Справа № 753/17077/24
№ апеляційного провадження: 33/824/5330/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Бондаренко М.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
12 листопада 2024 року суддя Київського апеляційного суду Крижанівська Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника Решка Стефана Стефановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року, винесену за результатами розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою захисник Решко С.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, просив, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі за відсутністю в події та складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що при розгляді справи судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, суд не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом, на жодній з нагрудних камер працівників поліції вказаного факту не зафіксовано. Суд першої інстанції дані камер працівників поліції критично не оцінив та відмовив у допиті свідка, який міг підтвердити, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. Вказує, що ОСОБА_1 у той вечір разом зі своїми друзями після завершення робочого дня вживав алкогольні напої. Будучи у нетверезому стані ОСОБА_1 викликав свого сина ОСОБА_2 , який забрав його разом зі службовим автомобілем. Керуючи автомобілем його син, який є недосвідченим водієм, допустим порушення вимог ПДР та заїхав на вул. Сімферопольську, яка має односторонній рух. Після порушення сином правил дорожнього руху виникла сімейна сварка між батьком та сином, яка призвела до залишення сином автомобіля та самого ОСОБА_1 , який продовжував перебувати в автомобілі. Про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом останній повідомляв працівникам поліції, що зафіксовано на відеозаписі з нагрудних камер працівників поліції. Саме через те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, він і відмовився від проходження огляду на стін сп'яніння.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник Решко С.С., прокурор не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Захисник Решко С.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , направив на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні та зайнятістю ОСОБА_1 на службі. Разом з тим, до вказаного клопотання не було додано жодного доказу на підтвердження вказаних обставин. Відтак, суд відповідно до вимог ст. 250, ч. 6 ст. 294 КУпАП вважав за можливе слухати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення особи, яка з'явилася в судове засідання, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим з огляду на наступне.
Так, до суду був наданий протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 729860, в якому зазначено, що 17 серпня 2024 року о 19 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Сімферопольська, 8, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, порушення мови, від огляду на стан сп'яніння відмовився увстановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
До протоколу було долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій, пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розписку про залишення на зберігання транспортного засобу та CD диски із відеозаписами з нагрудної камери працівника поліції (а.с. 2, 3, 4, 5, 8).
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, тягне за собою адміністративну відповідальність.
Виходячи з вказаних норм законодавства, сама по собі відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є складом адміністративного правопорушення та тягне за собою адміністративну відповідальність передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції досліджено відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 була пред'явленавимога щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, та забезпечена можливість для виконання водієм вказаного вище обов'язку. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. З відеозаписів вбачається, що працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_1 наслідки такої відмови, а також роз'яснено його права та обов'язки, однак, на неодноразові пропозиції поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 згоди не надав. Як наслідок, обов'язок, встановлений п. 2.5 Правил дорожнього руху водій, не виконав (а.с. 8).
ОСОБА_1 не спростовував факт відмови ним від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд відхиляє посилання захисника ОСОБА_1 на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, оскільки вказані посилання не відповідають матеріалам справи, в тому числі й письмовим поясненням свідків та відеозапису з нагрудних камер працівників поліції.
Як вбачається з письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , 17 серпня 2024 року, о 19 год. 10 хв. на вул. Сімферопольській, 8, він побачив на зустрічній смузі руху автомобіль, в якому перебував водій з ознаками алкогольного сп'яніння. ОСОБА_3 почав телефонувати працівникам поліції, що побачив водій і почав їхати. Він від'їхав приблизно 50 метрів та заглух (а.с. 3).
З письмових пояснень свідка ОСОБА_4 вбачається, що 17 серпня 2024 року, о 20 год. 24 хв. проходила по вул. Сімферопольській, 7/2 і побачила на зустрічній смузі автомобіль «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 . Він їхав по зустрічній смузі, тому викликали працівників поліції, аби не відбулось ДТП. Декілька разів водій хотів почати рух, але не вдавалось (а.с. 4).
Судом апеляційної інстанції досліджено відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, який розпочинається з того, що свідки надають пояснення щодо керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Після того, як до ОСОБА_1 підійшли працівники поліції, саме він перебував в автомобілі на сидінні водія, будь-яких заперечень про те, що він не керував автомобілем не висловлював. Працівниками патрульної поліції було вказано на наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння та пред'явленавимога щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, та забезпечена можливість для виконання водієм вказаного вище обов'язку. ОСОБА_1 жодних дій, спрямованих на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, не вчинив, від проходження такого огляду відмовився. Працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_1 наслідки такої відмови, а також роз'яснено його права та обов'язки.
Суд надає критичну оцінку доводам захисника Решка С.С. з приводу керування транспортним засобом сином ОСОБА_1 - ОСОБА_5, оскільки свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були очевидцями факту як безпосередньо ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом автомобіля, намагався здійснювати рух транспортним засобом. При цьому у суду відсутні підстави не враховувати письмові пояснення вказаних свідків, адже вони не є особами, яких можна вважати зацікавленими у розгляді справи, оскільки не мають жодних відносин із особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того захисник Решко С.С. не заявляв клопотань про допит вищевказаних свідків у судовому засіданні, а лише просив надати їх показанням критичну оцінку. Наголошуючи на тому, що саме син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 керував транспортним засобом, та вказуючи, що судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено у допиті свідка ОСОБА_2 , клопотання щодо допиту останнього в суді апеляційної інстанції захисник не заявляв.
Відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати письмові пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 неналежними доказами у справі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга захисника Решка С.С., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дарницького районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року - залишенню без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу захисника Решка Стефана Стефановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.В. Крижанівська