Справа № 127/24541/24
Провадження № 2/127/3480/24
(З А О Ч Н Е)
18 листопада 2024 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Воробйова В.В.,
за участю секретаря Шмигори О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерного товариства «Правекс банк», про поділ спільного майна подружжя, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерного товариства «Правекс банк», про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи позовні вимоги тим, що 11.10.2022 року між ними було зареєстровано шлюб у Порогівській сільській раді Ямпільського району Вінницької області, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.10.2018 року було розірвано. За період перебування у зареєстрованому шлюбі, сторонами за спільні сумісно нажиті грошові кошти було набуто квартиру площею 35,7 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно є спільним сумісним майном подружжя, тому вони мають рівні права на користування ним. Оскільки зі сторони відповідача існують перешкоди у користуванні спільним нерухомим майном, тому є необхідність у визнанні права власності за позивачем на 1/2 частку спільного майна подружжя, тому ОСОБА_1 звернулася в суд з цим позовом.
В судове засідання позивач не з'явилася, проте її представник подав до суду заяву, в якій зазначив, що просить провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяв та заперечень від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явились у судове засідання, про причини неявки суд не повідомили, не подали відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Представник третьої особи АТ «Правекс банк» в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.01.2018 року у справі №127/23877/17-ц шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , зареєстрований 11.10.2002 року Порогівською сільською радою Ямпільького району Вінницької області, актовий запис №08, було розірвано (а.с. 40).
Згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого 16.11.2005 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. та зареєстрованого в реєстрі за №4210, ОСОБА_3 передала у власність, а ОСОБА_2 набув у власність (купив) квартиру під номером АДРЕСА_2 під номером 7. Загальна площа квартири 35,7 кв.м. За домовленістю сторін квартира продається за 121200,00 грн. (а.с. 41-42, 45). На підставі вказаного вище договору ОСОБА_2 було 22.11.2005 року видано реєстраційне посвідчення на спірну квартиру (а.с. 43).
Згідно з витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчудження об'єктів нерухомого майна від 16.11.2005 року міститься запис про обтяження спірного майна, а саме: договір іпотеки посвідчений 16.11.2005 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. та зареєстрований в реєстрі за №4215, іпотекодержатель АКБ «Правекс-Банк» (а.с. 44).
Таким чином, матеріалами справи, підтверджуються обставини про те, що спірна квартира була набута відповідачем в період шлюбу з позивачем.
За змістом статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спiльною сумiсною власнiстю, якщо iнше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, і кожен з подружжя має рівні права на володіння, користування і розпорядження цим майном.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві власності на майно, можливе лише за його згодою.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 23 Постанови Пленума Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14), ч. З ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Такий же правовий висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Спірне нерухоме майно було придбано сторонами під час шлюбу, а тому є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач належних та допустимих доказів, які б спростували вказане не надав та матеріали справи таких доказів не містять.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
За встановлених обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки сторін у праві власності є рівними, за недоведеністю зворотнього. Тому, право позивача підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності по 1/2 частці спірного нерухомого майна, без її реального поділу.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати на оплату судового збору в розмірі 15140,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Щодо судових витрат понесених позивачем на правову допомогу заявлених у розмірі 20000,00 грн., слід зазначити, що положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Тобто відсутність заперечень з боку відповідача не може мати наслідком стягнення з нього витрат на правову допомогу в такому розмірі, що очевидно призведе до надмірного обтяження відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу стороною позивача надано: ордер (а.с. 20); копію договору про надання правової допомоги від 05.06.2024 року (а.с. 19); розрахунок витрат на правову допомогу (а.с. 22); квитанцію до прибуткового кассового ордера №б/н від 05.06.2024 року на суму 20000,00 грн. (а.с. 21).
Зі змісту договору про надання правової допомоги вбачається, що вартість послуг за даним договором складає 20000,00 грн. за подачу позовної заяви про поділ майна подружжя по 1/2 частини.
Разом з тим, з розрахунку витрат на правову допомогу за вказаним вище договором адвокатом було надано такі послуги:
- зустріч, консультація клієнта та узгодження правової позиції. Ознайомлення із документами, наданими ОСОБА_1 для надання їй правової допомоги, на що витрачено 1 годину та вартість послуги склаладає 2000,00 грн.;
- ознайомлення із документами, наданими ОСОБА_1 для надання їй правової допомоги, на що витрачено 5 годин та вартість послуги склаладає 10000,00 грн.;
- підготовка та подача заяви про поділ майна подружжя 1/2 частини, на що витрачено 4 годин та вартість послуги склаладає 8000,00 грн. Загальна вартість складає 20000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд вважає, що витрати на правову допомогу в загальному розмірі 20000,00 грн. є не співмірними із складністю даної цивільної справи; наданим адвокатом обсягом послуг, зокрема, даний спір для кваліфікованого адвоката є спором незначної складності. Крім того, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Також, адвокатом у двох актах зазначено ідентичні роботи (надані послуги), а саме ознайомлення із документами, наданими позивачем, для надання їй правової допомоги, а відтак, на переконання суду, адвокатом Покоєвичем А.О. було виконано незначний обсяг технічної та юридичної роботи щодо підготовки та подачі позовної заяви, адже попередня консультація щодо правових відносин між сторонами, вивчення нормативної бази та аналіз правової практики з даного питання проводилися адвокатом під час написання позовної заяви.
Суд звертає увагу, що зустріч із клієнтом та погодження заперечень мають організаційний характер, є складовими підготовки позову та не можуть бути віднесені до правової допомоги, а тому - не підлягають компенсації (постанова ВС від 17.01.2022 року у справі №756/8241/20).
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, а також те, що дана цивільна справа не є справою значної складності, об'єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правову допомогу у загальній сумі 20000,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв'язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 8000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 319, 368, 372 ЦК України, п. 23 Постанови Пленума Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 211, 259, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерного товариства «Правекс банк», про поділ спільного майна подружжя.
Визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме квартиру площею 35,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1595/24142 від 02 лютого 2005 року.
Здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя:
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя: квартири, загальною площею 35,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1595/24142 від 02 лютого 2005 року;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя: квартири, загальною площею 35,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1595/24142 від 02 лютого 2005 року;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 коп.) та витрати на оплату судового збору в розмірі 15140,00 грн. (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Акціонерне товариство «Правекс банк», місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/2, код ЄДРПОУ 14360920.
Повний текст судового рішення складений 19.11.2024 року.
Суддя: