Рішення від 19.11.2024 по справі 127/28857/24

Справа № 127/28857/24

Провадження № 2/127/4142/24

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивувало тим, що 14 лютого 2020 року ОСОБА_2 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку шляхом заповнення анкети-заяви, якою ініціював встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір. На підставі вчинення вказаних дій відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 16 серпня 2024 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 39389,58 грн, з яких: 25493,05 грн - заборгованість за кредитом, 13896,53 грн - заборгованість по відсотками. Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 39389,58 грн за кредитним договором №б/н від 14 лютого 2020 року та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Вказану ухвалу разом з копією позовної заяви з додатками було надіслано за останнім відомим місцем проживання відповідача, а також розміщено оголошення-повідомлення на офіційному веб-порталі судової влади України, однак, відповідач відзив на позов не надав, будь-які інші клопотання від учасників справи на адресу суду не надійшли.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Судом установлено, що 14 лютого 2020 року ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку.

Згідно інформації, викладеної в цій заяві, відповідач підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування розташованими в рекламному буклеті складають договір про надання банківських послуг.

Банк, звертаючись до суду з позовом, надав анкету-заяву від 14 лютого 2020 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яка підписана відповідачем, розрахунок заборгованості за договором б/н від 14 лютого 2020 року станом на 16 серпня 2024 року, довідку за картами, довідку за лімітами, а також витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» та Тарифи по кредитним карткам «Універсальна», «Універсальна Gold» та «Зелена», а також паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Універсальна», «Універсальна Gold» та «Зелена».

Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість відповідача станом на 16 серпня 2024 року становить 39389,58 грн, з яких: 25493,05 грн - заборгованість за кредитом, 13896,53 грн - заборгованість по відсотками.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема із анкети-заяви позичальника в ній відсутні його умови щодо строку дії кредитного ліміту, його розміру, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості.

АТ «А-Банк», звернувшись із вимогою про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав позичальник), стягнути відсотки. Обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, позивач, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», які розміщені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/term, а також Тарифи, якими визначені умови користування трьох видів кредитних карток «Універсальна», «Універсальна Gold» та «Зелена», в тому числі: пільговий період користування коштами, розмір обов'язкового щомісячного платежу, процентна ставка, розмір прострочених зобов'язань по кредиту, види комісії, а також інші додаткові положення.

При цьому, в матеріалах справи відсутня інформація якою саме кредитною карткою користувався відповідач серед наявних «Універсальна», «Універсальна Gold» або « ОСОБА_3 ». Також, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме надану в матеріали справи редакцію Умов (Витяг) та Тарифів розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, тобто належних документів на підтвердження існування підстав, зокрема щодо нарахування відсотків та їх розміру за користування кредитними коштами.

Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.

За таких обставин, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки.

Такого висновку суд дійшов також з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, які є обов'язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20 зроблено висновок, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

В зазначеній постанові Верховний Суд здійснив відступ від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, на яку посилається позивач, від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та від 26 грудня 2019 року у справі №467/555/19, про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

Отже з урахуванням правової позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що підписання паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Універсальна», «Універсальна Gold» та «Зелена», з огляду на його правову природу (це не частина кредитного договору, а спосіб повідомлення позикодавця кредитором про наявні пропозиції кредитування), його зміст, не є підтвердженням досягнення між Банком та позичальником умов кредитування, в тому числі і щодо процентної ставки.

За наведених обставин суд не бере до уваги наявний в матеріалах справи паспорт споживчого кредиту, як доказ конкретних умов укладеного між сторонами кредитного договору стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом.

Відтак у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками в розмірі 13896,53 грн слід відмовити.

Щодо заборгованості за тілом кредиту, то як слідує з розрахунку та виписки по рахунку тіло кредиту становить 25493,05 грн. При цьому суд враховує, що анкета - заява не містить строку повернення кредиту (користування ним), в той же час фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку не повернуті, а тому враховуючи вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума несплаченого тіла кредиту в розмірі 25493,05 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідачки на користь банку судовий збір у розмірі 1959,73 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 76- 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент -Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором від 14 лютого 2020 року в розмірі 25493, 05 грн (двадцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто три гривні 05 коп), з яких: 25493, 05 грн - заборгованість за тілом кредиту, а також 1959,73 грн судового збору.

У решті вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080,

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя:

Попередній документ
123136816
Наступний документ
123136818
Інформація про рішення:
№ рішення: 123136817
№ справи: 127/28857/24
Дата рішення: 19.11.2024
Дата публікації: 21.11.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (19.11.2024)
Дата надходження: 30.08.2024
Предмет позову: про стягнення заборгованості
Учасники справи:
головуючий суддя:
ІЩУК ТЕТЯНА ПАВЛІВНА
суддя-доповідач:
ІЩУК ТЕТЯНА ПАВЛІВНА
відповідач:
Гурбанов Бешим
позивач:
АТ " Акцент-Банк"
представник позивача:
Шкапенко Олександр Віталійович