Справа № 761/7171/24 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4703/2024 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
05 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2024 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє засудженого:
- вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 (одного) року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,-
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 , маючи злочинний умисел на незаконне придбання та зберігання бойових припасів, в період часу з 10 лютого 2024 року по 11 лютого 2024 року, точної дати та часу не встановлено, перебуваючи поблизу станції метро «Берестейська» на території ринку, діючи умисно, незаконно придбав 19 (дев'ятнадцять) патронів калібру 5,45x39, які належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї та є бойовими проміжними патронами, калібру 5,45х39, які споряджені кулями типу «ПС» (із сталевим осердям), придатними до стрільби.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 14 лютого 2024 року, приблизно 13 год. 30 хв. ОСОБА_7 , усвідомлюючи заборону вільного обігу бойових припасів та караність за такі дії, в порушення «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 з наступними змінами, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, не маючи відповідного дозволу на зберігання бойових припасів, проходячи за адресою: АДРЕСА_2 , поблизу дитячого майданчику, був затриманий у порядку ст. 208 КПК України працівниками СЮП Шевченківського УП ГУНП у м. Києві та в ході проведення особистого обшуку з лівої внутрішньої кишені його куртки виявлено та вилучено 19 (дев'ятнадцять) патронів, які належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї та є бойовими проміжними патронами калібру 5,45х39, які споряджені кулями типу «ПС» (із сталевим осердям), придатними до стрільби, які ОСОБА_7 незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу.
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2024 року ОСОБА_7 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року та призначено ОСОБА_7 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 8 (вісім) місяців позбавлення волі. Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 , рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 14 лютого 2024 року. Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишено без змін. Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави 1135 гривень 92 копійки процесуальних витрат у кримінальному провадженні, пов'язаних з залученням судових експертів. Вирішено питання речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва змінити, звільнивши ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає зміні через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказує, що в судовому засіданні ОСОБА_7 частково визнав свою провину але щиро покаявся в тих діях, що вчинив.
Також, тяжкі наслідки від правопорушення відсутні, а в судовому засіданні ОСОБА_7 пояснив, що має постійне місце проживання, сумлінно сплачує комунальні послуги, у нього є мати, сестра, тобто стійкі соціальні зв'язки. Крім того, в умовах СІЗО у нього загострилися застарілі хвороби.
В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що суддя першої інстанції не взяв до уваги того, що обвинувачений має постійне місце проживання, неофіційно працював, скарг на нього не надходило, в соціумі проявляв себе позитивно, ходив до військкомату, але його офіційно виключили з військового обліку також сплачував комунальні послуги щомісячно з моменту звільнення від 05 квітня 2023 року.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та апеляційну скаргу захисника і просив їх задовольнити,
пояснення захисника ОСОБА_8 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та апеляційну скаргу обвинуваченого і просив їх задовольнити,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисника та обвинуваченого,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються сукупністю наявних у ньому доказів, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України є вірною.
Що стосується доводів апеляційних скарг захисника та обвинуваченого про суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення
Колегія суддів звертає увагу на те, що вищенаведені положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченої, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Так, перевіряючи вирок суду в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно положень ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року передбачено, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу обвинуваченого. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обирати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Судова дискреція (судовий розсуд) є інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити менш суворий вид покарання або більш суворий в межах санкції статті. А у випадках, коли санкція статті передбачає тільки один вид покарання, суд наділений функцією обирати розмір цього покарання. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість призначення передбаченого законом покарання, яке б сприяло його меті та було достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог суд першої інстанції дотримався.
Так, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, характеризується посередньо.
Також судом не встановлено обставин, які б пом'якшували або обтяжували покарання обвинуваченого.
На противагу доводам апеляційний скарг захисника та обвинуваченого, колегія суддів зазначає, що під час розгляду кримінального провадження не встановлено будь-яких обставин, які в даному конкретному випадку давали б підстави для пом'якшення призначеного обвинуваченому судом покарання, зважаючи на ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а також те, що після постановлення вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 31.10.2023 за ч. 1 ст. 309 КК України, за яким ОСОБА_7 було засуджено до 1 року обмеження волі, на підставі положень ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, до повного відбуття покарання у виді іспитового строку, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив нове кримінальне правопорушення, що дає підстави стверджувати про відсутність у нього критичної оцінки своїх дій, його небажання вести законослухняний спосіб життя і дотримуватись загальноприйнятих у суспільстві правил поведінки.
На переконання колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі із застосування положень ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за оскаржуваним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 31.10.2023 із призначенням остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 8 (вісім) місяців, є законним та обґрунтованим.
Суд першої інстанції не встановив підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням у відповідності до вимог ст. 75 КК України, одночасно визнавши, що саме покарання у виді позбавлення волі на визначений судом строк є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням тяжкості вчиненого злочину, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення та даних про особу винного, законних підстав для застосування положень статті 75 КК України та звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням, як про це ставиться питання у апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційний скарг захисника та обвинуваченого є необґрунтованими та такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
На підставі наведеного апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 слід залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання судового рішення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4