Провадження № 22-ц/803/8479/24 Справа № 185/5104/18 Суддя у 1-й інстанції - Гаврилов В. А. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
18 листопада 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідача: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бархаєва М. А. на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2020 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (правонаступником якого є ТОВ «Дебт Форс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У червні 2018 року ПАТ «Родовід банк» звернувся до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовував тим, що 17.06.2008 року ними з ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. Він отримав кредит у сумі 14 282,65 доларів США на строк до 17.06.2015 року з виплатою 7,7 % річних. Також у якості забезпечення виконання кредитного договору з відповідачем було укладено договір застави автомобіля CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав у зв'язку із чим станом на 24.05.2018 року має заборгованість по кредитному договору у сумі 3 109,46 доларів США та 26 103,64 гривень, з яких 9 637,71 грн. обслуговування кредиту, 16 465,93 грн. - пені та 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості інфляційних втрат від суми простроченої плати за обслуговування кредиту.
Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 17.06.2008 року у розмірі 3 109,46 доларів США та 26 103,64 грн., а також судовий збір.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2020 року до участі у справі залучено ТОВ «Вердикт Капітал» та змінено позивача ПАТ «Родовід банк» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».
Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2020 року позовні вимоги ТОВ «Вердикт капітал» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість по кредитному договору у сумі 3 109,46 доларів США, 26 103,98 гривень: які складаються з 9 637,71 грн. обслуговування кредиту, 16 465,93 грн. -3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості, інфляційних втрат від суми простроченої плати за обслуговування кредиту, а також судовий збір у розмірі 1 762 грн..
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2024 замінено стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на його правонаступника - ТОВ «Дебт Форс».
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення.
Відповідно до ч.4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.
Зазначає, що ОСОБА_1 не повідомлявся належним чином про існування спору, оскільки мешкав на тимчасово окупованій території та про винесення заочного рішення дізнався лише у квітні 2024 року після отримання інформації про накладення арешту на його пенсійний рахунок в АТ «Ощадбанк». Також вважає, що позов подано зі спливом трирічного строку позовної давності, а тому він не підлягає задоволенню. Крім того наголошує, що до матеріалів електронної справи , з якими ознайомився представник відповідача, не було додано документи про перехід прав вимоги до божника від ПАТ «Родовід Банк» до ТОВ «Вердикт Капітал». Із посиланням на практику Верховного Суду звертає увагу, що вимоги банку про стягнення заборгованості є незаконними, необґрунтованими та недоведеними відповідними доказами.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи, що позовна заява була подана ще у 2018 році, а також те що ціна позову становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Із матеріалів справи вбачається, що 17.06.2008 року між ВАТ «Родовід Банк» (в подальшому ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір Д015/АК-018.08.2 відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну сумі 14 282,65 доларів США з терміном повернення 17.06.2015 року та процентною ставкою у розмірі 7,7 % (п.1.1, 1.2, 1.5 Кредитного договору). При цьому у п.1.2 зазначено, що кошти надаються виключно на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів.
У якості забезпечення виконання кредитного договору з ОСОБА_1 17.06.2008 року було укладено договір застави автомобіля CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
До договору банком також надано графік погашення кредиту та виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 .
Згідно із наданим банком розрахунком заборгованість відповідача за договором від 17.06.2008 року станом на 24.05.2018 року становить 3 109,46 доларів США, кредит та проценти, розмір заборгованості за обслуговування кредиту - 9 637,71 грн., 16 465,93 грн. - 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості інфляційних втрат від суми простроченої плати за обслуговування кредит.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи заборгованість, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань по кредитному договору від 17.06.2008 року не в повному обсязі.
Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 17.06.2008 року сторони між ТОВ «Родовід банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредитні кошти для купівлі автомобіля з кінцевим строком повернення 17.06.2015 року.
Звертаючись з апеляційною скаргою представник відповідача наголошував на тому, що банк звернувся до суду із пропуском трирічного строку позовної давності, оскільки згідно зі штемпелем суду першої інстанції така заява надійшла до суду 20.06.2018 року.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.ст. 257-258 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а щодо окремих видів вимог, зокрема про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність строком в один рік.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Як вбачається із матеріалів справи строк дії кредитного договору закінчився 17.06.2015 року, а з позовом банк звернувся до суду першої інстанції через відділення поштового зв'язку 12.06.2018 року.
Відповідно до ч.6 ст. 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Таким чином доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку позовної давності не знайшли свого підтвердження.
З приводу правомірності стягнення кредитної заборгованості на користь ТОВ «Вердикт капітал», то як зазначалося вище, ухвалою від 14 травня 2020 року позивача Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» замінено на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».
Із відповідною заявою ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до суду першої інстанції у березні 2020 року та надало на підтвердження копії Договору про відступлення прав вимоги №15 від 24 травня 2019 року, протоколу електронних торгів № UA-EA-2019-04-05-000019-b та додаток №1 до Договору про відступлення права вимоги, з яких вбачається що ПАТ «Родовід Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за договорами, у тому числі за Договором №Д015/АК-018.08.2 від 17.06.2008 року укладеного між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 .
Отже посилання апелянта на відсутність підстав для стягнення кредитної заборгованості за договором №Д015/АК-018.08.2 з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», спростовується матеріалами справи.
Таким чином позивачем та його правонаступниками належними та допустимими доказами доведено наявність у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором 17.06.2008 року та зазначені докази відповідачами не спростовані, послання апелянта на їх недійсність чи недостатність має нічим не підтверджений суб'єктивний характер.
Відповідно до ч.5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
При цьому, за вимогами ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).
Як передбачено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт капітал» за кредитним договором від 17.06.2008 року Д015/АК-018.08.2.
З приводу посилань апелянта про неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи слід зазначити наступне.
Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у м. Донецьку, тобто, в населеному пункті, на території якого відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і поштовий зв'язок з яким відповідно відсутній.
Відповідно до ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» від 12 серпня 2014 року №1632-VII у випадку коли остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Однак матеріали справи не містять відомостей щодо належного повідомлення відповідача, місцем проживання якого є м. Донецьк, про розгляд справи призначений на 14 травня 2020 року, зокрема відомостей щодо розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади.
Отже, ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції на зазначені вимоги законодавства уваги не звернув, розглянув справу без належного повідомлення відповідача про дату, час та
місце її розгляду, на що посилається апелянт і що є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про розгляд вказаної справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Також слід звернути увагу, що ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2024 року замінено стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на його правонаступника - ТОВ «Дебт Форс»
У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дебт Форс» заборгованості за кредитними договором від 17.06.2008 року.
Згідно із ч.13 ст. 141 ЦПК України у випадку коли суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, то судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст.368, 369, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бархаєва Максима Анатолійовича задовольнити частково.
Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2020 рокускасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» заборгованість по кредитному договору у сумі 3 109,46 доларів США та 26 103,98 гривень: які складаються з 9 637,71 грн. обслуговування кредиту, 16 465,93 грн -3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості, інфляційних втрат від суми простроченої плати за обслуговування кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судовий збір у розмірі 1 762 гривні.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: