товариством за період січень - квітень 2022 року надано Підприємцю природний газ обсягом 2 780,98 куб.м вартістю 147 874,05 грн, що підтверджується актами приймання-передачі від: 31.01.2022 №ТГ382001845 (у січні 2022 року в обсязі 1 746,32 куб.м газу на суму 96 333,80 грн); 28.02.2022 № ТГ382006155 (у лютому 2022 року в обсязі 356,59 куб.м газу на суму 17 531,35 грн); 31.03.2022 №ТГ382016974 (у березні 2022 року в обсязі 678,02 куб.м газу на суму 34 002,02 грн); від 30.04.2022 №ТГ382024620 (у квітні 2022 року в обсязі 0,14 куб.м, газу на суму 6,88 грн); вказані акти не підписані Підприємцем, як і не надано обґрунтованих заперечень з цього приводу;
- об'єм розподіленого природного газу підтверджується даними з інформаційної платформи оператора газотранспортної системи України за січень - квітень 2022 року в обсязі 2 780,98 куб.м;
- станом на 30.08.2023 (дата підписання позову) у відповідача існує заборгованість за отриманий природний газ у сумі 147 874,05 грн; у зв'язку з цим позивачем нараховано 25 401,14 грн пені, 156 756,07 грн штрафу, 6 652,38 грн 3% річних та 37 718,61 грн втрат від інфляції.
2. Стислий виклад заперечень Підприємця
10.11.2023 Підприємець подав суду відзив на позовну заяву Товариства, в якому заперечив проти задоволення позову, оскільки: 19.09.2023 Підприємець сплатив на рахунок Товариства зазначену в рахунку від 19.09.2022 №63187296 та позовній заяві заборгованість за природний газ в сумі 147 882, 85 грн (з урахуванням 20 % ПДВ);
- пункт 6.2.3 розділу 6 Договору суперечить чинному законодавству України, а тому розрахунок штрафу, зроблений Товариством, не відповідає вимогам Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України);
- в силу приписів частини першої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 та частини четвертої статті 219 ГК України Підприємець після 24.02.2022 звільняється від нарахування пені, 3% річних, втрат від інфляції та штрафу за порушення Договору.
3. Стислий виклад зустрічних позовних вимог
Підприємець 10.11.2023 подав суду зустрічний позов до Товариства про визнання недійсним підпункту 6.2.3 пункту 6.2 Договору.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що: підпункт 6.2.3 пункту 6.2 Договору в частині визначення відповідальності у вигляді штрафу за невикористаний обсяг газу не відповідає нормам частини п'ятої статті 231 ГК України та нормам частини другої статті 549 ЦК України, оскільки штраф визначений подвійною обліковою ставкою НБУ, яка має застосовуватись при розрахунках штрафних санкцій (пені) саме по грошовим зобов'язанням за певний період, а не у вигляді відсотка від суми невиконаного зобов'язання.
4. Стислий виклад заперечень Товариства проти зустрічного позову
Товариство 12.02.2024 подало відзив на позовну заяву, в якому заперечило проти задоволення зустрічного позову, оскільки Товариство та Підприємець погодили всі істотні умови та уклали Договір, прийнявши таким чином всі права та обов'язки за Договором; при застосуванні переоцінки поняття «штрафу» та його заміні на «збитки» Підприємець виходить за межі умов Договору.
5. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 позовну заяву Товариства залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
13.09.2023 позивачем подано суду документи на виконання ухвали від 07.09.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 прийнято позовну заяву Товариства до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом; вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом; підготовче засідання призначено на 11.12.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 позов Товариства до Підприємця про стягнення 374 402,25 грн залишено без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 підготовче засідання відкладено на 29.01.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 підготовче засідання відкладено на 12.02.2024.
Товариство 26.12.2023 подало апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 про залишення позову Товариства без розгляду.
До суду 09.02.2024 надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2024 у справі №910/13741/23, яка 12.02.2023 передана на сектор судді Марченко О.В., про витребування матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги Товариства на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 про залишення первісного позову без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 зупинено провадження у справі до розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства.
16.02.2024 матеріали справи скеровано до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 у справі №910/13741/23 апеляційну скаргу Товариства на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 скасовано; матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
11.07.2024 матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва, а 12.07.2024 - передано для продовження розгляду судді Марченко О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 поновлено провадження у справі; підготовче засідання призначено на 26.08.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 підготовче засідання відкладено на 23.09.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 розгляд справи по суті відкладено на 11.11.2024.
Представник Товариства у судовому засіданні 11.11.2024 оголосив вступне слово та підтримав первісні позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Підприємця оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення первісних позовних вимог, підтримав зустрічні позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Товариства заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.
У судовому засіданні 11.11.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
22.11.2021 Товариством (постачальник) і Підприємцем (споживач) було укладено Договір, за умовами якого:
- постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2022 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (пункт 1.1 Договору);
- річний плановий обсяг постачання природного газу - до 13 000 куб.м (пункт 1.2 Договору);
- планові обсяги постачання газу по місцях визначено у додатку 1, що є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.3 Договору);
- передача газу за Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення); перелік точок комерційного обліку споживача вказаний у додатку 2, що є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.4 Договору);
- постачання газу здійснюється за умови: наявності чинного між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу газу; відсутності заборгованості у споживача за минулі періоди перед постачальником (або оплати згідно з графіком погашення заборгованості) та оплати поточних платежів, підтвердження у встановленому порядку Оператором ГТС місячного обсягу постачання газу, виділеного для забезпечення споживача [об'єктів споживача] (далі - підтверджений обсяг газу); включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді (пункт 2.1 Договору);
- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника відбувається на підставі письмової заяви споживача, наданої постачальнику, не пізніше ніж за 22 доби до дати початку розрахункового періоду, в якому буде здійснюватися постачання природного газу споживачу; включення споживача до Реєстру споживачів постачальника може бути здійснено в коротші терміни (пункт 2.2 Договору);
- обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 Договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс ГРМ); постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або відповідно до узгодженого сторонами графіку до 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, що передує місяцю постачання у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно; у разі нерівномірного щодобового споживання газу, який підлягає постачанню у місяці постачання, споживач зобов'язаний до 10:00 год. дня, що передує дню з якого змінюється плановий обсяг газу, надати постачальнику заявку про збільшення/зменшення планового обсягу газу із зазначенням планованих щодобових обсягів споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання; у разі необхідності коригування обсягів планованого споживання природного газу у газовій добі споживання, споживач зобов'язаний надіслати скориговану заявку про збільшення/зменшення планового об'єму газу на добу постачання не пізніше ніж 18:00 год. газової доби постачання природного газу; заявка також має містити плановані щодобові обсяги споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання; заявки надаються споживачем на електронну адресу постачальника tg@gaszbut.com.ua, з наступним надісланням заявок у письмовому вигляді на адресу постачальника; не підлягають зміні обсяги газу, що вже фактично поставлені споживачу (пункт 2.3 Договору);
- обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу; допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі ± 3% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу (пункт 2.4 Договору);
- визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу сторонами здійснюється в такому порядку:
за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця наступного за розрахунковим зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений Оператором ГРМ та споживачем, згідно з вимогами Кодексу ГРМ;
на підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»;
споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу;
у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС; споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу; до прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється згідно з даними постачальника; у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акта приймання-передачі газу, або неподання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних постачальника;
сторони домовилися, що до моменту обміну оригіналами актів приймання-передачі газу скановані копії підписаних сторонами приймання-передачі газу надіслані сторонами одна одній електронною поштою за адресами, які зазначені в розділі 10 Договору, мають силу оригіналу (пункт 2.5 Договору);
- розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються постачальником та споживачем; підписуючи Договір споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії Договору ціна на газ може змінюватися, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди; підписуючи Договір споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії Договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається (пункт 3.1 Договору);
- сторони домовились, що ціна газу розрахована згідно з пунктами 3.2 і 3.3 Договору застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за Договором (пункт 3.4 Договору);
- місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного відповідно до розділу 2 Договору (пункт 3.5 Договору);
- загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за Договорам (пункт 3.6 Договору);
- розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць (пункт 4.1 Договору);
- оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національний валюті України - гривні в такому порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем (пункт 4.2 Договору);
- у разі збільшення у встановленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу (пункт 4.3 Договору);
- датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (пункт 4.4 Договору);
- в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер Договору, дату його підписання (пункт 4.5 Договору);
- у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості газу сторони за взаємною згодою можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до Договору; укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов'язань за Договором (пункт 4.6 Договору);
- у разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача згідно з черговістю її виникнення (пункт 4.7 Договору);
- у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період (пункт 4.8 Договору);
- звірка розрахунків здійснюється сторонами протягом десяти днів з дати пред'явлення вимоги про це однієї із сторін на підставі відомостей про фактичну оплату вартості газу споживачем та актів приймання-передачі газу (пункт 4.9 Договору);
- податкові накладні та додатки до них оформлюються сторонами в електронній формі, відповідно до вимог Податкового кодексу України та прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-правових актів (пункт 4.10 Договору);
- сторони підтверджують, що ознайомлені з правами та обов'язками для постачальника та споживача, визначеними Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, Кодексом ГРМ, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила), та гарантують їх безумовне дотримання (пункт 5.1 Договору);
- у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (підпункт 6.2.1 пункту 6.2 договору);
- якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов'язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період (підпункт 6.2.3 пункту 6.2 Договору);
- Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів Товариства в Інформаційній платформі Оператора ГТС до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 9.1 Договору в редакції додаткової угоди від 16.12.2022 №ДУ-6/41АР200-33157-21).
Сторонами було укладено додаткові угоди від 29.12.2021 №ДУ-1/41АР200-3357-21, від 31.01.2022 №ДУ-2/41АР200-3357-21, від 28.02.2022 №ДУ-3/41АР200-3357-21 і від 09.03.2022 №ДУ-4/41АР200-3357-21, якими вносилися зміни до Договору щодо ціни природного газу.
В період січень - квітень 2022 року Товариством було складено та підписано акти приймання-передачі від 31.01.2022 №ТГ382001845 (за січень) на суму 96 333,80 грн (обсяг поставленого природного газу складає 1 746,32 куб.м), від 28.02.2022 №ТГ382006155 (за лютий) на суму 17 531,35 грн (обсяг поставленого природного газу складає 356,59 куб.м), від 31.03.2022 №ТГ382016974 (за березень) на суму 34 002,02 грн (обсяг поставленого природного газу складає 678,02 куб.м) і від 30.04.2022 №ТГ382024620 (за квітень) на суму 6,88 грн (обсяг поставленого природного газу складає 0,14 куб.м).
Отже, загальний обсяг поставленого газу склав 2 781,07 куб.м на загальну суму 147 874,05 грн.
Зазначені акти було надіслано Підприємцю 28.03.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 28.03.2023, фіскального чеку від 28.03.2023 №3000457274 і накладної від 28.03.2023 №0410807178117.
Акти Підприємцем не підписані, жодних відмов від їх підписання не надіслано.
Згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС загальний обсяг поставленого Товариством Підприємцю природного газу протягом січня - квітня 2022 року складає 2 781,07 куб.м.
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву Підприємець зазначив про те, що ним було отримано у Товариства рахунок від 19.09.2023 №63187296 на суму 147 874,05 грн, який оплачено Підприємцем 19.09.2023, що підтверджується квитанцією №0.0.3207995512-1 (копія наявна в матеріалах справи).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ І ВИСНОВКИ СУДУ
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно з абзацами першим і другим частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Частинами першою і другою статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що споживач має право, зокрема, на вільний вибір постачальника; безоплатну зміну постачальника, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої статті 14 цього Закону.
Споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Згідно з пунктами 1 і 2 розділу ІІ Правил підставою для постачання природного газу споживачу є:
наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;
включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.
Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Пунктом 4 розділу ІІ Правил передбачено, що укладення договору постачання природного газу здійснюється з урахуванням, зокрема, таких вимог: споживач має право укласти договір постачання природного газу з будь-яким постачальником; договір постачання природного газу укладається на весь очікуваний обсяг споживання природного газу в розрахунковому періоді, необхідний споживачу, або по його точці комерційного обліку, якій присвоєно окремий EIC-код.
Відповідно до підпунктів 2, 5, 11 і 13 пункту 6 розділу ІІ Правил договір постачання природного газу повинен містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду договору:
- предмет договору, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ в необхідних для нього об'ємах (обсягах);
- річні, місячні та/або добові обсяги природного газу, у тому числі в розрізі точок комерційного обліку (за необхідності), та/або допустиме їх відхилення;
- відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування, у тому числі в разі перевищення споживачем підтверджених обсягів природного газу за відповідний період, а також механізми компенсації і повернення, які застосовуються, якщо рівні якості послуг постачальника за договором не виконуються, зокрема за неточності в рахунку чи його затримці (норма вноситься в договір за згодою сторін);
- умови зміни постачальника.
Згідно з пунктом 10 розділу ІІ Правил постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу.
За умови дотримання споживачем умов договору постачання природного газу постачальник, крім постачальника «останньої надії», зобов'язаний забезпечити своєчасну реєстрацію споживача в Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС) у відповідному розрахунковому періоді.
Пунктом 11 розділу ІІ Правил передбачено, що споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача.
Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VII цих Правил.
Розділом ІV Правил встановлений порядок зміни постачальника споживачем, що не є побутовим.
Вказаним розділом передбачено, що кожен споживач має право на вільний вибір постачальника шляхом укладення з ним договору постачання природного газу відповідно до умов та положень, передбачених цими Правилами.
Зміні постачальника має передувати укладення договору постачання природного газу з новим постачальником та розірвання договору постачання природного газу з діючим постачальником або його призупинення в частині постачання природного газу в певному розрахунковому періоді. Для зміни постачальника у споживача має бути відсутня прострочена заборгованість за поставлений природний газ перед діючим постачальником, що підтверджується письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявний письмовий дозвіл діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Згідно з частинами першою і другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» договір постачання повинен містити такі істотні умови: порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
Згідно з підпунктами 1 і 2 пунктом 1 розділу VII Правил відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де:
Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;
Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;
Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;
K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.
При цьому, якщо перевищення об'єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1.
При цьому, якщо перевищення об'єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1;
Як вбачається з умов укладеного сторонами Договору, у пункті 1 розділу VII Правил постачання природного газу передбачена відповідальність за такі самі дії, що й у підпункті 6.2.3 пункту 6.2 Договору, проте відповідальність за такі дії встановлена у вигляді збитків.
Всупереч зазначеним вимогам у Договорі сторони передбачили замість відшкодування збитків - штраф.
Частиною другою статті 216 ГК України передбачено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Умови Договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов'язання має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 зі справи №910/12876/19 зазначено про те, що приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв'язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 ЦК України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв'язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначені істотні умови договору, зокрема, пунктом 6 передбачено, що договір постачання повинен містити таку істотну умову, як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
Частинами першою і другою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що нормативно правильною була б передбачена у Договорі норма, що визначає боржнику відшкодування збитків та користь кредитора.
В такому випадку відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Приписами статті 22 ЦК України і статей 224, 225 ГК України регулюється загальний порядок відшкодування збитків.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частини другої статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною першою статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Погоджена сторонами у договорі відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недовикористаного обсягу газу, за своєю правовою природою відносяться до збитків, стягнення яких передбачено розділом VII Правил.
Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім, більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах.
Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.06.2020 зі справи №281/129/17.
Згідно з приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
За загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виклав у постанові від 26.05.2023 зі справи №925/77/21 правову позицію про те, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.
Окрім заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/часткового виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
У зустрічних позовних вимогах мова йде про визнання недійсним підпункту Договору, який ще не виконувався. Суд враховує, що не можна одночасно з поданням зустрічних позовних вимог заявити про застосування наслідків недійсності такого підпункту Договору, оскільки штраф, передбачений ним, ще не стягувався, отже, Договір в частині оспорюваного підпункту ще не виконувався.
За таких обставин, Підприємцем обрано належний спосіб захисту порушеного права.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 ЦК України.
Разом з тим, за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як було зазначено пунктом 6 розділу ІІ Правил передбачено, що однією з істотних умов договору постачання природного газу є умова щодо відповідальності сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування, у тому числі в разі перевищення споживачем підтверджених обсягів природного газу за відповідний період, а також механізми компенсації і повернення, які застосовуються, якщо рівні якості послуг постачальника за договором не виконуються, зокрема, за неточності в рахунку чи його затримці (норма вноситься в договір за згодою сторін).
При цьому, пунктом 11 розділу ІІ Правил передбачено, що постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VII Правил.
Однак, умовами укладеного сторонами Договору (підпункт 6.2.3 пункту 6.2) передбачено умови для покладення на споживача відповідальності за недотримання ним підтверджених обсягів природного газу за відповідний період у формі штрафу.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Відтак, стягнення з споживача штрафу за недовикористання фактичних обсягів споживання природного газу, суперечить положенням чинних нормативно-правових актів, за якими передбачена відповідальність у вигляді відшкодування збитків, тобто підпункт 6.2.3 пункту 6.2 Договору суперечить підпункту 1 пункту 1 розділу VII Правил, а тому зустрічні позовні вимоги Підприємця про визнання недійсним підпункту 6.2.3 пункту 6.2 Договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з пунктом 4.2 Договору оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національний валюті України - гривні в такому порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем.
Пунктом 2.5 Договору передбачено порядок визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу сторонами, який, зокрема, передбачає складання постачальником акта приймання-передачі природного газу та надіслання його споживачу для підписання.
В той же час, Товариством акти від 31.01.2022 №ТГ382001845, від 28.02.2022 №ТГ382006155, від 31.03.2022 №ТГ382016974 і від 30.04.2022 №ТГ382024620 було надіслано Підприємцю 28.03.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 28.03.2023, фіскального чеку від 28.03.2023 №3000457274 і накладної від 28.03.2023 №0410807178117.
Відтак оплата спожитого Підприємцем у січня - квітні 2022 року природного газу не може бути здійснена у порядку пункту 4.2 Договору.
Відповідно до частини другої статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Так, Товариством надіслано Підприємцю акти приймання-передачі 28.03.2023, нормативні строки пересилання відправлень «Укрпошта Експрес» Д+1день, а тому акти мали бути отримані Підприємцем 29.03.2023 і оплачені у цей день.
Підприємцем отримано у Товариства рахунок від 19.09.2023 №63187296 на суму 147 874,05 грн, який оплачено 19.09.2023, що підтверджується квитанцією №0.0.3207995512-1 на суму 147 882,85 грн.
З огляду на викладене, оскільки основну суму заборгованості оплачено Підприємцем після відкриття провадження у даній справі (20.09.2023), у задоволенні позовних вимог Товариства про стягнення з Підприємця 147 874,05 грн основної заборгованості слід відмовити.
Крім основної суми заборгованості Товариство просить стягнути з Підприємця 25 401,14 грн пені, 6 652,38 грн 3% річних і 37 718,61 грн втрат від інфляції.
Частиною третьою статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Товариство нараховує Підприємцю суму пені за період з 11.02.2022 по 09.11.2022, проте оскільки період прострочення оплати природного газу починається з 30.03.2023 і закінчується 18.09.2023, а суд не може виходити за межі визначених Товариством строків нарахування суми пені, то у стягненні з Підприємця 25 401,14 грн пені слід відмовити.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Товариство нараховує Підприємцю 3% річних за періоди з 11.02.2022 по 10.03.2022 (на 96 333,870 грн заборгованості), з 11.03.2022 по 10.04.2022 (на 113 865,15 грн заборгованості), з 11.04.2022 по 10.05.2022 (на 147 867,17 грн заборгованості) і з 11.05.2022 по 30.08.2023 (на 147 874,05 грн заборгованості).
За перерахунком суду 3% річних за період з 30.03.2023 (акти приймання-передачі надіслані 28.03.2023, нормативні строки пересилання відправлень «Укрпошта Експрес» Д+1день, а тому акти мали бути отримані Підприємцем 29.03.2023) по 30.08.2023 (дата, визначена Товариством у розрахунку) нарахованих на 147 874,05 грн заборгованості становить 1 871,72 грн.
Втрати від інфляції Товариство нараховує Підприємцю за періоди лютий 2022 року (на 96 333,870 грн заборгованості), березень 2022 року (на 113 865,15 грн заборгованості), квітень 2022 року (на 147 867,17 грн заборгованості), травень 2022 року - червень 2023 року (на 147 874,05 грн заборгованості).
За перерахунком суду сума втрат від інфляції за період з 30.03.2023 (акти приймання-передачі надіслані 28.03.2023, нормативні строки пересилання відправлень «Укрпошта Експрес» Д+1день, а тому акти мали бути отримані Підприємцем 29.03.2023) по 30.06.2023 (дата, визначена Товариством у розрахунку) нарахованих на 147 874,05 грн заборгованості становить 2 227,88 грн.
Отже, стягненню з Підприємця підлягає 1 871,72 грн 3% річних і 2 227,88 грн втрат від інфляції; у стягненні решти сум 3% річних (4 780,66 грн) і втрат від інфляції (35 490,73 грн) слід відмовити.
Що ж до посилань Підприємця на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 як на підставу звільнення його від відповідальності за прострочення оплати поставленого Товариством газу з огляду на введення на території України воєнного стану, то згідно із сталою практикою Верховного Суду наведений лист не є безумовною підставою для звільнення боржника від відповідальності, наявність форс-мажорних обставин встановлюється у кожному конкретному випадку з урахуванням наданих сторонами доказів причин вчасного невиконання своїх обов'язків за укладеним сторонами договором.
Підприємець вказує, що 26.02.2022 нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_2., для забезпечення якого газом Підприємцем було укладено Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, з необхідністю оборони м. Києва було передано для розміщення в ньому Сил територіальної оборони України, зокрема, штабу Добровольчого формування №1, Територіальної оборони Бучанського району Київської області. Також в зазначеному приміщенні розміщувався особовий склад Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України. Вказані обставини підтверджуються листом-подякою начальника служби Військової частини НОМЕР_2 , відповіддю начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.04.2022 №1/434 та відповіддю Борщагівської сілької ради Бучанського району Київської області від 26.07.2023 №10-03/1726.
Так, листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.04.2022 №1/434 підтверджено, що у приміщеннях/будівлях, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , з 26.02.2022 по 20.04.2022 знаходились певні підрозділи Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства України.
Борщагівська сілька рада Бучанського району Київської області відповіддю від 26.07.2023 №10-03/1726 на адвокатський запит адвоката Підприємця повідомила про те, що:
- дійсно на території Борщагівської сільської територіальної громади з моменту введення Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 воєнного стану на всій території України, перебували різні військові підрозділи та/або формування, утворені згідно з законодавством України, в тому числі за адресою: АДРЕСА_2 ; однак, необхідно зазначити, що Борщагівська сільська рада не володіє та не є розпорядником інформації стосовно розміщення конкретних військових формувань та/або підрозділів за визначеними адресами у певні часові проміжки;
- у Борщагівської сільської ради відсутня інформація та документи стосовно перебування особового складу Сил територіальної оборони України та/або Збройних сил України у нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, на території с. Петропавлівська Борщагівка Борщагівської сільської територіальної громади велися активні бойові дії з 24.03.2022 по 30.03.2022.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.
Разом з тим, оскільки акти приймання-передачі природного газу були надіслані Підприємцю у 2023 році, і обов'язок з їх оплати настав у 2023 році, то наведені Підприємцем обставини, як і переїзд Підприємця за кордон України у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, не звільняють його від відповідальності за неналежне виконання умов Договору в частині оплати отриманого від Товариства природного газу.
За приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код 43965848) до фізичної особи - підприємця Тітова Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення 374 402,25 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Тітова Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код 43965848): 1 871 (одну тисячу вісімсот сімдесят одну) грн 72 коп. 3% річних; 2 227 (дві тисячі двісті двадцять сім) грн 88 коп. втрат від інфляції та 61 (шістдесят одну) грн 49 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
4. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.
5. Зустрічні позовні вимоги фізичної особи - підприємця Тітова Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код 43965848) про визнання недійсним підпункту 6.2.3 пункту 6.2 договору від 22.11.2021 №41АР200-33157-21 задовольнити повністю.
6. Визнати недійсним підпункт 6.2.3 пункту 6.2 договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 22.11.2021 №41АР200-33157-21, укладеного фізичною особою - підприємцем Тітовим Володимиром Івановичем ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код 43965848).
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код 43965848) на користь фізичної особи - підприємця Тітова Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору.
8. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.11.2024.
Суддя Оксана Марченко