18 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/1627/24 пров. № А/857/10951/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року (суддя - Гресько О.Р. час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Рівне, дата складання повного тексту - 11.04.2024),
в адміністративній справі №460/1627/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-2), в якому просив: 1) визнати протиправною та скасувати відмову відповідача-2, оформлену рішенням від 30.01.2024 О/р №172750003328, яким позивачу відмовлено у переведенні на інший вид пенсії, на пенсію за віком, яка призначається відповідно до розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12,1993 №3723-ХІІ; 2) зобов'язати відповідача-1 перевести позивача з 24.01.2024 на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи: на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування з 30.03.1994 по 31.05.1996 року, з 05.05.2003 року по 28.09.2004 року, з 05.01.2005 року по 17.05.2021 року; державної служби з 03.06.1996 року по 01.06.1998 року, з 06.03.2000 року по 30.04.2003 року; на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, період строкової військової служби з 20.11.1983 по 09.06.1985, обчисливши таку пенсію як особі, яка станом на 01.05.2016 має стаж роботи на посаді, віднесеній до категорій посад державної служби більше 20 років, виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображених у довідках, виданих Великомежиріцькою сільською радою 24.01.2024 №91, 24.01.2024 №55, 24.01.2024 №56 та 24.01.2024 №57; 3) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн..
Відповідач-1 позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Вважає, що даний позов є безпідставним та не підлягає до задоволення. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 О/р № НОМЕР_1 від 30.01.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву про переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби період роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування з 30.03.1994 по 31.05.1996, з 05.05.2003 по 28.09.2004, з 05.01.2005 по 17.05.2021, державної служби з 03.06.1996 по 01.06.1998, з 06.03.2000 по 30.04.2003, період строкової військової служби з 20.11.1983 по 09.06.1985, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у даному судовому рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань кожного відповідача судовий збір в сумі по 302,80 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що суд першої інстанції в оскарженій частині ухвалив рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, а також прав людини та основоположних свобод, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає позивач, що у цій частині рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (позивач) зазначає, що суд першої інстаниії взагалі не розглядав питання про обчислення пенсії позивача у відповідності до поданих довідок про складові заробітної плати, та відповідно відмовив у задоволення позову у цій частині. На переконання позивача, його вимоги є обгрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
За результатами апеляційного розгляду апелянт (позивач) просить скасувати оскаржене рішення суду від 11.04.2024 частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, та викласти судове вішення у наступній редакції: Позов задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення відповідача-2. Зобов'язати відповідача-1 повторно розглянути заяву про переведення позивача на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби період роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування з 30.03.1994 по 31.05.1996, з 05.05.2003 по 28.09.2004, з 05.01.2005 по 17.05.2021, державної служби з 03.06.1996 по 01.06.1998, з 06.03.2000 по 30.04.2003, період строкової військової служби з 20.11.1983 по 09.06.1985, обчисливши таку пенсію як особі, яка станом на 01.05.2016 має стаж роботи на посаді, віднесеній до категорій посад державної служби більше 20 років, виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображених у довідках, виданих Великомежиріпькою сільською радою 24.01.2024 №91, 24.01.2024 №55, 24.01.2024 №56 та 24.01.2024 №57» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у даному судовому рішенні. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судовий збір в сумі по 1514,00 грн з кожного.
Також з рішенням суду першої інстанції від 11.04.2024 не погодився відповідач-1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (відповідач-1) зазначає, що оскаржуване рішення суду має бути скасоване, оскільки позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно норм Закону України "Про державну службу", через відсутність необхідного стажу на посаді державної служби - 20 років згідно пункту 12 розділу ХІ Закону №889 та не займав посаду державної служби для призначення пенсії відповідно до пункту 10 розділу ХІ Закону №889. Вважає скаржник, що суд першої інстанції безпідставно зобов'язав позивачу зарахувати до стажу державної служби період роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування з 30.03.1994 по 31.05.1996, з 05.05.2003 по 28.09.2004, з 05.01.2005 по 17.05.2021, державної служби з 03.06.1996 по 01.06.1998, з 06.03.2000 по 30.04.2003, період строкової військової служби з 20.11.1983 по 09.06.1985, оскільки це суперечить чинному законодавству. Також судом першої інстанції не враховано майновий стан відповідача щодо стягнення судового збору.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 11.04.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
10.07.2024 відповідач-1 подав до Восьмого апеляційного адміністративного суду доповнення або зміну апеляційної скарги, у якому зазначає, що при розгляді справи по суті спору судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у справі №500/1404/23 від 22 травня 2024 року.
Відповідно до ч.1 ст.303 КАС України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
Враховуючи, що відповідачем-1 доповнення або зміна апеляційної скарги подані поза межами строку на апеляційне оскарження, такі судом апеляційної скарги до уваги не беруться. До того ж, висновки Верховного Суду, на які покликається відповідач-1, сформовані пізніше в часі, а ніж прийняте у цій справі судом першої інстанції оскаржуване рішення.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційних скарг позивача і відповідача-1, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу відповідача-1 необхідно задоволити частково.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує з 05.07.2021 року призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсію по віку (а.с. 42).
З метою переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» позивач 24.01.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із відповідною заявою та доданими документами (а.с. 26).
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, за принципом екстериторіальності, розглянувши заяву позивача прийняло оскаржуване рішення від 30.01.2024 О/р №172750003328, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком згідно з Законом України “Про державну службу» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби. У зазначеному рішенні позивачу роз'яснено про те, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 мають особи, які, зокрема, мають не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; на день набрання чинності законом №889-VIII займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України (а.с. 24).
Вважаючи таку відмову, оформлену рішенням, протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог обох апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
На час виникнення спірних відносин, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначалися Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Разом з цим, відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 обов'язковою умовою є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2024 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». На момент звернення із даною заявою позивач отримував пенсію за віком за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
Судом встановлено, і це не оспорюється відповідачем, що позивачем дотримано умови для призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ щодо віку та страхового стажу.
Водночас, спірним є вирішення питання щодо наявності у позивача станом на 01.05.2016 року не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідної категорії посад державної служби.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державного службовця, а саме: не зарахування до стажу державного службовця періоди роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування: з 30.03.1994 по 31.05.1996, з 05.05.2003 по 28.09.2004, з 05.01.2005 по 17.05.2021; державної служби з 03.06.1996 по 01.06.1998, з 06.03.2000 по 30.04.2003; на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, період строкової військової служби з 20.11.1983 по 09.06.1985.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що пунктом 8 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Так, статтею 25 Закону №3723-XII передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.
Стаж державної служби, до набрання чинності Закону №889-VІІІ обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. №283 (далі - Порядок №283).
Отже, суд першої інстанції, вирішуючи спірні правовідносини, вірно керувався Порядком №283.
Згідно з п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року №2493-III (далі - Закон №2493-III), служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих Законом.
Положення статей 2, 3 Закону №2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до ст.14 Закону №2493-III, в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:
- четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;
- п'ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;
- шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост.
Також, пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування».
Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №351/1792/17 та від 26.06.2018 у справі №735/939/17.
З трудової книжки ОСОБА_1 УКР № 0894168 від 03.02.1983 (а.с. 52) видно, що позивач у період:
- запис за № 14 від 30.03.1994 призначений на посаду землевпорядника сільської ради (Протокол №6 від 30.03.1994)
- запис за №15 від 03.05.1994 присвоєно ранг згідно Закону України “Про державну службу» ст. 26 сьома категорія, 13 ранг (розпорядження №20 від 03.05.1994);
- запис за №16 від 25.04.1996 прийнято присягу державного службовця згідно Закону України “Про державну службу»;
- запис за №17 від 31.05.1996 звільнений з посади землевпорядника с.Ради в зв'язку з переводом на роботу в Корецький районний відділ земельних ресурсів згідно п.5 ст. 36 Закону України “Про працю». Рішення виконкому с.Ради протокол №3 від 03.06.1996;
- запис за №18 від 03.06.1996 прийнятий в Корецький районний відділ земельних ресурсів на посаду спеціаліста по Самострілівській сільській раді (наказ №13-к від 31.05.1996);
- запис за №19 від 01.06.1998 звільнений з посади спеціаліста Корецького районного відділу земельних ресурсів по Самострілівській сільській раді (наказ №8-к від 29.05.1998);
- запис за №26 від 06.03.2000 прийнятий на посаду спеціаліста відділу по Самострілівській сільській раді (наказ №3-к від 06.03.2000);
- запис за №27 від 03.01.2003 переведений за згодою сторін на посаду спеціаліста відділу (наказ №1-к від 03.01.2003);
- запис за №28 від 30.04.2003 звільнений з займаної посади в зв'язку з переводом в Самострілівську сільську раду (наказ №6-к від 30.04.2003);
- запис за №29 від 05.05.2003 призначений на посаду спеціаліста-землевпорядника сільської ради (протокол №14 від 05.05.2003);
- запис за №30 від 28.09.2004 звільнений з займаної посади на період виборів Президента України п.5 ст. 36 КЗпП України (розпорядження №22 від 28.09.2004);
- запис за №35 від 05.01.2005 прийнятий на посаду спеціаліста землевпорядника сільської ради згідно поданої заяви (розпорядження №31 від 05.01.2005);
- запис за №36 від 18.12.2020 Самострілівську сільську раду реорганізовано у Великомежиріцьку сільську раду шляхом приєднання (Рішення Великомежиріцької ради від 18.12.2020);
- запис за №37 від 12.01.2021 переведено на посаду головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства земельних ресурсів, архітектури та благоустрою В.Межиріцької сільської ради (розпорядження сільського голови від 11.01.2021 №5);
- запис за №38 від 17.05.2021 звільнено з посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України (розпорядження сільського голови від 17.05.2021 №69).
Відповідно до довідки Великомежирицької сільської ради від 24.01.2024 №57 стаж державної служби та служби в органах місцевого самоврядування ОСОБА_1 становить:
- з 30.03.1994 по 31.05.1996, з 05.05.2003 по 28.09.2004, з 05.01.2005 по 17.05.2021 стаж служби в органах місцевого самоврядування становить 19 років 11 місяців 6 днів;
- з 03.06.1996 по 01.06.1998, з 06.03.2000 по 30.04.2003 стаж державної служби становить 5 років 1 місяць 22 дні.
З огляду на наведене, оскільки час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби, то правові підстави для неврахування до стажу державної служби періодів роботи позивача з 30.03.1994 по 31.05.1996, з 05.05.2003 по 28.09.2004, з 05.01.2005 по 17.05.2021 відсутні.
З урахуванням наведених вище законодавчих приписів, станом на 01.05.2016 року стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування в періоди з 30.03.1994 по 31.05.1996, з 05.05.2003 по 28.09.2004, з 05.01.2005 по 17.05.2021 прирівнюються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже суд вважає, що позивач має право на зарахування вказаного вище періоду до стажу державної служби, який є необхідними для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Також за приписами пункту 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях (абзац п'ятий).
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ “Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною першою статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, час проходження служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях України та колишнього СРСР підлягає врахуванню до стажу державної служби (аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 03 липня 2018 року у справі №569/350/17, від 27 грудня 2019 року у справі №500/2565/18).
Судом встановлено, що у період з 20.11.1983 по 09.06.1985 ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах СРСР, що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с. 28). Вказаний період був зарахований до страхового стажу позивача, а також він має бути зарахований до стажу державної служби.
Тому, відмова відповідача-2 у зарахуванні позивачу цих періодів до стажу державної служби і як наслідок відмова у призначенні спірної пенсії не відповідає критеріям обґрунтованості та законності, які встановлені в ч.2 статті 2 КАС України.
За таких обставин оскаржуване рішення відповідача-2 від 30.01.2024 О/р №172750003328 про відмову ОСОБА_1 та перехід на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню.
Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи та норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в частині наявності підстав для задоволення відповідної позовної вимоги про протиправним та скасування рішення відповідача-2 про відмову в перерахунку пенсії позивачу О/р №172750003328 від 30.01.2024.
Доводи апеляційної скарги відповідача-1 висновків суду першої інстанції у відповідній частині не спростовують.
Стосовно ж вимоги зобов'язати відповідача-1 перевести позивача з 24.01.2024 на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-ХІ, колегія суддів зазначає.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково зобов'язав саме Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача щодо переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з огляду на наступне.
Згідно частини першої статті 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за №339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, процедура передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1, заява про призначення (перерахунок) пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10).
Враховуючи вимоги Порядку №22-1, у розглядуваній справі органом, що приймає рішення за заявою позивача про переведення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про переведення (призначення) пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення (перерахунок) пенсії та прийняв рішення про відмову.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області слід зобов'язати вчинити відповідні дії щодо переведення позивача на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".
При цьому, слід зазначити, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в переведенні на спірну пенсію, а тому відсутні правові підстави для покладання на нього такого обов'язку, а, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку у відповідній частині.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону «Про державну службу».
Уповноважений Пенсійний орган при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 24.01.2024 року повинен визначити стаж його служби станом на 01.05.2016 року, який прирівнюється до державної служби з урахуванням висновків суду у цій справі і станом на 24.01.2024 року та після цього сформувати мотивований висновок щодо права позивача на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".
Щодо вимоги позивача обчислити пенсію, виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображених у довідках, виданих Великомежиріцькою сільською радою 24.01.2024 №91, 24.01.2024 №55, 24.01.2024 №56 та 24.01.2024 №57, колегія суддів зазначає що порядок призначення пенсій згідно з Законом №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі - Порядок №662).
Пунктом 4 Порядку №662 передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Разом з тим апеляційний суд також зазначає, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача-1 обчислити розмір пенсії, виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображених у довідках, виданих Великомежиріцькою сільською радою, являються передчасними, а отже безпідставними, оскільки спірним питанням у розглядуваних правовідносинах являється право позивача на отримання (перехід) пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", а не визначення грошового розміру пенсії.
Тому у вказаній частині рішення суду першої інстанції не спростовано доводами апеляційної скарги позивача.
Також, із врахуванням того, що позовні вимоги до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області заявлені безпідставно, тому із цього відповідача суд першої інстанції необгрунтовано стягнув частину судових витрат.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вчинити певні дії підлягає зміні, а саме, в абзацах третьому і шостому резолютивної частини цього рішення суду формулювання «в Рівненській області» замінити на «в Харківській області».
У решта частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін як законне і обгрунтоване.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - задоволити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року в адміністративній справі №460/1627/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - змінити, а саме, в абзацах третьому і шостому резолютивної частини цього рішення суду формулювання «в Рівненській області» замінити на «в Харківській області».
У решта частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року в адміністративній справі №460/1627/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль