Справа № 740/5186/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/14466/2024
13 листопада 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Водолагіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у складі судді Сіромашенко Н.В.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Укрпошта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом у якому просив:стягнути з АТ «Укрпошта» на свою користь шкоду (збитки) в сумі 23 386 грн, 10 000 грн моральної шкоди та 12 000 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі адвокат Водолагін С.М. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року, просить скасувати її та направити справу до суду першої інстанції для розгляду справи по сутті.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не було враховано те, що дана справа не є невідкладною, обставини, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії проти України наразі тривають, а також те, що позивач та його представник з поважних причин не зможе бути присутнім на судовому засідання.
Вказує, що просив суд слухання справи провести без участі позивача та його представника.
Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 , є старшим сержантом Національної гвардії України, з 06 вересня 2018 року та по сьогодні перебуває на військовій службі.
Посилається на те, що суд першої інстанції не забезпечив доступ до правосуддя, позивач добросовісно відносився до своїх процесуальних прав та просив суд, забезпечити йому доступ до судового засідання через відеоконференцію.
Вважає, що судом першої інстанції не було дотримано норм процесуального права, а саме п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу Гуцалова Т.О. в інтересах АТ «Укрпошта», просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року - залишити без змін.
Представник відповідача в судове засідання призначене на 11 год не з'явився, подав заяву про відкладення розгляду справи посилаючись на повітряну тривогу, яка не дає можливості своєчасно забезпечити участь представника.
Між тим, вказана заява не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до відомостей з сайту: https://kyiv.digital/storage/air-alert/stats.html, повітряна тривога у м. Києві закінчилася о 10:07 год., а тому колегія суддів вважає за можливе слухати справу за відсутності представника відповідача, визнавши вказану ним причину неповажною.
Колегія суддів заслухавши адвоката Водолагіна С.М. в інтересах ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 районний суд виходив з того, що останній будучи належним чином повідомленими повторно в судове засідання не з'явилися, в той час як його явка була визнана обов'язковою.
Між тим, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких розумні строки розгляду справи судом.
В Україні основоположним принципом судочинства згідно з Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, верховенство права це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
У практиці Європейського суду з прав людини зазначається, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 Рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі "Diya 97 проти України", справа № 19164/04).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року відкрито провадження та призначено справу розглядом на 11 год 02 лютого 2024 року (а.с. 53-54).
У відповіді на відзив поданій 11 грудня 2023 року представник позивача просив забезпечити проведення судового засідання на 11 год 02 лютого 2024 року та подальших в режимі відеоконференції (а.с. 73).
Вказане клопотання не було вирішено судом.
Відповідно до довідки від 02 лютого 2024 року судове засідання не відбулося з підстав неявки учасників справи та відкладено до 14:30 год 12 квітня 2024 року (а.с. 89).
02 квітня 2024 року від адвоката Водолагіна С.М. в інтересах ОСОБА_1 надійшло чергове клопотання про забезпечення проведення судового засідання призначеного на 14:30 год 12 квітня 2024 року в режимі відеоконференції (а.с. 100).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з підстав відсутності технічної можливості (а.с. 103-104).
Відповідно до протоколу судового засідання від 12 квітня 2024 року судом вирішено відкласти розгляд справи до 15 год 13 травня 2024 року та визнано явку позивача обов'язковою (а.с. 105-106).
Між тим матеріали справи не містять доказів належного інформування судом позивача та його представника про винесення судом ухвали про визнання явки ОСОБА_1 у суд обов'язковою.
Відсутня вказана інформація й у тексті довідки про доставку SMS повідомлення ОСОБА_1 (а.с. 99).
02 травня 2024 року адвокатом Водолагіним С.М., що проживає у м. Чернігові, подано клопотання у якому він вказав, що судом відмовлено у проведенні судового розгляду справи в режимі відеоконференції, проте справа не є невідкладною, а тому просив розглядати її без участі сторони позивача, підтримавши позовні вимоги (а.с. 108).
У судовому засіданні 13 травня 2024 року розгляд справи було відкладено до 16:30 год 27 червня 2024 року з підстав неявки позивача та визнання його явки обов'язковою (а.с. 116-117).
24 червня 2024 року представником позивача подано клопотання в якому він вказує, що заявляв про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке не було задоволено з технічних причин, а тому просив розгляду справи без його участі. Не заперечував адвокат Водолагін С.М., й про розгляд судового засідання призначеного на 16:30 год 27 червня 2024 року без участі сторони позивача, пославшись на відсутність можливості прибути до суду (а. 121-122).
Районний суд залишаючи позов без розгляду, як на підставу послався на неявку позивача повторно в судове засідання.
Проте, з вказаними висновками суду першої інстанції не можна погодитись, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За змістом ч. 5 статті 223 ЦПК України та п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, головною передумовою залишення позовної заяви без розгляду є неявка, зокрема, у судове засідання належним чином повідомленого позивача двічі поспіль, якщо він не повідомив про причини неявки, або від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи. Отже, за змістом положень ст.ст.257, 223 ЦПК України, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача (двічі поспіль) в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та не подав заяви про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до матеріалів, належним чином не проінформовано ОСОБА_1 та його представника щодо винесення відповідного судового рішення про визнання явки позивача обов'язковою.
Згідно долученої до апеляційної скарги довідки № 3666 від 05 липня 2024 року, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , старший сержант ОСОБА_1 з 06 вересня 2018 року перебуває на військовій службі.
Перевіряючи законність постановленої ухвали, апеляційний суд виходить з викладеного та змісту долучених до справи протоколів судових засідань, відповідно до яких судового розгляду справи не відбувалося, представник відповідача не надавав пояснення по суті заявлених вимог, що свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції щодо визнання явки позивача у суд обов'язковою.
Таким чином, оскільки матеріали справи підтверджують факт завчасного подання заяви про розгляд справи без участі позивача та його представника у суду першої інстанції та те, що справа не є невідкладною, а висновки суду про визнання явки позивача обов'язковою носять поспішний характер, до того без належного інформування сторони позивача про прийняття такого рішення, апеляційний суд визнає необґрунтованими висновки районного суду про залишення позову без розгляду.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала районного суду як постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, а справа - направленню до того ж суду для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Водолагіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року скасувати, а справу направити на продовження розгляду до того ж суду.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 18 листопада 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: