29.10.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2987/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.
при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.
Представники сторін:
від скаржника: Степура Юрій Михайлович (в залі іншого суду) - від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - самопредставництво витяг з ЄДР
від позивача: Сєчин Ян Миколайович (в залі суду) - від ТОВ "БАЗІС КОМПАНІ" - адвокат, довіреність №2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2024 у справі №908/2987/23 (суддя Мірошниченко М.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Базіс Компані»
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про стягнення 1 038 228, 59 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Базіс Компані» з позовом до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 1038228,59 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.2024 у справі №908/2987/23 позов задоволено.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Базіс Компані» за договором підряду №153 від 31.05.2021 грошові кошти в розмірі 303 487, 18 грн. (триста три тисячі чотириста вісімдесят сім грн. 18 коп.), з яких заборгованість за основним зобов'язанням - 232 212, 71 грн. (двісті тридцять дві тисячі двісті дванадцять грн. 71 коп.), втрати від інфляції - 60 567, 24 грн. (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят сім грн. 24 коп.), 3% річних - 10 707, 23 грн. (десять тисяч сімсот сім грн. 23 коп.).
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Базіс Компані» за договором підряду №169 від 11.06.2021 грошові кошти в розмірі 36 402, 70 грн. (тридцять шість тисяч чотириста дві грн. 70 коп.), з яких заборгованість за основним зобов'язанням - 27 853, 47 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят три грн. 47 коп.), втрати від інфляції - 7 264, 92 грн. (сім тисяч двісті шістдесят чотири грн. 92 коп.), 3% річних - 1 284, 31 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят чотири грн. 31 коп.).
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Базіс Компані» за договором підряду №530 від 16.12.2021 грошові кошти в розмірі 698 338, 71 грн. (шістсот дев'яносто всім тисяч триста тридцять вісім грн. 71 коп.), з яких заборгованість за основним зобов'язанням - 534 332, 69 грн. (п'ятсот тридцять чотири тисячі триста тридцять дві грн. 69 коп.), втрати від інфляції - 139 368, 15 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч триста шістдесят вісім грн. 15 коп.), 3% річних - 24 637, 87 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот тридцять сім грн. 87 коп.).
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Базіс Компані» витрати зі сплати судового збору в сумі 15 573, 43 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят три грн. 43 коп.).
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 31.05.2021 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Базіс Компані» (підрядник, позивач) укладено договір підряду №153 від 31.05.2021, згідно з п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання згідно вимог ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013 “Правила визначення вартості будівництва» виконати відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору роботи: “Капітальний ремонт приміщень їдальні комплексної будівлі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , ДК 021:2015 (СРV) - 45000000-7 Будівельні роботи за поточний ремонт - надалі Об'єкт.
За договором підряду №153 від 31.05.2021 сторони підписали акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року форми КБ-2в на суму 232212,71 грн., а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2022 року форми КБ-3 на суму 232 212,71 грн.
11.06.2021 відповідачем як замовником та позивачем як підрядником укладено договір підряду №169 від 11.06.2021, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання згідно вимог ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013 “Правила визначення вартості будівництва» виконати відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору роботи: “Капітальний ремонт системи опалення казарми №1, розташованої за адресою: м. Бердянськ, вул. Баха, 41а», ДК 021:2015 (СРV) - 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізних доріг, вирівнювання поверхонь - надалі Об'єкт.
За договором підряду №169 від 11.06.2021 сторони підписали акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року форми КБ-2в на суму 27853,47 грн., а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2022 року форми КБ-3 на суму 27853,47 грн.
16.12.2021 відповідачем як замовником та позивачем як підрядником укладено договір підряду №530, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання згідно вимог ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013 “Правила визначення вартості будівництва» виконати відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору роботи: “Капітальний ремонт приміщень їдальні комплексної будівлі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Коригування», ДК 021:2015 (СРV) - 45000000-7 Будівельні роботи за поточний ремонт - надалі Об'єкт.
Отже, всі акти форми КБ-2в та довідки КБ-3 відповідачем підписані.
В судовому засіданні 06.02.2024 представник відповідача пояснив, що акти та довідки з боку відповідача підписав полковник ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 підписував договір підряду №530 від 16.12.2021 з боку відповідача як командир Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
З боку підрядника акти та довідки підписано 23.02.2022, з боку замовника дата підпису не зазначена.
Відсутність дати підпису з боку замовника на цих документів не позбавляє дані документи юридичної сили як підстави для проведення розрахунків
Доказів підписання відповідачів вказаних документів в іншу дату, ніж зазначено, відповідач не надав.
Виходячи з цього, наявні підстави для оплати виконаних робіт відповідно до умов п. п. 4.3, 5.2.5 договорів підряду протягом 10 банківських днів з дня підписання актів КБ-2в та довідок КБ-3.
Отже, роботи за договорами підряду мали бути оплачені відповідачем у строк до 09.03.2022.
Розрахунок 3% річних та втрат від інфляції судом перевірний, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та втрат від інфляції в заявлених сумах визнані судом першої інстанції обґрунтованими.
Таким чином, позовні вимоги судом задоволені в повному обсязі.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Відсутність бюджетного фінансування для оплати за зазначеними договорами. Згідно з пунктом 2.1 кожного з договорів, виконання робіт було розраховане на фінансування 2021- 2022 років. Фінансові зобов'язання та платежі в межах бюджетних асигнувань 2021 року по договорам від 31.05.2021 № 153 тенд, від 11.06.2021 № 169, від 16.12.2021 № 530 військова частина виконала. Пункти 4.6 договорів передбачають оплату робіт лише після надходження бюджетного фінансування, що, однак, не було здійснено. Відповідно до Закону України «Про Національну гвардію України» головним розпорядником коштів є Головне управління Національної гвардії України. Згідно Плану асигнувань загального фонду на 2022, 2023 роки та Кошторисів на 2022, 2023 роки кошти по КЕКВ 3120, 3130 ГУ НГУ військовій частині не виділялись. Про це було повідомлено керівництво ТОВ «БАЗІС КОМПАНІ».
Перебування об'єкта у м. Бердянськ, яке з 27.02.2022 є тимчасово окупованою територією, що ускладнює контроль за виконанням робіт. Місцевий господарський суд не взяв до уваги обставини тимчасової окупації м. Бердянськ, що згідно з законом є форс-мажорними обставинами, які унеможливлюють господарську діяльність на цій території.
04.09.2024 до до Центрального апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення апелянта, згідно яких останній зазначає, що враховуючи те, що полковник ОСОБА_3 переведений до іншого підрозділу, більш точну інформацію щодо обставин за яких відбулося підписання ним актів приймання передачі (а.с. 18-20, 26-27, 33-38) та довідок про вартість виконаних робіт (а.с. 21, 28, 29) отримати не має можливості.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
На виконання ухвали суду від 25.06.2024 у справі № 908/2987/23 позивачем надано письмові пояснення щодо обставин за яких відбулося підписання ОСОБА_3 актів приймання передачі (а.с. 18-20, 26-27, 33-38) та довідок про вартість виконаних робіт (а.с. 21, 28, 29). Згідно наданих пояснень «…станом на 20.02.2022 року Підрядник виконав роботи за Договором 1 на загальну суму 232212,71 грн, за Договором 2 на загальну суму 27853,47 грн, за Доовором 3 на загальну суму 534332,69 грн, далі було повідомлено Замовника про готовність до передачі виконаних робіт. 22.02.2022 року на об'єкті, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , від Замовника прибув інженер технічного нагляду ОСОБА_4 , котрий прийняв виконані роботи та підписав акти б/н приймання виконаних робіт 23.02.2022, акти були підписані та передані ТВО заступника командира з тилового забезпечення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Савченко А.С., котрий в подальшому 23.02.2023 року передав підписані командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс Компані» Кошовському П.О. на території військової частини НОМЕР_1 .»
