Справа № 240/2742/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова Оксана Гнатівна
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
18 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування відмову, зобов'язання вчинити дії,
у лютому 2024 року ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просила:
-визнати протиправною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо видачі посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, викладену у листі від 04.09.2023 від №9783;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати малолітньому ОСОБА_1 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 №379.
05 червня 2024 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 05.05.2022 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . У графі «батьки» зазначено: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 .
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 28.02.2020 Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), 28.02.2020 ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) зареєстрували шлюб. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка, дружини - Бойко.
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) за №44 від 27.02.2022, старшого солдата ОСОБА_3 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення загальної мобілізації, призначено на посаду відповідального виконавця групи секретного документального забезпечення служби охорони Державної таємниці військової частини НОМЕР_3 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданою в/ч НОМЕР_4 за №1/2187/Г від 15.05.2023 року, ОСОБА_3 , дійсно в період з 16.07.2022 по 30.11.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Згідно витягу з наказу (по особовому складу) командира НОМЕР_5 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, від 08.05.2023 року за №127-РС, старшого солдата ОСОБА_3 , спеціаліста-оператора відділення протидії технічним засобам розвідки служби охорони державної таємниці, виключити зі списків особового складу Збройних Сил України у зв'язку зі смертю.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій. травм каліцтв, Протокол №2266 від 03.07.2023 року: "Захворювання колишнього військовослужбовця, старшого солдата ОСОБА_3 , 1985 року народження, одержане ним під час проходження військової служби, що підтверджено наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 13.12.2022 №1195, «Кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу. Цироз печінки», послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть № НОМЕР_6 , виданим 02.12.2022 Миколаївським обласним бюро судово-медичної експертизи та свідоцтвом про смерть НОМЕР_7 , виданим 21.12.2022 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Захворювання та причина смерті, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
Так, у серпні 2023 року ОСОБА_2 , як законний представник в інтересах малолітнього ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про видачу пільгового посвідчення її малолітньому сину ОСОБА_1 за померлого військовослужбовця ОСОБА_3 .
Проте, листом від 04.09.2023 за №9783 відповідач повідомив позивачку, що підстави для видачі пільгового посвідчення членам його сім'ї відсутні, у зв'язку з тим, що на момент смерті військовослужбовець ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 2 Закону №2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною 2 ст. 3 Закону №2011-XII визначено, що дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
При цьому, ч. 3 ст. 16 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
-на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
- на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
- поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
- під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
- під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Згідно ч. 13 ст. 14 Закону №2011-ХІІ особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону №2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Так, згідно п. 4.16 розділу IV Інструкції з організації роботи із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 року №937, членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (у тому числі членам сімей військовослужбовців строкової служби), видається посвідчення члена сім'ї (батька, матері, дружини, чоловіка або дитини) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» визначено, що:
-посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки;
- дітям військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, посвідчення видаються після досягнення ними 7-річного віку; дітям, які не досягли цього віку, передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається одному з членів сім'ї військовослужбовця.
Таким чином, неповнолітні діти померлого під час проходження військової служби військовослужбовця, мають право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Виключення із вказаних правил може мати місце лише у випадку, коли смерть військовослужбовця під час проходження військової служби настала внаслідок, зокрема, вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем тілесного ушкодження.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відмова відповідача у видачі позивачу пільгового посвідчення з підстав того, що дія Закону №2011-ХІІ не поширюється на позивача, оскільки на момент смерті військовослужбовець ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп'яніння, не є обґрунтованою, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що смерть ОСОБА_3 пов'язана із вчиненням ним дій у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, висновком експерта №4737 від 02.12.2022 лише констатовано перебування ОСОБА_6 у стані алкогольного сп'яніння, однак зазначене не знаходиться у причинному зв'язку з його смертю.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Крім того, у апеляційній скарзі не зазначено жодної норми матеріального або процесуального права, яку порушив суд першої інстанції під час розгляду даної справи та обставини або доказу, якому суд першої інстанції не дослідив чи не надав належної оцінки.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.