Справа № 560/5668/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
14 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
в травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.04.2022 щодо відмови у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування та виплату з 27.04.2022 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року в розмірі 80% суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зазначеної у довідках від 11.04.2022 № 820-Ф.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року позов задоволено частково:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.04.2022 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ з 01.05.2022 в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідці Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 11.04.2022 року №320-Ф, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До 01.03.2021 позивач отримувала пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993, яка обчислювалась з врахуванням стажу державної служби 10 років 1 місяць 11 днів в розмірі 80% від заробітку державного службовця.
27.04.2022 позивач звернулась до відповідача із завою про переведення з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889, з врахуванням довідки про заробітну плату, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Листом від 06.05.2022 №2200-0304-8/29607 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило, що оскільки позивач отримувала пенсію за віком по Закону України "Про державну службу" №3723, то рішенням від 29.04.2022 у переведенні на пенсію за Законом України "Про державну службу" №889 відмовлено. Відповідач зазначив, що з 01 березня 2021 року проведено черговий автоматичний перерахунок пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону та постанови Кабінету Міністрів України "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" від 22.02.2021 №127 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, на коефіцієнт 1,1. Оскільки розмір пенсії позивача за віком згідно Закону №3723 є меншим (2102,93 грн) від розміру за віком згідно Закону №3723 (2468,89 грн), переводити позивача на пенсію згідно Закону №3723 недоцільно.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016, встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» (далі Закон № 889-VІІІ) державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Так, згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18.
З матеріалів справи встановлено, що підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію за нормами ЗУ «Про державну службу» стало те, що позивач отримувала пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" №3723, а тому рішенням від 29.04.2022 у переведенні на пенсію за Законом України "Про державну службу" №889 відмовлено. Відповідач зазначив, що з 01 березня 2021 року проведено черговий автоматичний перерахунок пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону та постанови Кабінету Міністрів України "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" від 22.02.2021 №127 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, на коефіцієнт 1,1. Оскільки розмір пенсії позивача за віком згідно Закону №3723 є меншим (2102,93 грн) від розміру за віком згідно Закону №3723 (2468,89 грн), переводити позивача на пенсію згідно Закону №3723 недоцільно.
Аналізуючи положення Закону України "Про державну службу" № 889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, із набранням законної сили Законом України "Про державну службу" №889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Судом першої інстанції встановлено, що позивач досяг пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (60 років), має відповідний стаж державної служби понад 10 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.
Відтак, зважаючи на обставини справи, враховуючи, що позивач має необхідний стаж для переведення на пенсію за Законом України " Про державну службу", надала до пенсійного органу всі документи, колегія суддів вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області області перевести її з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії з урахуванням положень пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, тому оскаржене рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 29.04.2022 є протиправним.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час ії розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.