Справа № 560/19262/23
Головуючий у І інстанції: Блонський В. К.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
13 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи,
Позивач звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 кошти у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 588 159,00 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2024 позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 558 159,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2024 скасовано та прийнято нову постанову. В задоволенні позову відмовлено повністю.
11.10.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо понесених судових витрат на оплату судового збору, за подання апеляційної скарги, у розмірі 4623,76 грн, з яких 4542 грн судовий збір та 81,76 грн сервісний збір.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що заяву необхідно задовольнити частково, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Положенням частини шостої статті 139 КАС України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно матеріалів справи відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено 4542 грн судового збору та 81,76 грн сервісного збору, що підтверджується квитанцією про сплату №3568-1710-0572-2459 від 28.02.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів зазначає про те, що відповідно до п.27 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Оскільки предметом спору в цій справі є стягнення податкового боргу, відтак Головне управління ДПС у Хмельницькій області було звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, тому судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.
Враховуючи вищевикладене, заява відповідача підлягає задоволенню з прийняттям додаткової постанови про стягнення за рахунок Державного бюджету України понесені відповідачем судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі.
Тотожний підхід до правозастосування наведений Верховним Судом також в межах розгляду адміністративної справи №804/7056/16 та №380/5319/22.
Таким чином, оскільки при вирішенні справи по суті не вирішено питання судового збору, а рішення прийнято на користь відповідача, оскільки відмовлено у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, тому колегія суддів вважає, що на підставі п.3 ч.1 ст.252 КАС України необхідно ухвалити додаткову постанову щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме: стягнути за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 542 грн за подання апеляційної скарги.
Щодо стягнення сервісного збору, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи
Встановлення законом вичерпного переліку судових витрат означає, що на присудження судом саме цих витрат у разі настання відповідних обставин (задоволення позову, залишення його без розгляду, чи закриття провадження у справі), а не будь-яких інших може розраховувати особа, що звернулася до суду з позовом.
Разом з цим, комісія банку за сплату судового збору не відноситься до судових витрат, передбачених зазначеним вище переліком, а тому такі витрати не можуть бути предметом відшкодування за наслідками розгляду судової справи, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не передбачає їх відшкодування.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.03.2019 у справі № 200/10765/18-а.
Крім того, комісія банку (сервісний збір) грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Таким чином, комісія банку не належить до судових витрат.
Отже, в задоволенні заяви в частині стягнення судових витрат на суму 81,76 грн. суд відмовляє.
Керуючись ст.ст. 243, 252, 310, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 4 542 грн (чотири тисячі п'ятсот сорок дві гривні) за подання апеляційної скарги.
В решті заяви, а саме щодо стягнення сервісного збору - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.