Справа № 240/32636/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
15 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Канон" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу,
позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті №007603 від 14.11.2023 про застосування до Приватного підприємства "Канон" адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн.
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті №007603 від 14.11.2023 про застосування до Приватного підприємства "Канон" адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 24.09.2023 водієм Приватного підприємства "Канон" Рудюком С.М. здійснювалось перевезення вантажу (кукурудзи) з с. Миньківці Білоцерківськоіо району Київської області до м.Рені Одеської області на транспортному засобі марки "ІVЕКО", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом ВОDEХ, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
24.09.2023 о 23:20, з метою проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень вантажів, на 12 км + 125 м а/д М-15 "Одеса-Рені" старшим державним інспектором відділу на транспорті Лисаковим С.В., на підставі направлення на рейдову перевірку №38/В від 15.09.2023, здійснено перевірку транспортного засобу підприємства.
За результатами проведення перевірки складено акт №017225 від 24.09.2023, в якому зазначено про відсутність у водія товарно-транспортної накладної або іншого передбаченого законодавством документа на вантаж, чим допущено порушення приписів ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ).
На підставі даного акта перевірки, начальником відділу державного нагляду Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області Миколою Грибаном складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.11.2023 за №007603, якою до позивача, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.
Позивач, вважає прийняту постанову протиправною, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Нормами статей 238, 239 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф. Відповідно до частини першої статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до ст. 60 Закону №2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб'єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.
Пунктом 2 частини 2 статті 55 ГК України визначено, що суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Відповідно до частини першої статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відтак, суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, може бути лише суб'єкт господарювання, зокрема, фізична особа-підприємець.
За змістом ч. 7 ст. 6 названого Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Приписами п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація, державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. (п. 4 Положення №103)
Підпунктами 2, 19, 29 п. 5 відповідного Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Абзацом 1 п. 8 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Даний Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Згідно п.п. 2, 3 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Положеннями п. 14 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
За змістом пункту 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що:
- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;
- регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;
- нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.
Приписами абз. 1 ст. 39 Закону №2344-ІІІ встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
- для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Нормами п. 25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 26 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Відповідно до п. 27 Порядку №1567, у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Підпунктами 25-26 Порядку №1567 встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання (натомість, право розгляду справи без участі уповноваженої особи суб'єкта господарювання надає неявка такої особи за умови її належного повідомлення про час та місце розгляду справи) та не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відтак, за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу).
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відділу державного нагляду у Одеській області 24.09.2023 виявлено порушення вимог ст.48 Закону №2344-III, про що складено відповідний акт.
Пояснення про обставини, які відбулися під час здійсненої перевірки, водієм підприємства викладені у заяві, яку направлено на адресу відповідача, однак така не врахована посадовими особами під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем призначено до розгляду на 14.11.2023 та за результатами її розгляду прийнято уповноваженою особою відповідача постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн.
З прийнятою постановою підприємство не погоджується, обґрунтовуючи це тим, що під час перевірки, водієм транспортного засобу надано усі необхідні документи на товар.
Стосовно суті виявленого порушення слід зазначити наступне.
Статтею 48 Закону №2344 визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207 затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (далі - Перелік; чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом п.2 Переліку встановлено, що для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, (далі - Правила №363) товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Згідно пункту 11.1. Правил №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Нормами пункту 11.3. Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Приписами пункту 11.4. Правил №363 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Відповідно до пункту 11.5. Правил №363 у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
Отже, за положеннями Закону №2344 та Правилами № 363, товарно-транспортна накладна є єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
У спірних відносинах до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн. на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344 за здійснення перевезення за відсутності документів визначених ст.48 Закону №2344, зокрема товарно-транспортної накладної.
Представника позивача пояснює, що 24.09.2023 водієм транспортного засобу надані усі необхідні документи на товар, в тому числі і товарно-транспортну накладну №556 від 24.09.2023.
За змістом товарно-транспортної накладної, яка міститься в матеріалах справи, значиться: перевізником - Приватне підприємство "Канон", водієм - ОСОБА_1 , замовником та вантажовідправником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Степ Грайн", вантажоодержувачем ДП "Ритм" для ТОВ "Карготранс України", пункт навантаження - с.Миньківці, Білоцерківський район, Київська область, пункт розвантаження - вул. Дунайська, 188, м.Рені, Одеська область, відомості про товар та про масу.
Відтак, під час перевірки, водій мав товарно-транспортну накладну, однак інспектор органу Укртрансбезпеки в акті перевірки указав про відсутність такого документу, що і стало підставою для застосування до перевізника адміністративно-господарської санкції, установленої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.
Як свідчать пояснення водія подані до відповідача та наявні в матеріалах справи, він надав документи про вантаж, що перевозився. Надані на перевірку документи знаходилися в папці, проте в даному пакеті випадково була відсутня товарно-транспортна накладна. Пояснює, що під час перевірки розгубився та припустив, що міг забути накладну на вагах, про що й сказав інспектору, однак таку знайшов відразу після повернення до авто, про що повідомив інспектора, у відповідь на що, інспектор вказав про складення акта. З таким рішенням інспектора водій не погодився, у зв'язку із чим відмовився від підпису в акті та акта не отримав. Продовжив свій рух до пункту вивантаження у м.Рені, вул.Дунайська, 188. Вивантажився біля 12:00 год. 25.09.2023, про що свідчить запис у товарно-транспортній накладній, яку пред'являв під час перевірки.
Представник відповідача у відзиві на позов посилається на неналежне оформлення товарно-транспортної накладної, відсутність відомостей про: дату та номер документа, автомобіль на якому здійснювалося перевезення вантажу та його вага, прізвище водія, який повинен був керувати транспортним засобом, пункт навантаження.
Перевіривши зміст товарно-транспортної накладної під час судового розгляду справи встановив наявність таких відомостей, зокрема така має дату та номер документа (№556 від 24.09.2023); марку, модель, тип та реєстраційний номер автомобіля та причіпа, на якому здійснювалося перевезення (автомобіль - ІВЕКО НОМЕР_1 , причіп -ВОВЕХ НОМЕР_3 ); вага товару (брутто - 39340, тара - 15120, нетто - 24220); прізвище водія то його підпис ( ОСОБА_1 ); пункт навантаження (с.Миньківці, Білоцерківський район, Київська область).
В акті перевірки не конкретизовано, які саме обов'язкові реквізити в наданій накладній не було зазначено, а пояснення водія спростовують аргументи відповідача про те, що такий документ не був наданий під час перевірки.
Таким чином, доводи представника відповідача не знайшли своє відображення у матеріалах справи, а відтак спірна постанова підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.