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.
Ухвалою суду від 12.03.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/2987/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/2987/23.
21.03.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 908/2987/23.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2023 року було залишено апеляційну скаргу без руху.
01.04.2024 року до канцелярії Центрального апеляційного господарського суду від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, надано належні докази сплати судового збору.
Ухвалою суду від 03.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2024 у справі №908/2987/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 25.06.2024 об 11:00 год.
Ухвалою суду від 25.06.2024 розгляд справи відкладено на 29.10.2024 об 10:00 год. Колегія суддів визнала за необхідне витребувати у позивача оригінали доказів, копії яких надано на підтвердження заявлених позовних вимог. Надано можливість сторонам до наступного судового засідання подати додаткові пояснення по справі № 908/2987/23.
29.10.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
31.05.2021 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Базіс Компані» (підрядник, позивач) укладено договір підряду №153 від 31.05.2021, згідно з п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання згідно вимог ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013 “Правила визначення вартості будівництва» виконати відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору роботи: “Капітальний ремонт приміщень їдальні комплексної будівлі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , ДК 021:2015 (СРV) - 45000000-7 Будівельні роботи за поточний ремонт - надалі Об'єкт.
Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 договору підряду №153 від 31.05.2021 основні параметри, склад та обсяги робіт, які є предметом договору, визначаються проектно-кошторисною документацією об'єкту.
Роботи, що є предметом цього договору, виконуються підрядником поетапно, відповідно до наданих замовником завдань, а також календарного плану виконання робіт, який є додатком №2 до цього договору.
У п. 2.1 договору підряду №153 від 31.05.2021 погоджено, що роботи, які є предметом цього договору, згідно затвердженого календарного плану виконання робіт повинні бути виконані підрядником не пізніше 20 грудня 2021 року згідно обсягу фінансування у 2021 році, а також не пізніше 31 серпня 2022 року згідно обсягу фінансування у 2022 році.
Згідно з п. 3.1 договору підряду №153 від 31.05.2021 договірна ціна визначена відповідно до Державних будівельних норм є динамічною і становить 2469371,38 грн. без ПДВ, з них:
- за рахунок бюджетних асигнувань 2021 року - 1485578,95 грн. без ПДВ;
- за рахунок бюджетних асигнувань 2022 року 983792,43 грн. без ПДВ.
За договором підряду №153 від 31.05.2021 сторони підписали акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року форми КБ-2в на суму 232212,71 грн., а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2022 року форми КБ-3 на суму 232212,71 грн.
11.06.2021 відповідачем як замовником та позивачем як підрядником укладено договір підряду №169 від 11.06.2021, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання згідно вимог ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013 “Правила визначення вартості будівництва» виконати відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору роботи: “Капітальний ремонт системи опалення казарми №1, розташованої за адресою: м. Бердянськ, вул. Баха, 41а», ДК 021:2015 (СРV) - 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізних доріг, вирівнювання поверхонь - надалі Об'єкт.
Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 договору підряду №169 від 11.06.2021 основні параметри, склад та обсяги робіт, які є предметом договору, визначаються проектно-кошторисною документацією об'єкту.
Роботи, що є предметом цього договору, виконуються підрядником поетапно, відповідно до наданих замовником завдань, а також календарного плану виконання робіт, який є додатком №2 до цього договору.
У п. 2.1 договору підряду №169 від 11.06.2021 погоджено, що роботи, які є предметом цього договору, згідно затвердженого календарного плану виконання робіт повинні бути виконані підрядником не пізніше 20 грудня 2021 року згідно обсягу фінансування у 2021 році, а також не пізніше 31 грудня 2022 року згідно обсягу фінансування у 2022 році.
Згідно з п. 3.1 договору підряду №169 від 11.06.2021 договірна ціна визначена відповідно до Державних будівельних норм є динамічною і становить 386702,62 грн. без ПДВ, з них:
-за рахунок бюджетних асигнувань 2021 року - 292777,14 грн. без ПДВ;
- а рахунок бюджетних асигнувань 2022 року 93925,48 грн. без ПДВ.
За договором підряду №169 від 11.06.2021 сторони підписали акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року форми КБ-2в на суму 27853,47 грн., а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2022 року форми КБ-3 на суму 27853,47 грн.
16.12.2021 відповідачем як замовником та позивачем як підрядником укладено договір підряду №530, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання згідно вимог ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013 “Правила визначення вартості будівництва» виконати відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору роботи: “Капітальний ремонт приміщень їдальні комплексної будівлі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Коригування», ДК 021:2015 (СРV) - 45000000-7 Будівельні роботи за поточний ремонт - надалі Об'єкт.
Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 договору підряду №530 від 16.12.2021 основні параметри, склад та обсяги робіт, які є предметом договору, визначаються проектно-кошторисною документацією об'єкту.
Роботи, що є предметом цього договору, виконуються підрядником поетапно, відповідно до наданих замовником завдань, а також календарного плану виконання робіт, який є додатком №2 до цього договору.
У п. 2.1 договору підряду №530 від 16.12.2021 погоджено, що роботи, які є предметом цього договору, згідно затвердженого календарного плану виконання робіт повинні бути виконані підрядником не пізніше 24 грудня 2021 року згідно обсягу фінансування у 2021 році, а також не пізніше 20 грудня 2022 року згідно обсягу фінансування у 2022 році.
Згідно з п. 3.1 договору підряду №530 від 16.12.2021 договірна ціна визначена відповідно до Державних будівельних норм є динамічною і становить 1197375,00 грн. без ПДВ, з них:
-за рахунок бюджетних асигнувань 2021 року - 1050,00 грн. без ПДВ;
-за рахунок бюджетних асигнувань 2022 року 1196325,00 грн. без ПДВ.
За договором підряду №530 від 16.12.2021 сторони підписали акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року форми КБ-2в на суму 534332,69 грн., а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2022 року форми КБ-3 на суму 534332,69 грн.
Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт за договорами підряду №153 від 31.05.2021, №169 від 11.06.2021, №530 від 16.12.2021, внаслідок чого утворилася заборгованість, позивач звернувся до господарського суду з позовом уданій справі про стягнення з відповідача суми заборгованості разом із нарахованими за прострочення оплати інфляційними втратами та 3% річних.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладені між сторонами правочини за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду.
Відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 ст. 846 ЦК України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно зі ст. 882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
У даному випадку визначальним для оплати робіт є доведення їх фактичного виконання та прийняття робіт Замовником.
Як вбачається з матеріалів справи, за договором підряду №153 від 31.05.2021 сторони підписали акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року форми КБ-2в на суму 232212,71 грн., а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2022 року форми КБ-3 на суму 232212,71 грн.
За договором підряду №169 від 11.06.2021 сторони підписали акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року форми КБ-2в на суму 27853,47 грн., а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2022 року форми КБ-3 на суму 27853,47 грн.
За договором підряду №530 від 16.12.2021 сторони підписали акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року форми КБ-2в на суму 534332,69 грн., а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2022 року форми КБ-3 на суму 534332,69 грн.
Всі акти форми КБ-2в та довідки КБ-3 з боку відповідача підписані ОСОБА_5 як командиром Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Даний факт підтверджено також в судовому засіданні 06.02.2024 представником відповідача.
Стосовно відсутності фінансування робіт, про що вказує відповідач в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає, що згідно норм Цивільного та Господарського кодексів України відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення боржника від обов'язку виконати грошове зобов'язання по оплаті робіт.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові ВСУ від 22.03.2017 у справі №3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах №925/246/17, №925/974/17, від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18, а також у постановах ВП ВС від 10.04.2018 у справі №12-46гс18, від 17.04.2018 у справі №911/4249/16
Враховуючи вищезазначене колегія суддів відхиляє доводи апеляціної скарги стосовно того, що «…Відповідно до Закону України «Про Національну гвардію України» головним розпорядником коштів є Головне управління Національної гвардії України. Згідно Плану асигнувань загального фонду на 2022, 2023 роки та Кошторисів на 2022, 2023 роки кошти по КЕКВ 3120, 3130 ГУ НГУ військовій частині не виділялись. Про це було повідомлено керівництво ТОВ «БАЗІС КОМПАНІ».
Згідно п. 4.6. Договору від 31.05.2021 № 153 тенд. - розрахунки за надані роботи здійснюються на підставі Бюджетного кодексу України. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом З банківських днів з дати отримання Замовником відповідного бюджетного фінансування. Згідно інформації фінансової служби військової частини НОМЕР_1 коштів на рахунки військової частини від головного розпорядника коштів ГУ НГУ по даному КЕКВ для сплати за договором не надходило.
Згідно п. 4.6. Договору від 11.06.2021 № 169 - розрахунки за надані роботи здійснюються на підставі Бюджетного кодексу України. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом З банківських днів з дати отримання Замовником відповідного бюджетного фінансування. Згідно інформації фінансової служби військової частини НОМЕР_1 коштів на рахунки військової частини від головного розпорядника коштів ГУ НГУ по даному КЕКВ для сплати за договором не надходило.
Згідно п. 4.6. Договору від 16.12.2021 № 530 - розрахунки за надані роботи здійснюються на підставі Бюджетного кодексу України. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом З банківських днів з дати отримання Замовником відповідного бюджетного фінансування. Згідно інформації фінансової служби військової частини НОМЕР_1 коштів на рахунки військової частини від головного розпорядника коштів ГУ НГУ по даному КЕКВ для сплати за договором не надходило.
Із врахуванням того що кошти від ГУ НГУ на рахунки військової частини НОМЕР_1 не надходили, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 2012 р. за № 419/20732) військова частина НОМЕР_1 по цим договорам зобов'язань в Державній казначейській службі не реєструвала…».
Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх недзвичайність та невідворотність.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив «…Господарським судом Запорізької області не взято до уваги умови сьогодення, а саме: 27.02.2022 м. Бердянськ було захоплено військами рф. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25.04.2022 № 75 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 р. за № 453/37789) визнано, що Бердянська міська територіальна громада перебуває в тимчасовій окупації. На даний час м. Бердянськ є тимчасово окупованою територією.
Жодним Кодексом України не передбачено порядок здійснення господарської діяльності під час окупації територій, а прописано тільки форс- мажор.
Тимчасову окупацію м. Бердянська та наявних там збройних сил рф суд не врахував, як форс-мажорні обставини.
На даний час Позивач не вказує шляхи, як можна перевірити виконанні роботи за адресою: АДРЕСА_1 ».
Колегія суддів зазначає, що наявність форс-мажорних обставин (військові дії, окупація), на які посилається відповідач не є підставою для звільнення від виконання основного зобов'язання. Оскількм окупація м. Бердянська 27.02.2022 свідчить про неможливість використання відповідачем об'єктів за адресою: вул. Баха, 41-а, м. Бердянськ, однак не спростовує факту виконання робіт, що підтверджується підписаними сторонами 23.02.2024 актами форми КБ-2в та довідками КБ-3.
Як визначено в ч. 3 ст. 13, ч. 1 с. 73, ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України унормовано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
За таких обставин судова колегія констатує, що суд першої інстанції, здійснивши належну оцінку фактичних обставин справи та наявних у справі документів, дійшов обґрунтованого висновку, що у цьому спорі позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання ним у лютому 2022 року робіт за договором підряду №153 від 31.05.2021 на суму 232212,71 грн, за договором підряду №169 від 11.06.2021 на суму 27853,47 грн, за договором підряду №530 від 16.12.2021 на суму 534332,69 грн., та ухвалив правомірне рішення про задоволення позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2024 у справі №908/2987/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 23360,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2024 у справі №908/2987/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2024 у справі №908/2987/23 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 23360,60 грн покласти на Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 18.11.2024.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв