Провадження № 11-кп/803/3055/24 Справа № 180/1082/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 листопада 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024041330000134 від 15 березня 2024 року, за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2024 року про застосування примусових заходів медичного характеру щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Марганця Дніпропетровської області, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2024 року до ОСОБА_9 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Згідно з обставинами, встановленими судом, З березня 2023 року ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_10 мешкали за адресою: АДРЕСА_2 .
12.12.2023 ОСОБА_10 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , передала кредитну банківську картку № НОМЕР_1 , відкриту в АТ «КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_10 , та повідомила їй пін-код від банківської картки, з метою зняття грошових коштів з вказаної банківської картки при необхідності за вказівкою ОСОБА_10 .
12.12.2023 ОСОБА_10 потрапила на стаціонарне лікування до КП «Марганецька ЦМЛ» ММР, де 13.12.2023 року впала в кому, після чого 23.12.2023 року, не приходячи до свідомості, померла.
24.12.2023 приблизно о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_9 перебувала за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де, маючи корисливий мотив, діючи в умовах воєнного стану, введеного на всій території України згідно Указу Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_11 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, строк дії якого продовжено на підставі Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.11.2023 № 3429-ІХ, передала ОСОБА_12 банківську картку № НОМЕР_1 , відкриту в АТ «КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_10 , та повідомила їй пін-код та попрохала зняти з вказаної банківської картки грошові кошти в банкоматі в сумі 10000 грн., не пояснюючи належність вказаної банківської картки.
ОСОБА_12 , не розуміючи, що ОСОБА_9 використовує її для вчинення злочину, погодилась виконати прохання ОСОБА_9 , та 24.12.2023 о 09 годині 44 хвилини в банкоматі CAND 7523 АТ КБ «ПриватБанк», розташованому за адресою: місто Марганець, вулиця Бульварна, будинок 1, використовуючи вказану банківську картку та пін-код, отримала в банкоматі грошові кошти в сумі 10000 грн., належні АТ «КБ «ПриватБанк», які вона, повернувшись за адресою: АДРЕСА_1 , приблизно о 10:00 годині одразу передала ОСОБА_9 разом із банківською карткою, якими ОСОБА_9 розпорядилась на власний розсуд.
Після цього ОСОБА_9 , маючи корислий мотив, діючи в умовах воєнного стану, підійшла до банкомату CAND, розташованого за адресою: місто Марганець, вулиця Паркова, будинок 16 , та, використовуючи банківську картку № НОМЕР_1 , відкриту в АТ «КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_10 , отримала з банківського карткового рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_10 , грошові кошти в сумі 8000 грн., належні АТ «КБ «ПриватБанк», та розпорядилась вказаними грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинила АТ «КБ «ПриватБанк» майнову шкоду на загальну суму 18000 грн.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу змінити, виключивши з її мотивувальної частини посилання на корисливий мотив при вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Прокурор зазначає, що висновки суду про наявність у ОСОБА_9 корисливого мотиву не ґрунтуються на правильному тлумаченні закону України про кримінальну відповідальність, який визначає, що мотивом злочину слід вважати усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Прокурор зауважує, що висновком судово-психіатричної експертизи встановлено, що ОСОБА_9 внаслідок психічного розладу була позбавлена можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, що виключає наявність у свідомості останньої чітко сформованого мотиву як ознаки суб'єктивної сторони злочину.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, захисника, який проти задоволення апеляційної скарги не заперечував, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів приходить до висновку про їх обґрунтованість.
Так, суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 185 КК України, характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
Прямий умисел є тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч.2 ст.24 КК України).
Усвідомлення суб'єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є соціально-осуджуваним, шкідливим для суспільства.
Цілеспрямованість є ознакою усвідомленої вольової діяльності людини, а умисна форма вини при цьому передбачає правильне відображення у свідомості суб'єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов'язковою передумовою чого є осудність.
Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв таких ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа не здатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.
Такий стан особи при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, за встановленими у ч.2 ст.19 КК України критеріями визначає неосудність особи та виключає притягнення її до кримінальної відповідальності. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Враховуючи, що стан неосудності пов'язаний із відсутністю у особи інтелектуальної та вольової ознак, із ним несумісні наявність у свідомості особи чітко сформованого мотиву як ознаки суб'єктивної сторони злочину.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема, висновку стаціонарної комплексної судово-психіатричної експертизи № 281 від 14 травня 2024 року, ОСОБА_9 у період часу, що відноситься ло інкримінованого їй діяння, виявляла та в теперішній час виявляє психічний розлад у формі шизофренії параноїдної, внаслідок чого не могла та не може усвідомлювати свої дії і керувати ними, а тому потребує застосування, примусових заходів медичного характеру.
Висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_9 скоїла суспільно небезпечне діяння у стані неосудності є правильними з огляду на наявність хворобливого розладу психічної діяльності, тому суд обґрунтовано, відповідно до вимог ч. 2 ст. 513 КПК України застосував примусові заходи медичного характеру, що прокурором не оскаржується.
Водночас, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково зазначив в своїй ухвалі про наявність у ОСОБА_9 корисливого мотиву при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки, як обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі прокурора, це є ознакою усвідомленої вольової діяльності людини і її прояв є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягає в неправильному тлумаченні закону, яке суперечить його точному змісту.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, а тому приходить до висновку, що його апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - зміні, шляхом виключення з мотивувальної частини ухвали посилання на корисливий мотив ОСОБА_9 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2024 року про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_9 , змінити.
Виключити з мотивувальної частини ухвалу посилання на корисливий мотив при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3