справа №369/2721/24 Головуючий у 1 інстанції: Янченко А.В.
провадження №22-ц/824/16909/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
12 листопада 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Оніщука М.І., Сушко Л.П.,
при секретарі: Курченко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Клименка Тараса Васильовича - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У лютому 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем укладено Договір №471297-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗПОЗИКА» 30.07.2023 року направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір №471297-КС-001 про надання кредиту.
Зазначає, що 30.07.2023 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 471297-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8723 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 30.07.2023 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та відповідачем було укладено Договір № 471297-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Вказує, що відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 47000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,14954256 процентів за кожен день користування Кредитом.
Крім того, пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Відтак, зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 47 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).
Однак, Боржник свої зобов'язання за Кредитним договором №471297-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором №471297-КС-001 Позичальника, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором №471297-КС-001 Позичальника, Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 471297-КС-001 на загальну суму 4 000,00 грн.
Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Відповідно до пункту 2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Згідно з п.5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 Кредитного договору є його невід'ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування.
Зважаючи на ті обставини, що відповідач, належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 12.02.2024 року утворилась заборгованість за Договором №471297-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 200 116,38 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 47 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 146 066,38 грн; суми прострочених платежів за комісією - 7 050,00 грн.
Щодо дійсності укладеного договору в електронній формі та підписання його позичальником зазначає, що відповідач, через веб-сайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку.
За п.п.3.1.1. Правил Після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.
Тому, у випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п.3.1.2, 3.1.3 Правил).
Як описано вище, ТОВ «БІЗПОЗИКА» 30.07.2023 року направлено відповідачу, пропозицію (оферту) укласти Договір №471297-КС-001 про надання кредиту.
Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю.
30.07.2023 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 471297-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора UA-8723 , (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 вказаного позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення.
Звертає увагу, що згідно з п.п.4.4.4. Правил позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок НОМЕР_2 належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
Так, у статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов'язків та оформлена в електронній формі.
Отже вважає, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
На підставі вище наведеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором №471297-КС-001 про надання кредиту від 30.07.2023 року, що становить 200 116,38 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 47 000,00 грн; суми прострочених платежів за процентами - 146 066,38 грн; суми прострочених платежів за комісією - 7 050,00 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2024 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 471297-КС-001 про надання кредиту від 30.07.2023 року в розмірі 77 550 (сімдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 938 (дев'ятсот тридцять вісім) грн. 73 коп.
В апеляційній скарзі Клименка Т.В. - представника ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про часткове скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за нарахованими та не сплаченими (простроченими) процентами за користування кредитом в розмірі 122 566,38 гривень та ухвалення в цій частині нового рішення, згідно з яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» грошову суму в розмірі 122 566,38 (сто двадцять дві тисячі п'ятсот шістдесят шість) гривень 38 копійок заборгованості за нарахованими та несплаченими (простроченими) процентами за користування кредитом за Договором про надання кредиту №471297-КС-001 від 30.07.2023 року, в решті рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2024 року у справі № 369/2721/24 - залишити без змін;.
Скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції базуються на:
- хибному ототожненню ним процентів, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до вищевказаних норм ЦК України в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими йому Позивачем у відповідності до умов Кредитного договору (статті 1048 та 1056-1 ЦК України) та процентів, які нараховуються за порушення грошового зобов'язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за Кредитним договором не повертається Позичальником у визначений ним строк (частина друга статті 625 ЦК України);
- помилковому сприйняттю норм ЦК України, Цивільного Процесуального Кодексу України (надалі за текстом - «ЦПК» або «ЦПК України») та існуючої судової практики щодо, начебто, можливості суду зменшувати розмір процентів за Кредитним договором, які нараховуються протягом строку кредитування (статті 1048 та 1056-1 ЦК України), з огляду на нижчезазначене;
- неналежному дослідженні доказів, що містяться в матеріалах справи.
Вважає висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки судом не було досліджено, що обов'язок сплати процентів по кредиту, порядок нарахування процентів та їх фіксований розмір передбачені пунктами 2.4, 3.2, 3.2.2 Договору №471297-КС-001 про надання кредиту, що був укладений між Позивачем та Відповідачем. При цьому в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зробив висновок, що договір є укладеним та чинним.
Звертає увагу суду, що з розрахунку заборгованості, який був наданий Позивачем разом із позовною заявою, вбачається, що проценти нараховувались по Зниженій ставці (пільговій) за період від 30.07.2023 року до 20.08.2023 року включно. Починаючи від 21.08.2023 до 14.01.2024 року включно проценти нараховувались по Стандартній процентній ставці - 2,00000000%.
Зазначає, шо розрахунок заборгованості, наданий Позивачем по кредитному договору №471297-КС-001 повністю відповідає умовам Договору та вимогам законодавства, а саме, ст.1048, 1050, 1056-1 ЦК України, а позовні вимоги про стягнення нарахованих процентів у сумі 146 066,38 грн. є законними нарахованими в межах строку дії договору та підлягають задоволенню у повному обсязі. Штрафні санкції та проценти згідно ст.625 ЦК України за неналежне виконання умов договору не нараховувались та не входять складу позовних вимог.
Крім того, судом першої інстанції не зазначено жодної норми чинного законодавства яка наділяє суд правом зменшувати розмір нарахованих процентів за користування кредитом, що нараховані у межах строку дії.
Вважає посилання суду першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 помилковим та некоректними, оскільки у даній справі проценти користування кредитом не нараховувались після закінчення строку дії кредитного договору та не заявлялись до стягнення у позовних вимогах, що підтверджується матеріалами справи.
Позивач також звертає особливу увагу суду апеляційної інстанції, що внаслідок вищезазначених дій та/або бездіяльності суду першої інстанції під час розгляду ним цієї судової справи фактично відбулось протизаконне втручання суду першої інстанції в договірні відносини між Позивачем та Відповідачем - адже через прийняття оскаржуваного рішення Позивач був безпідставно позбавлений права як на отримання від Відповідача процентів за користування кредитними коштами за Кредитним договором, так і взагалі права на справедливий суд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», оскільки таких повноважень (ані щодо зменшення розміру процентів за користування кредитними коштами, ані, тим більше, щодо позбавлення Позивача належного йому права на їх отримання) суду першої інстанції не надано ні нормами ЦПК, ні Документ, сформований в системі «Електронний суд» 19.09.2024 року 15 нормами ЦК (як от, наприклад, у випадку, визначеному в частині третій статті 551 ЦК України: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають суттєве значення), а протилежне (що має місце в даному випадку) протирічить нормам статей 2 і 10 ЦПК України, статей 1 та 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» - в частині перевищення повноважень суду, недотримання встановлених законодавством судових процедур та засад верховенства права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у боржника станом на 12.02.2024 року утворилась заборгованість за Договором №471297-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 200116,38 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 47000,00 грн; суми прострочених платежів за процентами - 14606,38 грн; суми прострочених платежів за комісією - 7050,00 грн.
Проте, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов'язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважав за необхідне зменшити розмір відсотків до розміру 50 % від суми заборгованості по кредиту, а саме: до 23 500 грн та зважаючи на об'єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, які підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, суд вважав, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача належить стягнути: суму прострочених платежів по тілу кредиту - 47 000 грн, суму прострочених платежів по процентах - 23 500 грн, суму прострочених платежів за комісією - 7 050 грн., а всього 77 550 грн.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, що 30.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем укладено Договір №471297-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 30.07.2023 року направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір №471297-КС-001 про надання кредиту.
Встановлено, що 30.07.2023 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір №471297-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8723, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Отже, 30.07.2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем було укладено Договір №471297-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п.1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 47000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами Договору кредиту сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,14954256 процентів за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 47000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
До теперішнього часу Боржник свої зобов'язання за Кредитним договором № 471297-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором №471297-КС-001,чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором №471297-КС-001 позичальника, відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 471297-КС-001 на загальну суму 4000,00 грн.
Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
За пунктом 2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Згідно з п.5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 Кредитного договору є його невід'ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування.
Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 12.02.2024 року утворилась заборгованість за Договором №471297-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 200116,38 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 47000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 14606,38 грн; суми прострочених платежів за комісією - 7050,00 грн.
Щодо дійсності укладеного договору в електронній формі та підписання його позичальником.
Встановлено, що відповідач, через веб-сайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку.
Відповідно до п.п.3.1.1. Правил після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.
У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п.3.1.2, 3.1.3 Правил).
Як зазначалось, позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 30.07.2023 року направлено відповідачу, пропозицію (оферту) укласти Договір №471297-КС-001 про надання кредиту.
Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю.
Також встановлено, що 30.07.2023 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №471297-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора UA-8723, (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 вказаного Позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення.
За п.п 4.4.4. Правил позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок НОМЕР_2 належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
Як зазначено у статті 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Згідно зі ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов'язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов'язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.
Частиною 1 ст.526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Згідно змісту ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 12.02.2024, відповідачем порушено умови Кредитного договору, у зв'язку з чим виник борг в розмірі 200116,38 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 47000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 14606,38 грн; суми прострочених платежів за комісією - 7050,00 грн.
Проте, згідно зі ст.ст.11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов'язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Разом з тим, суд вірно зазначав, що відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
При цьому, для кваліфікації умов договору, як несправедливих, необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 року у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61-25248св18), від 27.01.2020 року у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), від 07.10.2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 07.04.2021 року у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано: «Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги наступне.
Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання»
За умовами Кредитного договору, факт укладення якого не заперечується відповідачем, реальна річна номінальна та пільгова відсоткова ставка за користування кредитом становить 1,14954256 процентів за кожен день користування Кредитом, що на переконання суду є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг.
Позивач просив суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а тому змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов'язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України
Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).
З огляду на вищенаведене, суд, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов'язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вірно вважав за необхідне зменшити розмір відсотків до розміру 50 % від суми заборгованості по кредиту, а саме: до 23500,00 грн.
І тому, зважаючи на об'єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, які підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, суд вірно вважав, що позовні вимоги підлягали частковому задоволенню, а саме, з відповідача вирішив стягнути: суму прострочених платежів по тілу кредиту - 47000,00 грн; суму прострочених платежів за процентами - 23500,00 грн; суму прострочених платежів за комісією - 7050,00 грн., а всього - 77550,00 грн.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Клименка Тараса Васильовича - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 18 листопада 2024 року.
Головуючий:
Судді: