Провадження № 11-сс/803/2075/24 Справа № 201/13464/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 листопада 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
законного представника ОСОБА_9 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, матеріали з кримінального провадження №№22024050000002853 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2024 року, про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
підозрюваного за ч.1 ст. 114-1 КК України,
Ухвалою слідчого судді від 30 жовтня 2024 року продовжено стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28 грудня 2024 року включно, без визначення застави.
Своє рішення слідчий суддя мотивував доведеністю обґрунтованої підозри стосовно ОСОБА_7 та наявністю встановлених раніше ризиків, а також врахувавши обставини зазначені в ст. 178 КПК України, оцінивши необхідність виконання органом досудового розслідування слідчих та процесуальних дій, тому слідчий суддя не знайшов підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу. Не визначив слідчий суддя й заставу.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вимоги апеляційної скарги обгрнутовані тим, що рішення слідчого судді незаконне, так як не вирішено питання можливості застосування інших запобіжних заходів. Не оцінено також аналіз ризиків. Захисник вказує, що ст. 183 КПК України регламентує обов'язковість у визначенні застави. Крім цього, захисник вказує, що слідчий суддя наділений дискреційними повноваженнями під час застосування запобіжного заходу, що зазначив Конституційний Суд. Окрім цього, не враховано особу ОСОБА_7
В апеляційному суді підозрюваний, захисник та законний представник підтримали вимоги апеляційної скарги.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, клопотання та надані до нього матеріали, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Висновки слідчого судді про продовження строку застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є правильними.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Приписами ст. 178 КПК України передбачено що, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
На підставі аналізу мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на наступні обставини.
Так, згідно до матеріалів клопотання слідчим 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполі Донецької області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №12024052390001497 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України.( а.с.12-14)
07 вересня 2024 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України, (а.с.87-90), а на наступний день повідомлено про підозру за ч.1 ст. 114-1 КК України.(а.с.107-110)
Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 08 січня 2024 року.
Обґрунтованість підозри в апеляційній скарзі не оскаржується, тому на підставі ч.1 ст. 404 КПК України не перевіряється.
Згідно з приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як видно з клопотання слідчого та обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики, передбачені пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема того, що ОСОБА_7 :
- обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, тому продовжує існувати ризик можливих спроб підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим. Тим більше, підозрюваний ОСОБА_7 зареєстрований та проживає у АДРЕСА_2 , який знаходиться близько до лінії бойового зіткнення, тож ці обставини можуть призвести до ухилення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності;
- може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленому законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування;
- у спосіб погроз, підкупу, вмовлянь може незаконно впливати на свідків, які на даний час ще не надали органу досудового розслідування покази у кримінальному провадженні, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину;
- проживає у АДРЕСА_2 , де на теперішній час розміщуються підрозділи Збройних Сил України та інші утворені відповідно до законів України військові формування, тому у разі не продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, це дозволить останньому продовжити або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування на даному етапі досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання встановленим вище ризикам та забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Встановлена в ухвалі слідчого судді наявність вищенаведених ризиків при розгляді апеляційної скарги не спростована, будь-яких доказів про зменшення або зникнення цих ризиків стороною захисту не надано.
Постановляючи ухвалу про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, особливості його життєдіяльності, вагомість доказів на підтвердження обгрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування, обставини кримінального правопорушення, суспільну небезпеку інкримінованого органом досудового розслідування злочину і дійшов до вірного висновку про задоволення клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою.
При цьому, слідчий суддя врахував обставини наведені в клопотанні про продовження строку тримання під вартою, які заважають закінченню досудовому розслідуванню.
Відповідно до ст. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Слідчий суддя вірно врахував тяжкість інкримінованого ОСОБА_10 кримінального правопорушення та конкретні обставини злочину, направленого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, поширення аналогічних злочинів по всій території країни, достеменну обізнаність підозрюваного про ведення повномасштабних воєнних дій та збройної агресії РФ проти України, а також те, що досудове слідство триває, вживаються заходи щодо встановлення можливих фігурантів злочину, в тому числі, представників РФ, які ймовірно і були замовниками підпалів військових автомобілів, проводяться певні слідчі (розшукові) дії, а також на те, що кримінальне правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_10 відноситься до переліку правопорушень визначених ч. 4 ст. 183 КПК України, тому дійшов вірного висновку щодо не визначення розміру застави.
Апеляційний суд зазначає, що дійсно слідчий суддя наділений дискреційними повноваженнями під час вибору запобіжного заходу до підозрюваного, а також щодо можливості визначення застави, але такі рішення приймаються в кожному кримінальному провадження з урахуванням обґрунтованості підозри, наявності ризиків, та обставин зазначених в ст. 178 КПК України.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2024 року, про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно ОСОБА_7 підозрюваного за ч.1 ст. 114-1 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4