Справа 127/37439/24
Провадження 1-кс/127/16269/24
15 листопада 2024 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №3 ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, за відсутності фіксації судового розгляду технічними засобами, -
До суду надійшло клопотання старшого дізнавача ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором про накладення арешту на майно.
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні дізнання перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024025050000233 від 12.11.2024, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у зв'язку із чим у органу досудового розслідування постала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно.
Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що 12.11.2024 до ЧЧ ВП № 3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення від інспектора з РПП СПД № 1 ВП № 3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 про те, що 12.11 2024 за адресою: АДРЕСА_1 зупинено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , який повідомив, що зберігає при собі заборонені законом речовини.
12.11.2024 в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , добровільно видав працівникам поліції із правого карману куртки, поліетиленовий пакет із кристалічною речовиною.
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Згідно ч.1 ст.167 КПК України, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
ч. 2. ст.167 КПК України зазначено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
В ході проведеного досудового розслідування, речі які були вилучені під час проведення огляду місця події, є предметом кримінального правопорушення, які виготовлені та використані як засоби та знаряддя вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.309 КК України.
Відповідно до ч.1. ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України.
ч.2. ст.100 КПК України передбачено, що речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно до ч.3 ст.100 КПК України, документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
ч.2. ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У ч.3. ст.170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що речі, які були 12.11.2024 вилучені під час проведення огляду місця події, є предметами вчинення кримінального правопорушення та зберігати його сліди або певні факти, які стосуються обставин кримінального правопорушення (злочину)
З огляду на викладене, дізнавач просив слідчого суддю клопотання задовольнити.
В судове засідання дізнавач не з'явився, натомість надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність. Клопотання підтримав у повному обсязі.
ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив, тому відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання розглядається у його відсутність.
Слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Так, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В силу ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
В рамках кримінального провадження № 12024025050000233 від 12.11.2024, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, під час проведення огляду місця події виявлено та вилучено майно, яке є предметом кримінального правопорушення.
З досліджених матеріалів клопотання вбачається, що вилучене майно, є доказом злочину, крім того підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження, тому слідчий суддя вважає, що є достатні підстави для арешту зазначеного майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. 131, 132, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №3 ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт на поліетиленовий пакет із кристалічною речовиною.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя