Справа № 367/3117/19
№ апеляційного провадження: 22-з/824/1568/2024
13 листопада 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Рагімової Тамари Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Макарчук Григорій Іванович, ОСОБА_4 про визнання правочину частково недійсним,-
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину частково недійсним, у якому просив суд визнати недійсним фрагмент 1 Договору дарування частки у праві власності на житловий будинок від 17 грудня 2012 року посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Макарчуком Г.І., зареєстрованого в реєстрі за №1542, наступного змісту: «яка складається з приміщення 1-5, пл. 14,6 кв. м. та приміщення ІІ пл. 24,1 кв. м.» та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з указаним адвокат Рагімова Т.О. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Рагімової Т.О. в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2023 року скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним п.1 договору дарування, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 17 грудня 2012 року посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Макарчуком Г.І., зареєстрований в реєстрі за №1542 в частині дарування приміщення 1-5, пл. 14,6 кв.м. та приміщення ІІ пл. 24,1 кв.м.
14 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» на адресу Київського апеляційного суду адвокатом Рагімовою Т.О. в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 36 050 грн.
Заява обґрунтована тим, що 10 вересня 2021 року між адвокатом Рагімовою Т.О. та позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, а також підписано додаток № 1 від 10 вересня 2021 року до цього договору. За договором клієнт (позивач) доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.
Вказано, що гонорар за юридичні послуги погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється додатковою угодою до договору, яка є його невід'ємною частиною договору. Згідно Додатку № 1 до договору б/н від 10 вересня 2021 року гонорар адвоката за надання позивачу професійної правничої допомоги становить 34 000 грн і був сплачений позивачем в повному обсязі.
Зазначає, що у зв'язку із розглядом справи в суді ОСОБА_1 поніс судові витрати, а саме:
- витрати на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво його інтересів в судах та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, зокрема в суді першої інстанції: попереднє вивчення матеріалів, формування позиції та консультування, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, та вивчення судової практики - 2 год;
- представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - 5 год, тощо у розмірі 14 000 грн;
- в суді апеляційної інстанції: підготовка та складання апеляційної скарги - 7 год, представництво в судовому засіданні Київського апеляційного суду (1 судове засідання - 2 год.), тощо, у розмірі 18 000 грн.
Посилається на те, що понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката підтверджується доказами (договором, прибутковим ордером, актами приймання-передачі правової допомоги, ін.).
Окрім цього, позивачу в суді першої інстанції надавалась правнича допомога адвокатом Тімченко В.В., на що надано суду копію договору про надання правової допомоги № 27/03 від 27 вересня 2019 року (в редакції 29 березня 2019 року), акт виконаних робіт від 03 січня 2021 року, довідка про отримання коштів від 01 серпня 2019 року на суму 4 050 грн.
У запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення адвокат Павленко Г.М в інтересах ОСОБА_2 , просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про стягнення з ОСОБА_2 36 050 грн витрат на правничу допомогу.
Вказує, із тексту заяви ОСОБА_1 вбачається, що було постановлено рішення Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року по справі № 367/3117/19. Саме до цього рішення позивач просить ухвалити додаткове рішення.
Звертає увагу суду на те, що жодного рішення по справі № 367/3117/19 Київським апеляційним судом 07 грудня 2021 року не виносилося, а отже додаткового рішення до неіснуючого рішення суду постановлено бути не може.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд заяви про ухвалення по справі додаткового рішення апеляційним судом повідомлялися належно.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Згідно частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
Згідно ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники подають докази у справі безпосередньо до суду, у строк, визначений законом або судом.
Відповідно до частини 1 статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані відповідачами у визначені процесуальними нормами строки, а неможливість подання доказів у такі строки повинна бути письмово доведена до суду та належним чином обґрунтована.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано наступне: « З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23)).
Відповідно до матеріалів, в апеляційній скарзі адвокат Рагімова Т.О. в інтересах ОСОБА_1 зазначила про орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в сумі 18 000 грн (а.с. 5 т. 2).
До заяви про ухвалення додаткового рішення долучено докази за надання правничої допомоги в суді першої та апеляційній інстанції: договір про надання правової допомоги б/н від 10 вересня 2021 року, додатком № 1 від 10 вересня 2021 року до договору про надання правової допомоги від 10 вересня 2021 року, акт №1 прийняття-передачі правової допомоги (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги б/н від 10 вересня 2021 року, акт №2 прийняття-передачі правової допомоги (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги б/н від 10 вересня 2021 року, прибутковий ордер від 03 січня 2024 року на суму 14 000 грн (за представництво клієнта в суді першої інстанції), прибутковий ордер від 14 жовтня 2024 року на суму 18 000 грн (за представництво клієнта в суді апеляційної інстанції).
Між тим, докази витрат на правничу допомогу, понесені позивачем в суді першої інстанції, були наявні ще до ухвалення рішення, проте не надані позивачем до районного суду.
Не було заявлено також до закінчення судових дебатів й про витратити понесені в суді апеляційної інстанції та не надано доказів, що підтверджують їх розмір.
Установлено, що представницею позивача лише після прийняття рішення одночасно з поданням заяви про ухвалення по справі додаткового рішення у якості додатків до заяви долучено докази на підтвердження несення таких витрат.
Разом з тим, всупереч положенням статті 246 ЦПК України, заявниця не навела суду жодних поважних причин щодо неможливості подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви адвоката Рагімової Т.О. в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правову допомогу, оскільки заява не містять обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви адвоката Рагімової Тамари Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 14 листопада 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: