вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" листопада 2024 р. Справа№ 920/236/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Крамаренко Олена Вікторівна (поза межами приміщення суду)
при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш»
на ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.07.2024, повний текст ухвали складено 19.08.2024
про відмову у відстроченні виконання рішення
у справі № 920/236/23 (суддя Жерьобкіна Є.А.)
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш»
про стягнення 4 270 324 грн 11 коп
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 31.07.2024 у справі № 920/236/23 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 920/236/23 (вх. № 3027 від 03.07.2024) відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що звертаючись до господарського суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, заявником не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Суд установив, що рішення суду у більшій його частині виконано, зокрема, в період з 24 до 29 липня 2024 року, що підтверджується платіжними інструкціями: № 21288 від 29.07.2024 на суму 390 000,00 грн, № 21287 від 29.07.2024 на суму 390 000,00 грн, № 21286 від 29.07.2024 на суму 390 000,00 грн, № 21291 від 29.07.2024 на суму 342 852,75 грн, № 21289 від 29.07.2024 на суму 390 000,00 грн, № 21285 від 29.07.2024 на суму 390 000,00 грн, № 21290 від 29.07.2024 на суму 390 000,00 грн, № 21286 від 29.07.2024 на суму 390 000,00 грн. Одночасно суд звертає увагу, що заявник фактично просить відстрочити виконання судового рішення на невизначений термін, що прямо суперечить вимогам ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. У поданій заяві відповідач просить відстрочити виконання рішення від 12.07.2023 у цій справі до вступу в законну силу рішення суду у справі № 920/1223/23, що не може слугувати підставою для задоволення заяви.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.07.2024 у справі № 920/236/23 та задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 920/236/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» заборгованості з виплати дивідендів 4 110 000,00 грн, інфляційних витрат 33 680,00 грн,3% річних 26 644,11 грн.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що підставою для відстрочення виконання рішення у даній справі, відповідно до поданої ТОВ «КБ «Укрспецмаш» заяви, є не вступ в законну силу рішення у справі № 920/1223/23, а вимоги статті 27 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», що визначають обмеження виплати дивідендів. У випадку винесення позитивного рішення по вищевказаній справі, виплата дивідендів ОСОБА_2 призведе до порушення ст. 27 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
На думку скаржника, вини ТОВ «КБ «Укрспецмаш» у виникненні вказаних обставинах немає, саме ОСОБА_1 вважає, що його право на виплату вартості частки після виходу з учасників ТОВ «КБ «Укрспецмаш» є порушеним і за його захистом останній звернувся до суду.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив про те, що відмовляючи в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення, Господарський суд Сумської області обґрунтовано послався на положення частини п'ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України які передбачають, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Господарський суд Сумської області правомірно зазначив, що звертаючись із заявою про відстрочення виконання рішення суду, заявником не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Суд звернув увагу, що із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувана та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Крім того, позивач вказує на те, що рішення Господарського суду Сумської області від 12.07.2024 у справі № 920/236/23 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» на користь Фізичної особи ОСОБА_1 4 110 000,00 грн боргу, 33 680,00 грн інфляційних втрат, 26 644,11 грн 3% річних, 64 054,86 грн витрат по сплаті судового збору виконано в повному обсязі і приватним виконавцем Мукорез О.Л. винесено постанову від 06.08.2024 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з стягненням та перерахування боргу на користь позивача в повному обсязі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді - Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.07.2024 у справі № 920/236/23. Призначено справу № 920/236/23 до розгляду у судовому засіданні 01.10.2024.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного розподілу справи між суддями від 30.09.2024, для розгляду справи № 920/236/23 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 прийнято справу № 920/236/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
01.10.2024 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку із тим, що представником ТОВ "КБ "УКРСПЕЦМАШ" була помилково подана заява про участь у режимі відеоконференції не до того суду.
01.10.2024 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» надійшла заява про участь в судових засідання в режимі відео конференції.
У судове засідання 01.10.2024 представники сторін не з'явились.
Враховуючи вищевикладене, зміну складу суду, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 відкладено розгляд справи № 920/236/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.07.2024 на 05.11.2024, в режимі відеоконференції.
Враховуючи обставини справи, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 920/236/23 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників у судове засідання та позиція учасників справи
Представник відповідача у судовому засіданні 05.11.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.07.2024 у справі № 920/236/23 та задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 920/236/23.
Представник позивача у судове засідання 05.11.2024 не з'явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0600291789380.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням від 12.07.2023 Господарський суд Сумської області позов задовольнив частково, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» на користь Фізичної особи ОСОБА_1 4 110 000,00 грн боргу, 33 680,00 грн інфляційних втрат, 26 644,11 грн 3% річних, 64 054,86 грн витрат по сплаті судового збору; в частині стягнення 100 000,00 грн боргу суд провадження у справі закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою від 04.04.2024, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 19.06.2024, Північний апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «Конструкторське бюро «Укрспецмаш»; рішення Господарського суду Сумської області від 12.07.2023 у справі № 920/236/23 залишив без змін.
03.07.2023 до господарського суду через підсистему Електронний суд надійшла заява (вх. № 3027 від 03.07.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 920/236/23, відповідно до якої відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення Господарського суду Сумської області від 12.07.2023 у справі № 920/236/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» на користь Фізичної особи ОСОБА_1 4 110 000,00 грн боргу, 33 680,00 грн інфляційних втрат, 26 644,11 грн 3% річних, 64 054,86 грн витрат по сплаті судового збору до вступу в закону силу рішення суду по справі № 920/1223/23.
Заява мотивована тим, що у випадку винесення позитивного рішення у справі № 920/1223/23, виплата дивідендів ОСОБА_1 призведе до порушення ст. 27 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», що ускладнює чи навіть унеможливлює виконання судового рішення у справі № 920/236/23 до моменту погашення заборгованості перед останнім у виплаті вартості частки.
31.07.2024 від представника позивача надійшли доповнення до заперечень на заяву про відстрочення виконання рішення (вх. № 4294 від 31.07.2024), в яких вказує на те, що відповідачем не наведено жодних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Крім того, станом на дату розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду, а саме, у період з 24 до 29 липня 2024 року, відповідач виконав частково рішення суду, у більшій його частині; залишок заборгованості за рішення суду складає 1551526 грн 22 коп. Також представник позивача вказує на те, що відстрочення виконання рішення суду у цій справі може бути надане до 12.07.2024 в силу імперативного припису норм ч. 5 ст. 331 ГПК України. Враховуючи вказане, представник позивача просить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 31.07.2024 у справі № 920/236/23 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 920/236/23 (вх. № 3027 від 03.07.2024) відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в ухвалі Господарського суду Сумської області від 31.07.2024 у справі № 920/236/23, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Аналізуючи норми ст. 331 ГПК України, апеляційний господарський суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця стаття не вимагає.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати:
1) матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан;
2) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
3) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
4) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо;
5) наявність інфляційних процесів у економіці держави;
6) інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.
В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка в виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує сутність права, яке захищається п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, п. 74).
Відстрочення виконання судового рішення має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання судового рішення на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти баланс інтересів обох сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.
В зв'язку з тим, що відстрочка виконання судового рішення продовжує період відновлення порушеного права стягувача, суди, в цілях вирішення питання про можливість надання відстрочки, а також визначення терміну відстрочення виконання судового рішення, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все в Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі та період надання відстрочки виконання судового рішення.
За правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а в системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню в правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдане за конкретних обставин справи.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю в зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми стягнення тощо.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення в виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в статті 6 Конвенції.
Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти в виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року в справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення в справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року в справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що передбачені статтею 331 ГПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених у законі умов, з урахуванням усіх обставин справи.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Так, в силу приписів ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, приймаючи до уваги надані сторонами пояснення та заперечення у сукупності, господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 920/236/23, оскільки заявником не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що заявник фактично просить відстрочити виконання судового рішення на невизначений термін, що прямо суперечить вимогам ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої підстави для відстрочення виконання рішення, як відстрочення рішення до вступу в законну силу рішення суду у іншій справі.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що рішення Господарського суду Сумської області від 12.07.2024 у справі № 920/236/23 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» на користь Фізичної особи ОСОБА_1 4 110 000 грн 00 коп. боргу, 33 680 грн 00 коп. інфляційних втрат, 26 644 грн 11 коп. 3% річних, 64 054 грн 86 коп. витрат по сплаті судового збору виконано в повному обсязі і приватним виконавцем Мукорез О.Л. винесено постанову від 06.08.2024 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з стягненням та перерахування боргу на користь позивача в повному обсязі.
Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).
Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування своєї ухвали за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Сумської області від 31.07.2024 у справі № 920/236/23, відсутні.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства та спростовуються матеріалами справи.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржувана ухвала є вмотивована, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються її висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала прийнята відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.07.2024 у справі № 920/236/23 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.07.2024 у справі № 920/236/23 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Укрспецмаш» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.07.2024 у справі № 920/236/23 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.07.2024 у справі № 920/236/23 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу (матеріали оскарження) № 920/236/23 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови складено та підписано 18.11.2024.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім