Провадження № 11-кп/803/3493/24 Справа № 202/5207/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 листопада 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2024 року у кримінальному провадженні № 22022040000000104 від 16 червня 2022 року про продовження строку тримання під вартою стосовно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Краматорськ Донецької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 111 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 05 січня 2025 року включно.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов висновку про доведеність прокурором існування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .
Також, суд врахував, що обвинуваченому інкримінований злочин, який відповідно до ст.12 КК відноситься до категорії особливо тяжких, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, тому у суду є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, ОСОБА_6 може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК. Ризик у виді можливості обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення а також продовжити вчиняти правопорушення у якому він обвинувачується продовжує існувати, оскільки бойові дії на території України ще тривають.
При цьому ризики передбачені п. п. 2-4 ч. 1 ст. 177 КПК у судовому засіданні прокурором доведені не були оскільки не були конкретизовані.
Крім того, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК, а також те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК, суд вважав за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання або домашній арешт. В обґрунтування вимог апеляційної скарги наводить доводи зміст яких зводиться до того, що прокурор не надав належних та допустимих доказів винуватості його у вчиненні інкримінованого злочину, а також доказів існування ризиків, на які він посилається у клопотаннях про продовження строків тримання під під вартою. Також прокурором не обґрунтовано неможливість застосувати до нього інший запобіжний захід ніж тримання під вартою. Зазначає, що суд ігнорує його неодноразові звернення про застосування у його справі доктрини "плодів отруйного дерева" та про незаконне внесення відомостей до ЄРДР стосовно нього, що, на його думку, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Посилається на свій стан здоров'я, яке потребує обстеженню та ймовірно операції. Також зауважує, що все його майно під арештом, тому втрата майна через переховування від суду рівноцінне смерті. Зазначає, що він не вчиняв будь-який злочин, справа сфальсифікована і має політичний характер. Вважає ухвалу незаконною та такою, що не відповідає вимогам ст. 372 КПК.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачений підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги обвинуваченого, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Захисник про час і дату судового засідання повідомлений належним чином, до суду не з'явився, не заявляв клопотання про участь в судовому засіданні та обвинувачений не заперечував проти проведення судового засідання без його участі, що відповідно до ч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 422-1 КПК не перешкоджає проведенню апеляційного провадження без його участі.
Сторони не заперечували проти проведення апеляційного розгляду даної справи без участі захисника.
Мотиви апеляційного суду.
Як слідує з матеріалів провадження ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 05 січня 2025 року включно.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи обвинуваченого про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою, апеляційний суд вважає безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська є кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 111 КК.
Прокурором в судовому засіданні в суді першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
Доводи обвинуваченого про недотримання судом вимог ст. 184, 199 КПК, оскільки до клопотання додаються копії матеріалів, якими прокурор його обґрунтовує, апеляційний суд не може розцінити, як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки стадія ст. 290 КПК вже відбулася, стороні захисту відкритті матеріали досудового розслідування, за змістом доводів скарги частина доказів досліджена в судовому засіданні, зв'язку з чим захист обізнаний з доказами, якими прокурор обґрунтовує подане клопотання.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії судового розгляду і ОСОБА_6 вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
Разом з тим, враховуючи стадію кримінального провадження апеляційний суд не має повноважень входити в перевірку доказів кримінального провадження та надавати їм оцінку, оскільки в такому випадку неминуче увійде у вирішення тих питань, які на цій стадії відносяться до повноважень суду першої інстанції, який розглядає кримінальне провадження по суті.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає нерелевантними доводи обвинуваченого про недопустимість доказів у кримінальному провадженні та не дотримання стандарту доказування вини "поза розумним сумнівом".
За змістом статей 407, 422, 422-1 КПК, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про... продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених Главою 31 розділу V КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Отже всі питання, що виникають під час кримінального провадження, вирішуються стадійно і лише тим судом, який має повноваження на відповідній стадії.
Протилежне може призвести до одночасного вирішення одних й тих самих питань в різних судових провадженнях в одному кримінальному провадженні, в тому числі різними судами.
Суд апеляційної інстанції не входить у вирішення питання про обґрунтованість підозри, як підстави для продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою, з огляду на стадію кримінального провадження, оскільки наразі триває стадія судового розгляду обвинувального акта, яким останньому висунуто обвинувачення.
Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення та інші (ст. 368 КПК).
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що стандарт доказування "обґрунтованої підозри" є нижчим, ніж "поза розумним сумнівом", яким керується суд під час ухвалення судового рішення за результатами судового розгляду обвинувального акта.
Так, суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для... продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: (1) ухвалу про... продовження строку тримання під вартою; (2) клопотання про... продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті (ч. 2 ст. 422-1 КПК).
Апеляційний суд зауважує на особливостях апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який з одного боку має забезпечити судовий контроль та перевірку законності судового рішення про обмеження права обвинуваченого на свободу, а з іншого боку обмежений кримінальним процесуальним законом досліджувати докази, обставини та витребувати у суду першої інстанції матеріали кримінального провадження окрім тих, які регламентовані ч. 2 ст. 422-1 КПК, здійснювати перевірку та давати оцінку на цій стадії показання потерпілих, свідків, які вони надали суду, перевіряти об'єм вже досліджених доказів місцевим судом, тощо. В іншому випадку, апеляційний суд візьме на себе функцію судового розгляду обвинувачення по суті, яке ще не розглянуто судом першої інстанції, що є неприпустимим.
Судом першої інстанції при вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано враховано, що відповідно до статті 12 КК ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111 КК, наразі в країні діє воєнний стан та тривають бойові дії, тому суд правильно вважав, що в такому випадку з урахуванням встановлених ризиків та можливих наслідків, такий запобіжний захід як тримання під вартою, є виправданим, а запобіжний захід у вигляді застави, з урахуванням обставин справи, не забезпечить належне виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
З урахування викладеного, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про продовження існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК і такі висновки суду є належним чином мотивованими.
Суд першої інстанції правильно врахував, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Апеляційний суд також зважає на характер інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку, зокрема, що останній, згідно з твердженням сторони обвинувачення, яке наразі прокурор підтримує в суді, вчиняв кримінальні правопорушення, які ставляться йому у провину, а також з власної ініціативи встановив зв'язок з представниками спецслужб російської федерації.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан, а отже, в умовах, що існують в державі, викликаних безпрецедентною військовою агресією російської федерації проти України, у обвинуваченого збільшуються можливості для ухилення від суду, оскільки здійснення належного контролю за поведінкою обвинуваченого з об'єктивних причин значно знижується.
З огляду на вищевикладене, у цьому кримінальному провадженні тяжкість висунутого обвинувачення не є вирішальною обставиною для висновку суду про наявність реального ризику можливих спроб обвинуваченого переховуватися від суду.
Судом першої інстанції розглянуто питання про застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу і апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що на даний час достатнім та необхідним є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, на час військового стану законодавець встановив заборону застосувати інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК та надав дискреційні повноваження не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо цих злочинів (ч. 6 ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК).
Апеляційний суд враховує і положення ст. 28 КПК та зважає на тривалість досудового розслідування та судового розгляду, які, на переконання колегії суддів, не є надмірними, з огляду на складність кримінального провадження, обсяг обвинувачення та великою кількістю доказів кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Отже, для запобігання встановленому вище ризику, забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечення проведення судового розгляду у розумні строки, суд апеляційний інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення клопотання прокурора та продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою є законним, обґрунтованим та належним чином мотивованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на... ухвали суду... про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За результатами апеляційного провадження, в межах доводів апеляційної скарги обвинуваченого та в межах повноважень суду апеляційної інстанції на даній стадії кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду не встановила підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга обвинуваченого підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін.
Керуючись статтями 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залшити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2024 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 111 Кримінального кодексу України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4