Справа № 620/11238/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лукашева О.Б.
18 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просив:
- визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) стосовно:
застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 в 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках грошового забезпечення;
нарахування та виплати індексації ОСОБА_1 за період проходження військової служби з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, не на підставі визначення в якості базового місяця "січень 2008 року";
невиплати "індексації-різниці" грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 15 травня 2024 року;
нарахування та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги в 2020 році, матеріальної допомоги на оздоровлення в 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках, а також грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної, та додаткової відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні - в розмірі меншому, ніж визначений законодавством;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 грошового забезпечення за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом, відповідно, на 1 січня 2020, 2021, 2022 та 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби в Державній прикордонній службі України з січня 2016 по лютий 2018 року включно, з визначенням в якості "базового місяця" - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення загальною сумою 84 775 грн 04 коп. за період з 01 березня 2018 року по 15 травня 2024 року включно, відповідно до приписів абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), з урахуванням перерахованих посадових окладів, окладів за військовим званням та індексації-різниці - здійснити перерахунок та виплату ( з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 підйомної допомоги за 2020 рік, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, а також - компенсації за невикористані ним 85 (вісімдесят п'ять) календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 - 2024 роки, та за 140 (сто сорок) календарних днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2024 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), з урахуванням перерахованих посадових окладів, окладів за військовим званням та індексації-різниці - здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 30 повних календарних років вислуги в пільговому обчисленні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) при здійсненні виплати ОСОБА_1 усіх належних йому коштів - одночасно компенсувати утриманий з останнього податок на доходи фізичних осіб, згідно з Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року позовну заяву, в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог: визнати протиправними дії відповідача стосовно: застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 за період з 19 липня 2022 року по 14 травня 2024 року грошового забезпечення; невиплати "індексації-різниці" грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 14 травня 2024 року; нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення у період з 19 липня 2022 року по 14 травня 2024 року; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) позивачу грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 14 травня 2024 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом, відповідно, на 1 січня; зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 14 травня 2024 року включно, відповідно до приписів абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; зобов'язання відповідача, з урахуванням перерахованих посадових окладів, окладів за військовим званням та індексації-різниці - здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення у період з 19 липня 2022 року по 14 травня 2024 року, повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи.
Апелянт зверну увагу суду на те, що з 15 травня 2024 року він виключений зі списків особового складу військової частини, водночас відповідачем не було письмово доведено про всі суми, що належать йому при звільненні.
Додатково зазначив про те, що дізнався про порушення своїх прав після отримання відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 13 червня 2024 року № 08/6274-24 на адвокатський запит від 25 травня 2024 року №23/18/24.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 травня 2024 року №662-ОС припинено контракт та звільнено ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Представник позивача - адвокат Шовкун С.І., звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом від 25 травня 2024 року №23/18/24, яким просив надати інформацію та копії документів, зокрема щодо розрахунку грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення ОСОБА_1
Військова частина НОМЕР_1 листом від 13 червня 2024 року №08/6274-24 за наслідками розгляду адвокатського запиту надано інформацію щодо здійснених з позивачем розрахунків при звільненні та копії документів.
Не погоджуючись зі здійсненими нарахування та виплатами належних сум, позивач звернувся до суду з позовом.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху, оскільки позивачем пропущено трьохмісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог з 19 липня 2022 року по 14 травня 2024 року.
На виконання вимог ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року представником позивача 29 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" подано заяву, згідно з якою останній зазначив про дотримання строків встановлених ч. 2 ст. 233 КЗпП України з моменту виключення зі списків особового складу.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року повернуто позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19 липень 2022 року по 14 травня 2024 року.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не було надано належних і допустимих доказів поважності причин пропуску тримісячного строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 14 травня 2024 року.
Однак з такими висновками судова колегія не може погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до абз. 1 ч. 1, абз. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Приписи ч. 4 ст. 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п. 1); у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (п. 9).
Відповідно до ч. 1-2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, підставою для повернення позовної заяви відповідно до п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України є не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та неподання особою в зазначений строк заяви або визнання неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою суду першої інстанції від 19 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску ОСОБА_1 тримісячного строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 14 травня 2024 року та не зазначення позивачем обставин та фактів, які об'єктивно перешкоджали останньому своєчасно звернутися до суду з позовом. Зазначеною ухвалою позивачу надано десятиденний строк для усунення визначених в ухвалі недоліків.
На виконання вимог ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року представником позивача 29 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" подано заяву, згідно з якою останній зазначив про дотримання строків встановлених ч. 2 ст. 233 КЗпП України з моменту виключення зі списків особового складу.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року повернуто позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19 липень 2022 року по 14 травня 2024 року у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 19 серпня 2024 року.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви з підстав пропуску строку звернення до суду, колегія суддів, з огляду на доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, ч. 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
За висновком суду першої інстанції позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 14 травня 2024 року, передбачений ст. 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесених Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX).
Надаючи оцінку дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції виходить з того, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з недотриманням законодавства про оплату праці.
У рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії ч. 1 ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічний підхід щодо застосування приписів ст. 233 КЗпП України застосовано Верховним Судом у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22, від 28 вересня 2023 року у справі № 140/2168/23, від 20 листопада 2023 року у справі № 160/5468/23.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач 14 серпня 2024 року звернувся до суду з позовом про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 2020 по 2024 року, індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, підйомної допомоги за 2020 рік, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019-204 роки, компенсації за невикористані дні відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні та нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 15 травня 2024 року.
Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом за подібних правовідносин, суд дійшов висновку, що у цій справі до вимог щодо перерахунку та виплати індексації та грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 15 травня 2024 року - у редакції норми ч. 1 ст. 233 КЗпП України після 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2024 року по справі №500/7802/23.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач в обґрунтування апеляційної скарги зазначав про те, що відповідач в день звільнення його зі служби письмового не повідомив його про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Як вбачається з матеріалів справи наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 травня 2024 року №662-ОС, яким позивача звільнено з військової служби, не містить інформації про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Разом з тим, на адвокатський запит представника позивача від 25 травня 2024 року №23/18/24, Військова частина НОМЕР_1 листом від 13 червня 2024 року №08/6274-надано копії особистих карток грошового забезпечення, розрахунковий лист за травень 2024 року, інформацію про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення.
Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Також колегія суддів звертає увагу, що позивача виключено зі списків Військової частини НОМЕР_1 наказом від 15 травня 2024 року №686-ОС з 15 травня 2024 року, водночас позовна заява до суду направлена 14 серпня 2024 року, тобто в межах трьохмісячного строку звернення.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні нормативні передумови для повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, що відповідно має своїм наслідком скасування оскаржуваної у цій справі ухвали.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви неправильно застосовано норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 123, 169, 242-244, 250, 308, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року - скасувати.
Справу направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку