Справа № 615/2054/24
Провадження № 1-кп/615/196/24
19 листопада 2024 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області кримінальне провадження № 12024221050000277 від 06.09.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Коротич Харківського району Харківської області, маючого середню освіту, непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 17 червня 2024 року Харківським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов'язковість судового рішення згідно із ст. 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.
Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Як установлено ст. 298 КУпАП, яка кореспондується із ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Постановою Валківського районного суду Харківської області від 11 червня 2024 року у справі № 615/1095/24, яка набрала законної сили 22 червня 2024 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Не зважаючи на це, ОСОБА_3 , будучи належним чином ознайомленим з даною постановою, знаючи про позбавлення його права керувати транспортними засобами, маючи реальну можливість виконати постанову Валківського районного суду Харківської області від 11 червня 2024, що набрала законної сили, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
17 серпня 2024 року о 19 годині 20 хвилин ОСОБА_3 , будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, знаходячись на АДРЕСА_3 керував транспортним засобом - скутером «Honda Dio» без номерного знаку, без мотошолома, чим порушив п. 2.3 (г) Правил дорожнього руху України, при цьому будучи позбавленим права керування транспортними засобами на підставі постанови Валківського районного суду Харківської області за ч. 1 ст. 130 КУпАП від 11 червня 2024 року, крім цього порушивши вимоги п. 2.1 Правил дорожнього руху України. Стосовно ОСОБА_3 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії НОМЕР_1 від 17 серпня 2024 року за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Також, 17 серпня 2024 року о 19 год 20 хв, ОСОБА_3 , будучи притягнутим 11 червня 2024 року до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, повторно, протягом року, керував скутером «Honda Dio» без номерного знаку, по АДРЕСА_2 був зупинений працівниками групи реагування патрульної поліції BП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області.
У ході здійснення перевірки від останнього мався різкий запах алкоголю з порожнини рота та хитка хода, у зв'язку з чим ОСОБА_3 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного засобу - приладу «Alcotest-Drager 6820» та надано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння до КНП «Валківська ЦРЛ», але останній від проходження зазначеного огляду відмовився.
Вказаними діями ОСОБА_3 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Постановою Валківського районного суду Харківської області від 25 вересня 2024 року у справі № 615/1656/24, яка набрала законної сили 08 жовтня 2024 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУПАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі гривень) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Крім того, 20 вересня 2024 року о 16 год 20 хв, ОСОБА_3 , будучи притягнутим 11 червня 2024 року до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, повторно, протягом року, керував скутером «Honda Dio» без номерного знаку, по АДРЕСА_4 був зупинений працівниками групи реагування патрульної поліції ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області.
У ході здійснення перевірки від останнього мався різкий запах алкоголю з порожнини рота та хитка хода, у зв'язку з чим ОСОБА_3 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного засобу - приладу «Alcotest-Drager 6820» та надано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння до КНП «Валківська ЦРЛ», але останній від проходження зазначеного огляду відмовився.
Постановою Валківського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2024 року у справі № 615/1830/24 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років.
ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред'явленого обвинувачення та висновки суду.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, фактичні обставини вчинення злочину (дата, місце, спосіб, інші обставини вчинення кримінальних правопорушень) та правову кваліфікацію не оспорює.
Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надав показання, що постановою Валківського районного суду Харківської області його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
У подальшому, 17 серпня 2024 року перебуваючи по вул. Сосновій, поблизу домоволодіння № 2 в с. Піски Богодухівського району Харківської області він керував транспортним засобом - скутером «Honda Dio» без номерного знаку, без мотошолома, та був зупинений працівниками поліції, які повідомили йому про наявність ознак алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та медичному закладі, на що він відмовився. Постановою Валківського районного суду Харківської області за вказані дії його притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Також, 20 вересня 2024 року він керував транспортним засобом скутером «Honda Dio» без номерного знаку по АДРЕСА_4 та був зупинений працівниками поліції, які повідомили йому про наявність ознак алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, на що він відмовився.
За вказані дії, постановою Валківського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2024 року, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років.
Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, вислухавши думку прокурора та обвинуваченого, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому судом з'ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо процесуальних витрат, речових доказів, а також матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.
З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.
ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, який кваліфікується судом за ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
ІV. Мотиви суду при призначенні покарання.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_3 має середню освіту, не працює, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, встановленої групи інвалідності не має, раніше судимий.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, про що зазначено стороною обвинувачення в ході судового розгляду, виходячи з поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину.
В обвинувальному акті зазначена в тому числі обставина, яка обтяжує покарання обвинуваченого вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують покарання, визнаються в тому числі вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно із ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Із змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 та ч. 2 ст. 130 КУпАП саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Інших відомостей, які б свідчили про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння обвинувальний акт не містить та суду надано не було, а тому суд не визнає обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , як вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
Виходячи з указаної мети й вищезазначених принципів, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із положень статей 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ст. 12 КК України є нетяжким злочином, наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Враховуючи вищевикладене, оскільки інкриміноване кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинив в період іспитового строку за вироком Харківського районного суду Харківської області від 17 червня 2024 року, тому суд призначає ОСОБА_3 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 78 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за попереднім вироком у виді 2 (двох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі, та обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць.
На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальну провадженні відсутні.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не обирався.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 17 червня 2024 року у виді 2 (двох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі, та призначити ОСОБА_3 до відбування остаточне покарання у виді 3 (три) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.
Після набрання вироком суду законної сили ОСОБА_3 затримати та через Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» направити до місць відбування покарання.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту фактичного затримання та приведення вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Валківський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1