вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" листопада 2024 р. Справа№ 910/18055/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Тищенко О.В.
Тищенко А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кицу Анни Сергіївни
на рішення Господарського суду міста Києва
від 05.02.2024
у справі № 910/18055/23 (суддя О.В. Котков)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Фізичної особи-підприємця Кицу Анни Сергіївни
про стягнення грошових коштів
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Кицу Анни Сергіївни (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 287 666,97 грн, з них: основного боргу - 188 739,68 грн, 3% річних - 19 503,31 грн та інфляційної складової боргу - 79 423,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії № 340451-02 від 01.10.2019 року, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 позов задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кицу Анни Сергіївни на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" грошові кошти: основного боргу - 188 739,68 грн, 3% річних - 18 944,07 грн, інфляційної складової боргу - 79 186,77 грн та судовий збір - 4 303,05 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням Фізична особа-підприємець Кицу Анна Сергіївна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 05.02.2024 у справі №910/18055/23 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Підставою для скасування оскаржуваного рішення апелянт зазначив про його необгрунтованість. При цьому, в апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, які за своїм змістом тотожні змісту відзиву на позов. Апелянт, зокрема, стверджував, що позивач не виконав покладених на нього умовами договору зобов'язань та не здійснив з настанням опалювального сезону забезпечення відповідача опаленням, так як не надав жодного документу до суду першої інстанції, який міг би свідчити про протилежне. Також скаржник зазначив, що долучені позивачем до матеріалів справи документи не мають юридичної сили, так як не підписані відповідачем. До того ж апелянт вказав, що заборгованість, яка зазначена в розрахунку основного боргу за теплову енергію позивача в період з серпня 2021 року по лютий 2022 року не може бути спожита відповідачем, так як нежитлове приміщення № 2021 яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Коперніка, будинок 3, було відчужене ще в травня місяці 2021 року.
Також, апелянтом долучено до апеляційної скарги додаткові докази, а саме: Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 356911031 від 04 грудня 2023 року, які з огляду на приписи частини третьої статті 269 ГПК України, не враховуються колегією суддів під час апеляційного перегляду, оскільки відповідачем не наведено вагомої причини неподання відповідних доказів у суді першої інстанції.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024 апеляційну скаргу у справі №910/18055/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
15.04.2024 матеріали справи №910/18055/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємець Кицу Анни Сергіївни на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/18055/23 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
21.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кицу Анни Сергіївни на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/18055/23. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
04.07.2024 на адресу суду від позивача надійшоа відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляцйну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. та судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/18055/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12.08.2024, справу №910/18055/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко О.В., Вовк І.В.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/18055/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 28.10.2024, справу №910/18055/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Вовк І.В., Кравчук Г.А.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2024, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному та звільненням судді Вовка І.В. з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/18055/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14.11.2024, справу №910/18055/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Тищенко О.В.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 01 жовтня 2019 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - позивач, теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем Кицу Анною Сергіївною (надалі - відповідач, абонент) укладено договір на постачання теплової енергії № 340451-02 (надалі - договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).
При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, а також чинним законодавством України (п. 2.1. договору).
Відповідно до пункту 2.2.1. договору теплопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.
Пунктами 2.3.1., 2.3.2. договору встановлено, що абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, передбачені в додатку № 4 до договору.
Згідно з пунктом 2.3.4. договору абонент зобов'язується в додатках № 8 та № 9 до договору зазначити всі об'єкти теплоспоживання, підключені до його теплових мереж.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2020 року. Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.01.2019 року (п. 8.1. договору).
Зі змісту вказаних додатків вбачається, що теплова енергія поставлялася до об'єкта відповідача за адресою: вул. Коперника, 3, особовий рахунок № 340451-02.
В п. 1 додатку № 3 до договору визначено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП "Київтеплоенерго" (без урахування ПДВ): для опалення - 1511,40 грн./Гкал.
Згідно з п. 4 додатку № 1 дата зняття абонентом показників приладів обліку 22 число поточного місяця; надання звіту в ЦОК за адресою просп. Повітрофлотський, 58 не пізніше 25 числа звітного місяця. При відсутності звіту у максимально встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.
Пунктами 1, 2, 3 додатку № 4 до договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, 58: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.
За твердженням позивача, фактичне постачання теплової енергії у гарячій воді на потреби опалення за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 3, здійснювалося КП "Київтеплоенерго" з січня 2019 року, але оскільки відповідач не здійснював оплату за спожиту теплову енергію з січня 2019 року, тому в грудні 2019 року позивачем було донараховано заборгованість відповідачу за період січень 2019 - березень 2019 року на суму 178 385,36 грн. і включено заборгованість в розрахунковий період за грудень 2019 року по березень 2022 року (включно), оскільки коригування заборгованості відбулось в грудні 2019 року.
При цьому позивач зазначив, що відобразити такі нарахування (за період з січня 2019 року по березень 2019 року) в розрахунку основного боргу не вбачається за можливе, так як нарахування/заборгованість у бухгалтерських документах відображається поточною датою, оскільки донарахування було здійснено у грудні 2019 року. До того ж акти приймання-передавання товарної продукції, облікові картки та рахунки фактури видаються споживачу поточною датою.
На підтвердження здійсненого донарахування позивачем надано: облікову картку за спожиту теплову енергію (за грудень 2019 року), в тому числі з відображенням донарахування (добор) у грудні 2019 року за період з січня 2019 року по березень 2019 року; акт приймання-передавання товарної продукції (за грудень 2019 року), в тому числі з відображенням донарахування (перерахунки) у грудні 2019 року за період з січня 2019 по березень 2019.
Позивач зазначив, що алгоритм нарахування заборгованості детально відображено в акті приймання-передавання товарної продукції за грудень 2019 року та обліковій картці за грудень 2019 року, відповідно до яких відповідачем спожито у січні 2019 року 66,88540 Гкал на загальну суму 101 090,59 грн. без ПДВ, у лютому 2019 року - 21,12330 Гкал на загальну суму 31 925,76 грн. без ПДВ, у березні 2019 року - 1,44490 Гкал на загальну суму 2183,82 грн., у грудні 2019 року (поточний місяць) - 11,26820 Гкал на загальну суму 13 454,30 грн. без ПДВ.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказав, що в порушення договірних зобов'язань, відповідач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого за період з січня 2019 року по квітень 2022 року включно утворилася заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 188 739,68 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 19 503,31 грн та інфляційну складову боргу у розмірі 79 423,98 грн.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції позов задовольнив частково, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
- теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;
- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (надалі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).
Умовами п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України "Про теплопостачання").
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
Судом встановлено, що актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи № 19/601 від 09.10.2019 року та № 20/870 від 08.07.2020 року підтверджується, що житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Коперніка, 3, обладнаний комерційним приладом обліку. Нежитлове приміщення № 2021 площею 231,8 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 3 окремим приладом обліку не обладнаний. Вказане нежитлове приміщення приєднане до загальнобудинкової системи теплової мережі.
Доказів на підтвердження відключення від теплопостачання нежитлового приміщення, розташованого за адресою м. Київ, вул. Коперніка, 3 відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
На виконання умов договору на постачання теплової енергії позивачем за період з січня 2019 року по квітень 2022 року було поставлено відповідачу теплову енергію, на підтвердження чого позивачем надано копії:
- актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи за опалювальні періоди 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 (складені КП "Київтеплоенерго");
- корінців нарядів на включення та відключення будинку на опалювальні сезони 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021, 2021-2022 (складені КП "Київтеплоенерго");
- відомостей обліку споживання теплової енергії, складені у відповідності із даними будинкового засобу обліку за період з 2018 по 2022 роки (надані КП "Київтеплоенерго" для встановлення обсягу спожитої теплової енергії);
- актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи;
Таким чином матеріалами справи підтверджується постачання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" теплової енергії Фізичній особі-підприємцю Кицу Анні Сергіївні за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 3, а відповідачем у свою чергу не спростовано надання йому таких послуг.
Враховуючи викладене, твердження апелянта, наведені в апеляційній скарзі про те, що позивач не виконав покладених на нього умовами договору зобов'язань та не здійснив з настанням опалювального сезону забезпечення відповідача опаленням - є безпідставними, оскільки спростовують наявними в матеріалах справи доказами.
Також безпідставними є доводи скаржника стосовно того, що долучені позивачем до матеріалів справи документи не мають юридичної сили, так як не підписані відповідачем, оскільки обов'язок з отримання відповідних документів (облікових карток фактичного споживання теплової енергії за звітний період, актів звіряння розрахунків на початок розрахункового період, актів виконаних робіт) згідно п. 3 додатку №4 до договору від 01.10.2019 покладено саме на відповідача.
Водночас, відповідачем не надано доказів виконання такого обов'язку, як і не надано доказів обгрунтованої відмови від їх підписання або ж заперечень щодо відомостей відображених у облікових картках фактичного споживання теплової енергії.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18.
Стосовно тверджень апелянта, викладених в апеляційній скарзі, про те, що з травня 2021 року ФОП Кицу А.С. не була споживачем теплової енергії, тому що нежитлове приміщення №2021 за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 3 було відчужене, колегія суддів зазначає, що вони є необґрунтованими, такими, що непідтверджені належними доказами, оскільки грунтуються на поданих апелянтом доказах (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 356911031 від 04 грудня 2023 року), які судом не прийнято до розгляду, про що зазначено в описовій частині судового рішення.
При цьому, судом враховано, що умовами п. 9.5., 9.6. договору сторони погодили, що у випадках передачі абонентом свого об'єкта іншій організації, теплопостачальна організація повинна бути повідомлена в 3-дений термін відповідним двостороннім листом здаючого та приймаючого об'єкта. У цьому разі договір буде припинений тільки при повній сплаті абонентом заборгованості за спожиту теплову енергію. Жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки за даним договором третій стороні, без письмової згоди іншої сторони.
Доказів розірвання укладеного сторонами договору від 01.10.2019 матеріали справи не містять та суду не надано.
Отже, в період з січня 2019 року по квітень 2022 року відповідач, як власник майна мав зобов'язання утримувати його належним чином, у тому числі сплачувати вартість спожитої ним теплової енергії.
Жодних доказів того, що відповідачем було сплачено позивачу заборгованість у розмірі 188 739,68 грн, або що теплова енергія відповідачем не споживалась до матеріалів справи не додано.
Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 188 739,68 грн та настання строку виконання обов'язку щодо сплати теплової енергії не були спростовані відповідачем.
Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, колегія суддів зазначає про те, що позивачем надано більш переконливі та вагомі докази на підтвердження як факту постачання теплової енергії до нежитлового приміщення №2021, розташованого в будинку за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 3, так і те, що заборгованість відповідача за отриману за договором у період з січня 2019 року по квітень 2022 року теплову енергію становить 188 739,68 грн.
Крім того, за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати теплової енергії, позивач також просив суд стягнути з відповідача 19 503,31 грн 3% річних та 79 423,98 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.12.2019 по 31.08.2023.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, що за перерахунком суду становить 18 944,07 грн та інфляційних втрат, що за перерахунком суду становить 79 186,77 грн.
Твердження апелянта, наведені в апеляційній скарзі, стосовно неправомірності укладеного сторонами договору від 01.10.2019 - є безпідставними, оскільки вказаний правочин підписаний зі сторони відповідача, та в судовому порядку не оскаржувався.
Решта доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з огляду на що, та враховуючи що апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову в силу викладеного вище, доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кицу Анни Сергіївни.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення від 05.02.2024 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кицу Анни Сергіївни залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/18055/23 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Кицу Анну Сергіївну.
Матеріали справи №910/18055/23 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді О.В. Тищенко
А.І. Тищенко