06 листопада 2024 року м. Харків Справа № 917/395/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
представники сторін у судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (вх.№2296П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Д. Сірошем, повний текст рішення складено - 16.09.2024, у справі №917/395/24
за позовом Фермерського господарства "АРМ-АГРО 3", м. Лубни, Полтавська обл.,
до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, м. Лубни, Полтавська обл.,
про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі
Фермерське господарство "АРМ-АГРО З" звернулося з позовом до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, в якому просить визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 30.11.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 земельної ділянки площею 60, 0000га, кадастровий номер 5322883900:04:002:0001, державна реєстрація іншого речового права №18490572 від 30.12.2016, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Лубенської міської (колишньої Литвяківської сільської) ради, Лубенського району Полтавської області на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди від 30.11.2016 та додатковою угодою від 01.09.2021.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 позов задоволено; визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 30.11.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 земельної ділянки площею 60, 0000га, кадастровий номер 5322883900:04:002:0001, державна реєстрація іншого речового права №18490572 від 30.12.2016, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Лубенської міської (колишньої Литвяківської сільської) ради, Лубенського району Полтавської області в редакції, викладеної позивачем та судом першої інстанції в резолютивній частині рішення; стягнуто з Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на користь Фермерського господарства "АРМ-АГРО 3" 4 542, 00грн судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що за місяць до закінчення строку дії договору позивач повідомив відповідача про свій намір продовжити користування землею; після закінчення строку договору оренди позивач продовжив користування земельною ділянкою; упродовж одного місяця після закінчення строку договору відсутнє рішення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди землі.
Відтак, як дійшов висновку суд першої інстанції, позивач вжив всіх необхідних заходів для поновлення договору оренди землі, водночас відповідач безпідставно ігнорує процедуру поновлення договору та не приймає відповідного рішення.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що на час виникнення спірних правовідносин з укладення договору оренди землі на новий строк, звернення позивача з позовом до суду та ухвалення судового рішення у справі діяла нова редакція Закону України "Про оренду землі" із внесеними змінами, а тому, на думку апелянта, суд помилково застосував до спірних правовідносин положення вказаного Закону в редакції, чинній на момент укладання договору оренди.
Відтак, як вважає апелянт, позивач не мав правових підстав для звернення до суду з позовом про визнання додаткової угоди укладеною.
Поряд з цим, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що у разі зміни меж або цільового призначення земельної ділянки вимоги статті 33 Закону України "Про оренду землі" не застосовуються.
Так, як вказує апелянт, суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення земельно-технічної експертизи, метою якої було визначити відповідність фактичного землекористування; суд не долучив матеріали перевірки землевпорядної організації, яка підтверджувала порушення позивачем меж орендованої земельної ділянки; суд визнав неналежним доказом акт обстеження земельної ділянки від 10.01.2024.
Крім того, апелянт вважає, що позивач неналежним чином виконав умови договору оренди, а саме, не розробив нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 у справі №917/395/24; встановлено позивачу строк до 21.10.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 21.10.2024 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "06" листопада 2024 р. об 11:30год.
21.10.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що він діяв відповідно до вимог законодавства, але відповідач не розглянув подану ним лист-пропозицію.
Позивач вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки проведення експертизи не стосується обставин виконання позивачем покладених на нього договором обов'язків орендаря.
З огляду на викладене, просить у задоволенні скарги відмовити.
05.11.2024 від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи; посилається на необхідність участі його представника у засіданнях постійних депутатських комісій Лубенської міської ради при підготовці позачергової сорок сьомої сесії восьмого скликання.
Також від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, посилається на зайнятість його представника у кримінальному процесі.
Сторони своїм правом на участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 06.11.2024 не скористались, представники сторін у судове засідання не з'явились.
Розглянувши клопотання сторін про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи і ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 сторони були повідомлені, що неявка їх представників у судове засідання не перешкоджає розгляду скарги.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції не визнає наведені сторонами у клопотаннях про відкладення розгляду справи повідомлені ними причини неявки у судове засідання поважними, виходячи з такого.
Так, позивач та відповідач є юридичними особами і не позбавлені права і можливості забезпечити або свою участь в судовому засіданні в порядку статті 56 Господарського процесуального кодексу України (самопредставництво) або через свого представника.
У клопотанні про відкладення розгляду справи відповідачем вказано про те, що його представник ОСОБА_2 буде брати участь у засіданнях постійних депутатських комісій Лубенської міської ради при підготовці позачергової сорок сьомої сесії восьмого скликання, однак, відповідачем не надано доказів, що він, по-перше, не має інших представників в порядку самопредставництва або шляхом укладення відповідного договору; і, по-друге, не може забезпечити участь інших своїх представників або в судовому засіданні у даній справі, або у підготовці до сесії.
Позивач як юридична особа, здійснюючи свою господарську діяльність і будучи учасником судової справи, також має самостійно вирішити питання участі у судовому засіданні іншого свого представника або визначити пріоритетність участі своїх представників у тих чи інших судових засіданнях у судових справах.
Крім того, у клопотаннях про відкладення розгляду справи сторони не посилаються на причини, з яких суд у даній справі не може розглянути апеляційну скаргу за відсутності у судовому засіданні їх представників.
З огляду на викладене, судова колегія відмовляє позивачу та відповідачу у задоволенні клопотань про відкладення розгляду скарги і здійснює розгляд скарги в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, а також доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, у листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання йому в оренду (в строкове платне користування) земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
29.11.2016 в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області Чувпило Вадим Вікторович видав наказ від 29.11.2016 №9325-СГ, на підставі якого 30.11.2016 Головне управлінням Держгеокадастру в Полтавській області та ОСОБА_1 уклали договір оренди землі.
Згідно з пунктом 1 договору, ОСОБА_1 надано для ведення фермерського господарства земельну ділянку (кадастровий номер 5322883900:04:002:0001), яка знаходиться за межами населених пунктів на території Литвяківської сільської ради Лубенського району Полтавської області.
В оренду передана земельна ділянка загальною площею 60, 0000га, у тому числі сіножатей 60, 0000га.
Договір укладено терміном на сім років.
29.12.2016 право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Моцак Альоною Вікторівною.
07.04.2017 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 уклали додаткову угода до договору, відповідно до якої пункт 2 договору викладено в наступній редакції: "В оренду передається земельна ділянка загальною площею 60, 0000га, у тому числі рілля 60, 0000га".
Також цією додатковою угодою змінено розмір орендної плати.
Інші пункти договору залишилися без змін.
27.02.2017 створене Фермерське господарство "АРМ-АГРО 3" (код ЄДРПОУ 41176345), головою якого став його засновник ОСОБА_1 .
16.10.2020 додатковою угодою №3 до договору внесені зміни у відповідності до яких відбулася зміна орендаря з ОСОБА_1 на Фермерське господарство "АРМ-АГРО 3" (код ЄДРПОУ 41176345) в особі голови ОСОБА_1 .
Вказана додаткова угода складена на підставі рішення Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області від 16.10.2020.
01.09.2021 ФГ "АРМ-АГРО 3" (далі - Господарство) та Лубенською міською радою в особі Лубенського міського голови укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 30.11.2016, згідно з якою сторонами-підписантами вказаного договору оренди є: в якості Орендодавця "Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області в особі Лубенського міського голови Грицаєнка О.П.", в якості Орендаря - "Фермерське господарство "АРМ-АГРО 3" в особі голови Маркарян А.А.
Також вказаною додатковою угодою змінені нормативна грошова оцінка земельної ділянки, строки внесення орендної плати та її розмір.
Відповідно до пункту 5 договору оренди в редакції додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 30.11.2016, від 01.09.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 701 028, 05грн.
Відповідно до пункту 9 договору оренди, в редакції вказаної додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі. Річна сума орендної плати на дату укладення додаткової угоди становить 204 123, 37грн.
Пунктом 8 договору передбачено, що він укладений терміном на 7 (сім) років і що після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк, попередивши орендодавця про цей намір письмово не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору.
Згідно з пунктом 44 договору, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.
Тобто, перебіг строку дії договору розпочався після реєстрації права оренди, а саме з 30.12.2016 та тривав до 30.12.2023.
З моменту реєстрації права оренди договору оренди земельної ділянки і на момент подання до суду цієї позовної заяви позивач користується вказаною вище орендованою земельною ділянкою та сплачує орендну плату, що підтверджується платіжними дорученням; акт приймання-передачі об'єкта оренди про повернення земельної ділянки Лубенській міській раді Полтавської області між сторонами договору оренди не укладено.
30.10.2023 голова фермерського господарства "АРМ-АГРО З" Маркарян А.А. подав до Лубенської міської ради Полтавської області лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі №30-10/4.
До листа повідомлення про поновлення договору оренди землі позивач додав проєкт додаткової угоди.
Проте, відповідач не прийняв рішення про поновлення договору оренди землі або ж про відмову в його поновленні та не повідомив про намір припинити його дію.
Як установив суд першої інстанції, відповідач під час розгляду цієї справи здійснив поділ земельної ділянки, яка є об'єктом договору оренди землі від 30.11.2016 з кадастровим номером 5322883900:04:002:0001 та предметом спору у справі на наступні земельні ділянки площами по 20 га: кадастровий номер 5322883900:04:002:0009, 5322883900:04:002:0008, 5322883900:04:002:0007.
Державна реєстрація зазначених земельних ділянок проведена 31.05.2024.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Отже, майнові відносини, що виникають із договору найму (оренди) земельної ділянки є цивільно-правовими та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються також актами земельного та водного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" тощо.
Предметом позову у справі, що розглядається, є зокрема матеріально-правова вимога орендаря про поновлення договору оренди землі, зокрема на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Питання застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" неодноразово були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, внаслідок чого сформовані як висновки щодо застосування цієї норми права (зокрема, постанови від 22.09.2020 у справі №159/5756/18, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19), так і усталена практика Верховного Суду щодо розгляду цієї категорії спорів.
Так, згідно з частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому
стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі
орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проєкт додаткової угоди.
Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини.
При цьому, таке завчасне повідомлення з надсиланням проєкту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк).
Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проєкт додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п'ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").
Тобто, виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов'язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов'язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.
Як вбачається із матеріалів справи, за місяць до закінчення строку дії договору позивач повідомив відповідача про свій намір продовжити користування землею (лист-повідомленням № 30-10/4 від 30.10.2023) і додав до листа проєкт додаткової угоди.
Однак, відповідач не уклав додаткову угоду про поновлення договору оренди землі з позивачем, як і не повідомив позивача про відмову у поновленні договору оренди.
Тобто, обґрунтованими є доводи позивача, що відповідачем вимоги частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" дотримані не були.
Для застосування положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: 1) орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; 2) орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.
Суд апеляційної інстанції встановив, що у спірних правовідносинах орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди; до матеріали справи не надано доказів повідомлення орендаря орендодавцем протягом місяця про наявність заперечень і своє рішення.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на обставину неналежного виконання орендарем своїх обов'язків за договором.
З приводу зазначеного суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 30 договору оренди передбачено, що ОСОБА_1 зобов'язаний протягом одного місяця з набрання чинності нормативної грошової оцінки земельної ділянки подати орендодавцю витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки разом з проектом додаткової угоди щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зазначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, проведеної відповідно до Закону України "Про оцінку земель", та розміру орендної плати, визначеного на її основі, із зазначенням дати набрання чинності додатковою угодою, яка відповідає даті набрання чинності нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №3199-СГ від 24.03.2017 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки" у зв'язку із виготовленням проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь на земельних ділянках загальною площею 60га, які знаходяться в користуванні гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства наказано внести відповідні зміни до договору оренди, зокрема щодо розміру орендної плати.
Додатковою угодою від 07.04.2017 до договору оренди пункт 9 викладено у такій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, в розмірі 164 412, 05грн в рік, що становить 8% від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995-1997 років з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2017 на коефіцієнт 4, 7964 та коефіцієнт для ріллі 1, 756".
Тобто, сторони за договором узгодили питання розміру орендної плати.
Відповідач не заперечує, що позивач належним чином та у відповідності до умов договору протягом його дії сплачував орендну плату.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, в т. ч. щодо сплати орендної плати; дотримання позивачем строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; не надсилання саме орендодавцем у встановлений законом строк відмови в поновленні договору на новий строк, вимога про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 30.11.2016 на строк 7 (сім) років на умовах, визначених вказаним договором, є правомірною.
Щодо доводів апелянта, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладання договору оренди, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону про оренду землі, яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.
Розділ IX "Перехідні положення" Закону про оренду землі доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:
"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.
Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
У постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №906/1314/21, на яку посилається апелянт, судом зазначено, що поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону про оренду землі та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі про оренду землі у попередній редакції, є змістовно різними.
Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті).
У спірних правовідносинах позивач реалізував передбачене договором та статтею 33 Закону України "Про оренду землі" переважне право добросовісного орендаря на поновлення договору оренди із запропонованими у проєкті додаткової угоди умовами і орендодавець не висловив заперечень проти поновлення договору оренди на новий строк.
Відтак, суд першої інстанції вірно застосував пряму норму закону, якою передбачено, що поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема і в найостанніх постановах від 22.10.2024 у справі 912/1952/23, від 25.09.2024 у справі №912/944/23.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі №906/1314/21 також дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання додаткової угоди укладеною.
Щодо доводів апелянта, що суд першої інстанції не врахував, що у разі зміни меж або цільового призначення земельної ділянки вимоги статті 33 Закону України "Про оренду землі" не застосовуються, судова колегія зазначає таке.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач вже під час розгляду цієї справи здійснив поділ земельної ділянки, яка є об'єктом договору оренди землі від 30.11.2016 з кадастровим номером 5322883900:04:002:0001 та предметом спору у справі, на земельні ділянки площами по 20 га: кадастровий номер 5322883900:04:002:0009, 5322883900:04:002:0008, 5322883900:04:002:0007.
Державна реєстрація зазначених земельних ділянок проведена 31.05.2024.
Відтак, вчинення відповідачем дій з поділу земельної ділянки, яка продовжує перебувати у позивача у користуванні, будучи достеменно обізнаним щодо реалізацією позивачем свого переважного права на поновлення строку дії договору оренди та вже наявності судового спору з визнання додаткової угоди укладеною, очевидно не підпадають під правову дію зазначених апелянтом положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо зміни меж або цільового призначення земельної ділянки.
Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення земельно-технічної експертизи, оскільки питання, які відповідач пропонував поставити на вирішення експерту, не стосуються обставин виконання позивачем покладених на нього договором обов'язків орендаря під час його дії.
До предмету доказування у спірних правовідносин входять такі юридичні факти: 1) орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; 2) орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.
І для вирішення цих обставин не потребується висновок експерта із відповідями на запропоновані відповідачем питання.
Надані відповідачем матеріали перевірки новозареєстрованих земельних ділянок землевпорядної організації також не стосуються спірних правовідносин, які, крім того, датовані вже після реалізацією позивачем свого переважного права на поновлення договору оренди.
Наданий позивачем акт обстеження земельної ділянки від 10.01.2024 також датований вже після реалізацією позивачем свого переважного права на поновлення договору оренди; складений відповідачем одноособово.
В цілому суд апеляційної інстанції розцінює поведінку відповідача після отримання від позивача повідомлення про намір скористатись своїм переважним правом на поновлення договору оренди як таку, що спрямована на ухилення від виконання обов'язку з укладення додаткової угоди про поновлення договору оренду.
При чому, сам відповідач, отримавши від позивача повідомлення про намір скористатись своїм переважним правом на поновлення договору оренди, не вчинив у передбачений законом спосіб дії із наданням обґрунтованих заперечень у поновленні договору оренди.
Належних та допустимих доказів неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань під час дії договору оренди відповідачем суду не надано.
Разом з тим, як вірно зазначено місцевим господарським судом, відповідач не обґрунтував неможливість подання зазначених доказів разом з відзивом відповідно до вимог частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, суд першої інстанції з дотриманням норм процесуального права відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи матеріалів перевірки землевпорядної організації.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 у справі №917/395/24 - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 у справі №917/395/24 залишити без змін
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18.11.2024.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна