11 листопада 2024 року справа № 542/1682/24
провадження № 2/542/499/24
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Кашуби М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Журавель О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 звернувся представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 23315 в розмірі 22288,00 грн, за договором позики № 75916236 в розмірі 44395,45 грн, за договором позики № 991347 в розмірі 5439,00 грн, за договором позики № 0509874255 в розмірі 30989,88 грн, за кредитним договором № 103793979 в розмірі 32387,78 грн, за кредитним договором № 49930 в розмірі 6150,00 грн, всього просив стягнути заборгованість за договорами у розмірі 141650,11 грн, судові витрати у справі.
У позовній заяві позивач зазначив, що:
- 24.08.2021 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 23315;
- 05.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75916236;
- 26.10.2021 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 991347;
- 30.08.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 0509874255/1;
- 10.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 103793979;
- 20.09.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 49930;
Вказав, що:
- 29.02.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 29022024;
- 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21;
-14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21;
- 24.11.2022 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 24/11-22;
- 16.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 16072024;
- 05.01.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 05012024.
Зазначив, що відповідно до умов вказаних договорів факторингу ТОВ «Селфі кредит», ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», ТОВ «Інфінанс», ТОВ «Мілоан», ТОВ «Фінансова компанія «Авіра груп» передали (відступили) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні їм права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Селфі кредит», ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», ТОВ «Інфінанс», ТОВ «Міолан», ТОВ «Фінансова компанія «Авіра груп» права вимоги до боржників, вказані у реєстрах боржників. Відповідно до реєстрів боржників до вказаних договорів факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідачки у розмірі 141650,11 грн.
Зазначив, що відповідачка свої зобов'язання за вищевказаними договорами не виконала, внаслідок чого в неї виникла заборгованість у розмірі 141650,11 грн.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24.09.2024 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с. 149).
В судове засідання представник позивача не з'явився. В позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, а також у випадку неявки в судове засідання відповідача, просив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. (а.с 10-зворот).
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про день та час судового розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явилася, заяв про відкладення розгляду справи чи відзиву на позов не надала.
Ухвалою суду від 11.11.2024 вирішено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Щодо підстав позову та наявності у позивача права грошової вимоги до відповідачки.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Встановлено, що в обґрунтування позовних вимог та, в свою чергу, наявності у позивача права грошової вимоги до відповідачки, позивач посилався на договори факторингу, укладені: 29.02.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 24.11.2022 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 16.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 05.01.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Верховний Суд у своїй постанові від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19 визначив, що підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру. Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Так, перевіряючи доводи позивача щодо існування у нього матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах та наявності підстави позову - переходу до нього права грошової вимоги до відповідача на підставі договорів факторингу, суд враховує, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
В свою чергу, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме кредитне зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Відповідно до положень ст. 1077- 1079 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Поряд з цим, відповідно до правовго висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.
Разом з тим у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до глави 73 Цивільного кодексу України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов'язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов'язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов'язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов'язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу (пункт 47 постанови).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) навела такі ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги (пункт 48 постанови).
Разом з цим, у своїй постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступнення від правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) та від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1, пункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,фінансові послуги - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг є фінансовою послугою.
Аналіз положень статей 1077-1078 ЦК України, а також зазначених висновків Верховного Суду свідчить про те, що підставою заміни учасника кредитних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо.
Таким чином, ціна договору та плата за договором факторингу є його істотними умовами, а виконання умов щодо оплати за договором факторингу та подання відповідних доказів має значення для підтвердження правонаступництва у кредитних правовідносинах та для реалізації прав нового кредитора, який замінив первісного кредитора у зобов'язанні, зокрема, звернення з позовом до суду про стягнення з боржника кредитної заборгованості.
Дослідивши надані до позовної заяви докази, суд встановив.
Встановлено, що п. 1.1, 1.2 договорів факторингу № 29022024, № 14/06/21, № 14/06/21, № 24/11-22, № 16072024, № 05012024 визначено що Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав/винекне в майбутньому до третіх осію - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту/позики), плату за кредитом/позикою (плату за управління кредитом/процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань/інші платежі право на одержання яких належить клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід'ємною частиною Договору. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в день підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договру.
Суд встановив, що позивачем договори факторингу № 29022024, № 14/06/21, № 14/06/21, № 24/11-22, № 16072024, № 05012024 подані до суду неповно, зокрема, містять не всі пункти, при цьому, більша частина договорів факторингу відсутня, що позбавляє суд визначити їх істотні умови та встановити наявність обставини щодо переходу до позивача права грошової вимоги у кредитному зобов'язанні. Разом з тим, п. 3.2 договорів факторингу № 14/06/21 та п. 3.4 договорів факторингу № 29022024, № 24/11-22, визначено, що Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни Продажу протягом 5 (п. 3.4), або 7 (п. 3.2) робочих днів з моменту передачі по Акту прийому-передачі Реєстру боржників шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта.
В той же час, встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати Ціни Продажу за договорами факторингу № 29022024, № 14/06/21, № 14/06/21, № 24/11-22, № 16072024, № 05012024 після їх укладення, тобто доказів, які б підтверджували виконання сторонами умов договорів факторингу та, як наслідок - набуття права грошової вимоги позивача до відповідачки за кредитними договорами / договорами позики та можливості реалізації прав нового кредитора для звернення до суду з даним позовом.
Крім цього, ціна продажу у договорах факторингу, додаткових угодах до договорів факторингу та в Актах прийому-перадачі Реєстру Боржників не визначена. Зазначені пункти наданих до суду документів містять незаповнені рядки.
Разом з тим, суд враховує, що п. 1.2 договорів факторингу визначено, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в день підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цих Договорів.
Водночас, консенсуальний характер договорів факторингу вказує на необхідність підтвердження подальшого виникнення прав і обов'язків сторін за такими договорами, підписаним Актом прийому- передачі Реєстру Боржників згідно з додатком 2 до договорів та сплатою коштів у розмірі ціни продажу та плати за договорами, що має бути підтверджено відповідними документами фінансової звітності (платіжним дорученням, тощо).
Суд зауважує, що для встановлення наявності підстав для позову необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника, що неможливо без надання правової оцінки договорам факторингу.
При цьому, надання правової оцінки таким договорам не є виходом за межі поданої юридичною особою позовної заяви та не порушує презумпцію правомірності правочину, оскільки для встановлення наявності підстав для здійснення правонаступництва у кредитних правовідносинах необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника.
Однак, дослідивши надані позивачем договори факторингу, додаткові угоди до них, акти прийому-передачі, суд встановив, що ці документи не є достатніми для висновків про те, що позивач дійсно набув права вимоги до відповідачки, оскільки не містять відомостей про ціну продажу, та її сплату за договорами факторингу. Зазначені обставини позбавляють суд можливості встановити суму фінансування за договорами факторингу, в той час як така умова договорів є істотною та її встановлення в ході судового розгляду є обов'язковим з метою встановлення обстаивн щодо дійсного існування правовідносин, обумовлених договорами факторингу.
Крім того, суд вважає, що надані позивачем витяги з Реєстрів боржників не обґрунтовують позовні вимоги позивача з таких підстав.
Так, п. 1.1 договорів факторингу факторингу № 29022024, № 14/06/21, № 14/06/21, № 24/11-22, № 16072024, № 05012024 визначено, що Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту/позики), плату за кредитом/позикою (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується, згідно з Додатком №1 та є невід'ємною частиною Договору.
З наведеного слідує, що належним доказом наявності у переліку божників відповідачки ОСОБА_1 , право грошової вимоги щодо якого відступається за договорами факторингу, є саме Реєстр Боржників, який формується відповідно до додатку та є невід'ємною частиною договорів факторингу.
При цьому, формування такого документа як витяг з реєстру боржників, умовами наданих до суду договорів факторингу не передбачено.
Водночас, зі змісту витягів з реєстру боржників вбачається, що вони сформовані в односторонньому порядку, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, шляхом довільного внесення до змісту документів відомостей про особу боржника, номер кредитного договору, суми заборгованості, тощо та не мають будь-якої пов'язаності з Реєстром Боржників у паперовому чи електронному вигляді.
Крім того, надані витяги з Реєстрів боржників до договорів факторингу факторингу № 29022024, № 14/06/21, № 14/06/21, № 24/11-22, № 16072024, № 16072024 не містять підписів клієнтів та факторів як сторін договорів факторингу, відповідні рядки не заповнені.
Разом з тим, відомості, що зазначені у витягах з Реєстрів боржників не підтверджені жодним іншим належним та допустимим доказом.
Таким чином, суд не бере до уваги як докази - витяги з Реєстрів Боржників за договорами факторингу, позаяк подані документи не відповідають критеріям допустимості, достовірності та достатності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу позову, а саме: доказів виникнення прав і обов'язків за договорами факторингу та доказів наявності у позивача права грошової вимоги саме до відповідачки.
Щодо отримання відповідачкою кредитних коштів/позики та розміру заборгованості.
1)Встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 24.08.2021 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 23315 на суму 8000,00 грн на строк 5 днів.
Зазначив, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомого ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, електронна ідентифікація споживача в ІТС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», згідно з п. 1,1 кредитного договору. Сума надання кредиту: 8000,00 грн, строк дії кредиту становить 5 днів, стандартна процентна ставка за користування коштами кредиту - 1,90 % в день. Відповідно до 2.1 вказаного договору кредитні кошти надаються товариством у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отриання кредиту.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості за вказаним договором позивачем надано паспорт споживчого кредиту (а.с. 18-19), додаткові угоди до договору № 23315 про надання споживчого кредиту від 24.08.2021 та паспорти споживчого кредиту до них (а.с. 20-46), таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 17-зворот).
2)Також, позивач посилався на те, що 05.08.2021 між ТОВ «1 Агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75916236 на суму 15000,00 грн строком на 30 днів, тобто до 04.09.2021.
Зазначив, що вказаний договір складений дистанційно в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», про що свідчить п. 12 вказаного договору. Сума надання кредиту: 15000,00 грн, строк дії кредиту 30 днів, процентна ставка за користування коштами кредиту - 1,99 % за день; 906,08 % - орієнтовна річна процентна ставка. Відповідно до п. 1 вказаного договору, грошові кошти передаються позичальнику шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості за вказаним договором позики позивачем надано таблицю обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 59-зворот).
3)Крім цього, позивач посилався також на те, що 26.10.2021 між ТОВ «1 Агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 991347 на суму 2200,00 грн строком на 30 днів, тобто до 25.11.2021.
Зазначив, що вказаний договір складений дистанційно в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», про що свідчить п. 12 вказаного договору. Сума надання кредиту: 2200,00 грн, строк дії кредиту 30 днів, процентна ставка за користування коштами кредиту - 2.00 % за день; 2333,96 % - орієнтовна річна процентна ставка. Відповідно до п. 1 вказаного договору, грошові кошти передаються позичальнику шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості за вказаним договором позики № 991347 позивачем надано таблицю обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 67-зворот).
4)Вказав, що 30.08.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 0509874255/1 на суму 4000,00 грн строком на 5 днів.
Зазначив, що вказаний договір складений в електронному вигляді. Сума надання кредиту: 4000,00 грн, строк користування кредитом 5 днів, строк дії договору 3 роки, процентна ставка за користування коштами - 1,75 % за день; 45539,03% - реальна річна процентна ставка. Відповідно до п. 1 вказаного договору, грошові кошти передаються позичальнику шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 0509874255/1 позивачем надано паспорт споживчого кредиту (а.с. 80), пропозицію укласти договір надання позики, в тому числі і на умовах надання фінансового кредиту № 0509874255/1 від 29 серпня 2021 року (оферту) та надання кредиту, згідно з заявою-анкею №3794587 від 29.08.2021 (а.с. 81), акцепт оферти від 30.09.2021 на укладення договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0509874255/1 від 29.08.2021 та отримання кредиту, згідно з заявою-анкею №3794587 від 29.08.2021 (а.с. 82), заяву-анкету на отримакння кредиту № 3794587 від 29.08.2021 (а.с. 83), довідку про ідентифікацію (а.с. 84), додаток № 1 до договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0509874255/1 від 29.08.2021 (а.с. 86), квитанцію за сплату № 105534445 від 30.08.2021 (а.с. 87).
5)Також позивач посилався на те, що 10.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 103793979 на суму 15000,00 грн строком на 10 днів, тобто до 20.09.2021.
Зазначив, що вказаний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений за інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, про що свідчить п. 6.1 вказаного договору. Сума надання кредиту: 15000,00 грн, строк дії кредиту 10 днів, процентна ставка за користування коштами кредиту - 0,88 % за день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; 5 % - стандартна (базова) процентна ставка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п. 2.1 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 103793979 позивачем надано графік платежів за договором про споживчий кредит № 103793979 від 10.09.2021 (а.с. 101-зворот), паспорт споживчого кредиту № 103793979 (а.с. 102).
6)Крім цього, позивач посилався також на те, що 20.09.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 49930 на суму 1500,00 грн строком на 10 днів, тобто до 29.09.2021.
Зазначив, що вказаний договір складений українською мовою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», про що свідчить п. 6.1 вказаного договору. Сума надання кредиту: 1500,00 грн, строк дії кредиту 10 днів, процентна ставка за користування коштами кредиту - 2.5 % за добу; 912,5 % - річних від суми кредиту. Відповідно до п. 1.4 вказаного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 49930 позивачем надано заявку від 01.11.2021 та 30.09.2021 на продовження строку дії договору (а.с. 114, 115), графік розрахунків та загальну вартість кредиту (а.с. 116), додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 49930.
Надаючи оцінку зазначеним доказам у справі, суд враховуує, що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Разом з тим, суд встановив, що надані до позовної заяви докази до кредитних договорів та договорів позики № 23315 від 24.08.2021, №75916236 від 05.08.2021, № 991347 від 26.10.2021, № 103793979 від 10.09.2021, № 49930 від 20.09.2021 жодним чином не підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі, оскільки надані документи не містять відомостей про те, що відповідачу за вказаними договорами були перераховані грошові кошти на його банківський рахунок або первісним кредитором виконано обов'язок з надання кредиту/позики в інший спосіб.
При цьому, як уже вказувалось вище у цьому рішенні, відповідно до положень ст. 517 ЦК України новому кредиторові у зобов'язанні передаються від первісного кредитора документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
На підтвердження суми заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 23315 від 24.08.2021 позивачем надано розрахунок заборгованості за період з 24.08.2021 по 26.02.2022 (а.с. 52-55), у якому зазначено, що станом на 29.02.2024 загальна сума заборгованості відповідачки становить 22288,00 грн.
На підтвердження суми заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за договором позики № 75916236 від 05.08.2021 позивачем надано розрахунок заборгованості за період з 27.10.2023 по 31.07.2024 (а.с. 66), у якому зазначено, що станом на 31.07.2024 заборгованість відповідача становить 1500,00 грн - заборгованість по основному боргу, 29395,45 грн - заборгованість по відсоткам та 44395,45 грн - сума заборгованості разом.
На підтвердження суми заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за договором позики № 991347 від 26.10.2021 позивачем надано розрахунок заборгованості за період з 25.01.2024 по 31.07.2024 (а.с. 74), у якому зазначено, що станом на 31.07.2024 заборгованість відповідача становить 2200,00 грн - заборгованість по основному боргу, 3239,00 грн - заборгованість по відсоткам та 5439,00 грн - сума заборгованості разом.
На підтвердження суми заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за договором позики № 0509874255/1 від 30.08.2021 позивачем надано розрахунок заборгованості за період з 24.11.2022 по 31.07.2024 (а.с. 93), у якому зазначено, що станом на 31.07.2024 заборгованість відповідача становить 3999,88 грн - заборгованість по основному боргу, 26990,00 грн - заборгованість по відсоткам та 30989,88 грн - сума заборгованості разом; квитанція про сплату № 105534445 від 30.08.2021 щодо переказу коштів ТОВ "Інфінанс" у розмірі 4000,00 грн на карту № НОМЕР_2 .
На підтвердження суми заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 103793979 від 10.09.2021 позивачем надано розрахунок заборгованості за період з 16.07.2024 по 31.07.2024 (а.с. 107), у якому зазначено, що станом на 31.07.2024 заборгованість відповідача становить 11251,00 грн - заборгованість по основному боргу, 20086,78 грн - заборгованість по відсоткам, 1050,00 грн заборгованість за комісією та 32387,78 грн - сума заборгованості разом.
На підтвердження суми заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 49930 від 20.09.2021 позивачем надано розрахунок заборгованості за період з 21.09.2021 по 05.01.2024 (а.с. 124-132), у якому зазначено, що станом на 05.01.2024 заборгованість відповідача становить 6150,00 грн - сума заборгованості разом.
17.12.2020 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 278/2177/15-ц, провадження № 61-22158св19 (ЄДРСРУ № 93630925) підтвердив раніше висловлену правову позицію стосовно належних доказів, які підтверджують факт видачі кредитних коштів та розмір кредитної заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 по справі№161/16891/15-ц).
Суд звертає увагу, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р.№ 6-16цс15.
Пункт 51 Розділу 3 Положення про організацію бухгалтерського обліку бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року встановлює, що Первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції). Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.
Також пункт 52 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п. 53).
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ, заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №752/9423/15-ц, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18.
Позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачці, згідно з кредитними договорами та договорами позики № 23315 від 24.08.2021, № 75916236 від 05.08.2021, № 991347 від 26.10.2021, № 103793979 від 10.09.2021, № 49930 від 20.09.2021 було видано кредити/позику та саме в сумах, заявлених позивачем. Визначення даних сум в договорах не свідчить про їх отримання відповідачкою саме в цьому розмірі.
Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредитів та позики, користування ними, укладення договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.
Наявність роздрукованих розрахунків заборгованості за договорами № 23315 від 24.08.2021, №75916236 від 05.08.2021, № 991347 від 26.10.2021, № 0509874255/1 від 29.08.2021, № 103793979 від 10.09.2021, № 49930 від 20.09.2021 не є достатнім для висновку про існування боргу та у заявлену позивачем розмірі, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачці, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем.
Крім цього, за відсутності належних та допустимих доказів, суд позбавлений можливості зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачкою умов кредитних договорів, та неможливо встановити, які саме умови спірних договорів порушені відповідачкою.
За загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
Такий подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17.
Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2ст. 78 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 12, 13 ЦПК України).
Отже, з аналізу викладеного, судом встановлено, що позивачем не надано суду належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів того, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» має право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 та стягнення з неї заборгованості за кредитними договорами № 23315, № 75916236, № 991347, № 0509874255/1, № 103793979, № 49930; отримання відповідачкою кредитних коштів за договорами № 23315 від 24.08.2021, №75916236 від 05.08.2021, № 991347 від 26.10.2021, № 103793979 від 10.09.2021, № 49930 від 20.09.2021 та наявності у неї заборгованості, яка виникла внаслідок порушення нею умов договорів № 23315 від 24.08.2021, №75916236 від 05.08.2021, №991347 від 26.10.2021, № 0509874255/1 від 29.08.2021, № 103793979 від 10.09.2021, № 49930 від 20.09.2021; а також правильність розрахунку її розміру.
За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032,
відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Кашуба М.І.
Повний текст рішення виготовлено 18.11.2024.