Справа №705/6116/24
1-в/705/570/24 УХВАЛА
18 листопада 2024 року м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від подальшого відбування покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 03.10.2023,
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-ІХ звільнити його від подальшого відбування покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 03.10.2023.
Засуджений ОСОБА_4 у судове засідання не був доставлений, від нього до суду надійшла заява, в якій він просив проводити судове засідання без його участі та без фіксування за допомогою технічних засобів.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання засудженого.
У судове засідання представник адміністрації установи не з'явився, однак від нього до суду надійшла заява, в якій він просив проводити судове засідання без його участі та без фіксування за допомогою технічних засобів.
Суд, вислухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, дійшов таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2022, ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. Строк остаточно призначеного покарання обчислюється з 03.10.2023. ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду негайно. Зараховано у строк остаточного призначеного покарання строк досудового тримання під вартою з 25.04.2022 по 23.05.2022 включно згідно вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2022.
Відповідно до зазначеного вироку ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту. До призначеного покарання вироком від 03.10.2023 було повністю приєднано не відбуту частину покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2022, за яким ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, а саме закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, із заподіянням матеріальної шкоди потерпілому 25.04.2022 на суму 443 грн 47 коп.
Разом з тим Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон № 3886-ІХ, який набув чинності 09 серпня 2024 року.
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.
Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
За частиною 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
На переконання суду, унесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями, які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.
Беручи до уваги викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.
Неоподатковуваний мінімум в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового Кодексу, для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 01.01.2022 ця сума становила 2481 грн.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_4 станом на час розгляду клопотання відбув призначене покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 03.10.2023, яким призначено покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді 1 року обмеження волі, остаточне покарання за цим вироком від 03.10.2023 було призначено шляхом приєднання невідбутої частини покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2022, відповідно до якого ОСОБА_4 засуджений за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України за завдання матеріальної шкоди потерпілому на суму, що менша ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння крадіжки, тобто вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караним на теперішній час, враховуючи часткову декриміналізацію, введену новим Законом, на підставі ст. 5 України, суд доходить висновку про необхідність звільнення засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 03.10.2023, відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, суд
Подання задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від покарання, призначеного йому вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня проголошення ухвали.
Суддя ОСОБА_1