Провадження № 11-кп/803/327/24 Справа № 192/832/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 листопада 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали об'єднаного кримінального провадження №12020040570000169 від 23 березня 2020 року та №12020040570000325 від 11 червня 2020 року, за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра - ОСОБА_8 на вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2023 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кириківка, Великописарівського району Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 13 січня 2011 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст. 75, ст. 76 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
- 25 липня 2011 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 2 років 2 місяців позбавлення волі;
- 05 серпня 2015 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ст. 75, ст. 76 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком 2 роки;
- 09 грудня 2015 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений 26 лютого 2019 року по відбуттю строку покарання;
- 27 травня 2020 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі; звільнений 15 липня 2022 року по відбуттю строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, -
Вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2023 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч. 2 ст.186 КК України, та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 3 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст.186 КК України - у виді 4 років позбавленні волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначено ОСОБА_9 покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст.70 КК України, з урахуванням вироку Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року, за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України та злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
В строк відбування покарання зараховано покарання, відбуте за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року в період з 15 липня 2020 року по 15 липня 2022 року у виді 2 років позбавлення волі, та визначено ОСОБА_9 для відбування покарання 3 роки позбавлення волі.
Згідно з обставинами, встановленими судом, ОСОБА_9 , будучи раніше судимим 09 грудня 2015 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за вчинення корисливих злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.3 ст.185 КК України судимість за які не знята та не погашена, повторно вчинив кримінальні правопорушення за таких обставин.
15 лютого 2020 року приблизно о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_9 перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , маючи не зняту та непогашену судимість, діючи із корисливого мотиву, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони залишаються таємними для оточуючих, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, взяв з полички мобільний телефон чорного кольору марки «Леново А396» вартістю 766 гривень, який належить ОСОБА_10 . Після чого з викраденим телефоном з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_9 спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальні збитки в розмірі 766 гривень.
Крім того, 23 травня 2020 року приблизно о 16 годині 50 хвилин ОСОБА_9 , маючи не зняту та непогашену судимість, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 , побачив раніше незнайому йому ОСОБА_11 , яка йшла по вул.Соборній в смт Солоне та несла в руках поліетиленовий пакет, діючи з раптово виниклим умислом, направленим на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, підійшов зі спіни до ОСОБА_11 , штовхнув її на землю, після чого шляхом ривка з правої руки ОСОБА_11 вихватив поліетиленовий пакет в якому знаходились грошові кошти в сумі 114 гривень, намагався втекти та не маючи можливості розпорядитись грошима потерпілої, був затриманий мешканцями смт Солоне, які мешкають в будинку біля якого відбувались події та перебували у дворі.
Крім того, 26 травня 2020 року у першій половині дня ОСОБА_9 перебуваючи в кімнаті АДРЕСА_4 , маючи не зняту та непогашену судимість, діючи із корисливого мотиву, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони залишаються таємними для оточуючих, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, таємно взяв комплект задніх гальмівних колодок марки «Начало» до автомобіля «ВАЗ- 2110» вартістю 229 гривень 62 копійки та стійку стабілізатора підвіски марки «TADEM» до автомобіля «ВАЗ- 2110», вартістю 104 гривень 48 копійок, які належать потерпілому ОСОБА_12 . Після чого з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_9 спричинив потерпілому ОСОБА_12 матеріальні збитки в загальному розмірі 334 гривні 10 копійок.
В зміненій апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за епізодами від 15 лютого 2020 та 26 травня 2020 року, закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв'язку з набранням чинності Закону, яким скасовано кримінальну відповідальність. Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання суду на необхідність призначення ОСОБА_9 покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України. Вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначеного цим вироком покарання з покаранням, призначеним вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року, визначити ОСОБА_9 до відбуття покарання у виді 5 років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на набрання чинності Закону України від 18.07.2024 № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-ІХ), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (дрібне викрадення чужого майна) та встановлено, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, встановлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Прокурор зазначає, що з урахуванням положень Податкового кодексу України, вартості викраденого обвинуваченим майна за кожним з епізодів злочинної діяльності, вчинене ОСОБА_9 кримінальне правопорушення не є кримінально караним, а тому кримінальне провадження відносно нього повинно бути закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Водночас, з урахуванням наведених обставин, прокурор вважає, що з вироку підлягає виключенню посилання на застосування положень ч. 1 ст. 70 КК України.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги адвокат обґрунтовує тим, що суд першої інстанції надав перевагу стороні обвинувачення, а сторону захисту обмежив у можливості реалізувати свої процесуальні права, порушив права сторони захисту на повторний допит потерпілої ОСОБА_11 , що свідчить про перешкоджання стороні захисту у можливості довести та обґрунтувати свою позицію.
Захисник зазначає, що потерпіла ОСОБА_11 , при попередньому розгляді справи іншим складом суду повідомила, що взагалі не знає обвинуваченого, її показання, надані у суді першої інстанції відрізняються від тих, які вона надавала на досудовому розслідуванні. Разом із цим, у задоволенні клопотання сторони захисту щодо дослідження допиту потерпілої попереднім складом суду, суд категорично відмовив, незважаючи на задоволення аналогічних клопотань обвинувачення. Окрім цього, суд першої інстанції також відмовив стороні захисту у допиті свідків, про яких стало відомо під час судового розгляду, тому стороною захисту було заявлено клопотання про відвід головуючого, яке залишилося не задоволеним. Серед іншого, захисник вважає, що свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 при допиті надали суперечливі показання.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який підтримав апеляційну скаргу сторони захисту, прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення, а саме просив скасувати вирок за ч. 2 ст. 185 КК України з підстав, передбачених п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КК України, погодившись при цьому з рештою заявлених вимог, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, в зазначеному кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційних скарг.
Як вбачається з матеріалів провадження, захисник оскаржує висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, в той час як прокурором заявлено вимоги лише про скасування вироку за ч. 2 ст. 185 КК України.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не встановлено.
Перевіривши доводи сторони захисту, колегією суддів встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та є обґрунтованими.
Так, винуватість обвинуваченого у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, повністю підтверджується дослідженими в ході судового розгляду:
- показаннями потерпілої ОСОБА_11 , яка засвідчила, що до неї підійшов чоловік та хотів позичити гроші, але вона відмовила, після чого останній вихопив з її руки пакет з грошима та відбіг далі, а якась жінка побачивши це викликала поліцію;
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками від 26.05.2020, згідно з яким потерпіла ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_9 , як особу, яка 23.05.2020 відкрито заволоділа її грошима на АДРЕСА_3 . Вказану особу впізнала за рисами обличчя та сивому волоссю (т. 2 а.с.108-109);
- показаннями свідка ОСОБА_14 , яка вказала на те, що в травні 2020 року, перебуваючи на подвір'ї свого дому, була свідком того, як ОСОБА_9 бив ОСОБА_11 об дорогу та забрав стаканчик з грошима. З огляду на те, що вона сприйняла це як злочин, викликала поліцію, а її чоловік затримав ОСОБА_9 ;
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками від 27.05.2020, згідно з яким свідок ОСОБА_14 впізнала ОСОБА_9 , як особу, яка 23.05.2020 на вул.Соборній в смт. Солоне вихопила пакет у похилої жінки та почала тікати. Вказану особу впізнала за рисами обличчя та волоссю (т. 2 а.с.112-113);
- показаннями свідка ОСОБА_13 , який вказав на те, що коли весною 2020 року курив у дворі, де також перебувала його дружина, побачив як ОСОБА_15 . спочатку кинув ОСОБА_11 на землю, а коли вона впала, вихопив з її рук пакет та намагався втекти, проте він перестрибнув через паркан та затримав його до приїзду поліції;
- протоколом пред'явлення за фотознімками від 27.05.2020, згідно з яким свідок ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_9 , як особу, яка 23.05.2020 на вул.Соборній в смт Солоне вихопила пакет у похилої жінки та почала тікати, а він його затримав. Вказану особу впізнав за рисами обличчя та волоссю (т. 2 а.с.110-111);
- протоколами огляду місця події (з фототаблицею) від 23.05.2020 - дороги за адресою: АДРЕСА_3 , за участю ОСОБА_11 та за участю ОСОБА_9 , який добровільно видав 114 грн.: купюрами по 2 грн.: ТИ 1399092, ПЗ 9679385, купюру 10 грн. - ЮЄ 4512650 та купюру 100 грн. - МК4673278, які дістав з правого карману спортивної куртки, на які вказала ОСОБА_11 як викрадені у неї (т. 2 а.с.46-48, 105-106);
- власноруч написаною заявою ОСОБА_9 від 23.05.2020 про добровільну видачу грошових коштів в сумі 114 гривень викрадених у ОСОБА_11 23.05.2020 (т. 2 а.с.107);
Надаючи оцінку цим доказам, у колегії суддів відсутні сумніви у їх належності та допустимості. Ці докази у своїй сукупності суд вважає достатніми для доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, а тому не вбачає підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Матеріалами провадження об'єктивно підтверджується, що злочин було вчинено в умовах очевидності, оскільки потерпіла ОСОБА_11 впізнала обвинуваченого ОСОБА_9 , як особу яка вчинила відносно неї злочин, та при цьому дії останнього були викриті свідками ОСОБА_14 та ОСОБА_13 . При цьому, останній затримав обвинуваченого та він добровільно видав грошові кошти, а також засвідчив письмово факт їх викрадення.
Що стосується доводів сторони захисту про незаконність доказів, покладених в основу вироку, то вони свого підтвердження під час апеляційного розгляду не знайшли.
В апеляційній скарзі захисник вказує на те, що суд не надав належної оцінки показанням подружжя ОСОБА_16 , які на його думку є суперечливими.
Наведені доводи колегія суддів розцінює критично, оскільки вони не узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_11 , протоколам огляду та впізнання, а також власноруч написаною обвинуваченим заявою, якою він засвідчив обставину заволодіння грошовими коштами потерпілої.
При цьому, жодних обставин, за яких ці свідки, а так само й потерпіла, мали підстави втрьох обмовити обвинуваченого колегією суддів не встановлено.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що суд відмовив у допиті свідків, про яких стало відомо під час судового розгляду, то вони не заслуговують на увагу, оскільки під час апеляційного розгляду захисником не заявлено вимог про дослідження показань свідків, а в апеляційній скарзі відсутнє посилання на обставини, які вони мають засвідчити.
З урахуванням наведених обставин, на переконання колегії суддів, суд обґрунтовано надав перевагу показанням потерпілої та свідків і з урахуванням решти доказів, що з ними узгоджуються, дійшов правильного висновку про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_9 саме за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України.
Отже, колегія суддів не знаходить підстав для визнання висновків суду такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження та розцінює доводи адвоката виключно як спосіб захисту.
Перевіряючи доводи прокурора про необхідність скасування вироку за ч. 2 ст. 185 КК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна відповідальність, колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу.
Так, відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 1 статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09.08.2024, внесено зміни до ст.51 КУпАП, відповідно до яких збільшено розмір суми збитків для настання кримінальної відповідальності за ст.185 КК України, оскільки розмір завданої майнової шкоди, має перевищувати 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Колегією суддів встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, було вчинено ОСОБА_9 15 лютого та 26 травня 2020 року.
Враховуючи зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, розмір збитків, необхідний для притягнення до кримінальної відповідальності за крадіжку, вчинену у 2020 році, становить 2102 грн.
Як вбачається з матеріалів провадження, кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_9 завдав збитки: за епізодом від 15 лютого 2020 року - у виді 766 грн, за епізодом від 26 травня 2020 року - 334,10 грн.
Таким чином, з огляду на те, що вартість майна, яким заволодів ОСОБА_9 , є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, вчинене ним діяння не є кримінально караними.
Відповідно до п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно з п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом, з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.
Відповідно до ч. 1 ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
У постанові від 31 жовтня 2024 року (справа №758/5467/23) Верховний Суд зауважив, що за відсутністю згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом установлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у порядку п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги ті обставини, що обвинувачений у судове засідання не з'явився, колегія частково погоджуючись з доводами прокурора приходить до висновку про необхідність скасування вироку щодо ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 185 КК України, із закриттям кримінального провадження на підставі п. 1-2 ч. 2 ст.284 КПК України.
Водночас, з огляду на те, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, повністю знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, погодившись з розміром призначеного судом покарання за вказане кримінальне правопорушення, яке прокурором не оскаржувалось, колегія суддів вважає за необхідне виключити з вироку посилання на застосування положень ч. 1 ст. 70 КК України та призначити обвинуваченому остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, зарахувавши до його строку повністю відбуте ОСОБА_9 покарання за попереднім вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року.
Отже, колегія суддів не погоджується з доводами захисника, вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора та приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення та скасування вироку в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 185 КК України, із закриттям кримінального провадження, змінивши у зв'язку з цим порядок призначення ОСОБА_9 покарання.
Керуючись ст.ст.284, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра - ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2023 року щодо ОСОБА_9 , засудженого за ч. 2 ст. 185 КК України, скасувати.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за епізодами від 15 лютого 2020 та 26 травня 2020 року, закрити на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна відповідальність.
Вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначеного цим вироком покарання з покаранням, призначеним вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року, визначити ОСОБА_9 до відбуття покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Зарахувати ОСОБА_9 до покарання повністю відбуте ним покарання за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року в період з 15 липня 2020 року до 15 липня 2022 року у виді 2 (двох) років позбавлення волі, та визначити ОСОБА_9 до відбування покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання суду на необхідність призначення ОСОБА_9 покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3