Справа № 120/4703/24
18 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
судді: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження питання про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, в якому просив:
-визнати неправомірною бездіяльність ГУНП у Вінницькій області щодо невиплати мені ( ОСОБА_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 09.07.2021 по 21.03.2024.
-стягнути з ГУНП у Вінницькій області на користь ( ОСОБА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.07.2021 по 21.03.2024, у розмірі 633 160,5 (шістсот тридцять три тисячі сто шістдесят ) гривень.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2024 позов задоволено частково:
-визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
-стягнуто з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток в межах шестимісячного строку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.07.2021 по 09.01.2022 в сумі 120002, 96 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач оскаржив його до апеляційного суду.
Після відкриття апеляційного провадження у справі, колегією суддів виявлено, що ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року вирішено передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду справу №440/6856/22 за позовом ОСОБА_2 до Полтавської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зі змісту вказаної ухвали вбачається наступне: "... під час касаційного перегляду встановлено наявність неоднакової практики Верховного Суду з цього питання.
Так, у постановах від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, від 15.02.2024 у справі № 420/11416/23, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22, від 30.11.2023 у справі № 380/19103/22, від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22 Верховний Суд зауважив на тому, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц викладено щодо приписів статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.
Наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 Кодексу законів про працю України не обмежувала період, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
Верховний Суд у вищеозначених постановах вказав, що застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, до правовідносин, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-ІХ, недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.
Разом з цим, у постанові від 20.06.2024 у справі № 120/10686/22 Верховний Суд зауважив, що фактично зміст частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України із набранням чинності Законом № 2352-IX не змінився, а лише доповнився формулюванням «але не більше як за шість місяців». Отже, обмеживши з 19.07.2022 шестимісячним строком час, за який роботодавець має виплатити працівникові середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, законодавець як і в попередній редакції норми частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, не передбачав можливості зменшення його розміру. Протилежний підхід був сформований правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду з урахуванням її висновків про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності. У згаданих рішеннях суду касаційної інстанції критерій періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості був лише одним з принаймні чотирьох інших. Разом з тим, такі критерії як: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум; причини тривалості невиплати заборгованості, ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - фактично не скасовані та/або змінені, починаючи з 19.07.2022.
Викладене, за позицією суду у справі № 120/10686/22, не дає підстави вважати неможливим, з огляду на приписи частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, застосування сформульованих Великою Палатою Верховного Суду правових позицій щодо застосування приписів статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-IX.
Вказані висновки застосовано Верховним Судом у постановах від 26.06.2024 у справі № 520/9192/22, від 29.08.2024 у справі № 200/3662/23.
З урахуванням різних підходів щодо застосування приписів статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-IX із застосуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, вважає за необхідне передати цю справу на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу...".
Відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду-до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Враховуючи викладене вище та беручи до уваги ту обставину, що формування відповідних правових висновків у справі № 440/6856/22 може вплинути на наслідки розгляду даної справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо доцільності зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 440/6856/22.
Керуючись ст.ст.236, 243, 325, 328, 329 КАС України, суд
Зупинити провадження у справі № 120/4703/24 до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 440/6856/22.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud4856/.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.