Справа № 381/1266/24 Головуючий у 1 інстанції: Осаулова Н.А.
Провадження №22-ц/824/15448/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
06 листопада 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Гаращенка Д.Р.
суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Свої вимоги обґрунтував тим, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області у справі № 381/1599/21 від 17.08.2021 року з нього було стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), а також на утримання ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку, щомісячно до досягнення донькою трьох річного віку.
Крім того, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 січня 2023 року у справі № 367/3322/22 з ОСОБА_1 було стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання двох дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
На момент ухвалення рішення у справі № 381/1599/21 ОСОБА_1 працював та отримував доходи в розмірі 6 220,00 грн. на місяць.
У подальшому, позивач втратив роботу та аліменти визначались виходячи із середньої заробітної плати по регіону, що вплинуло на погіршення матеріального стану.
З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України ОСОБА_1 два місці перебував в окупації та не мав змоги сплачували аліменти.
Відповідачем ОСОБА_2 було подано позов про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, який було задоволено та з позивача було стягнуто пеню у розмірі 86 080,23 грн. (справа №381/2543/22).
Виконуючи свій обов'язок по захисту Батьківщини та маючи трьох дітей позивач приєднався до лав ЗСУ. Борг було погашено.
Після звільнення зі служби, де ОСОБА_1 мав значний дохід, виявилось, що аліменти вираховувались невірно та утворилась заборгованість.
Позивач не має змоги погасити заборгованість. Певний час ОСОБА_1 не мав роботи, на даний час його дохід складає 7 500,00 грн.
На думку позивача, дії відповідача порушують його права та права двох дітей від першого шлюбу.
Тому, оскільки матеріальний стан ОСОБА_1 погіршився внаслідок звільнення його з військової служби та наявністю ще одного відкритого виконавчого провадження, вказана обставина змушує його звернутись до суду з даним позовом про зменшення розміру стягуваних аліментів з 1/4 частки доходу щомісячно на 1/6 частку доходу щомісячно.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2024 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 31 липня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначив, що ОСОБА_2 отримує частину усіх видів доходів на утримання однієї дитини.
До 20.02.2024 апелянт сплачував кошти і на її утримання.
Також за рішенням суду апелянт сплачує на утримання двох дітей 1/3 частину від усіх видів доходів.
Загалом усі витрати на його думку складають близько 75 % доходів.
На даний час доходи апелянта зменшились, а витрати збільшились.
Сума аліментів, що стягується з апелянта перевищує граничний розмір передбачений ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».
Відзив не надходив.
В судове засідання сторони не з'явились, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи
Вислухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2021 року, було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи з 14.05.2021 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 кошти на утримання ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку, щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку, починаючи з 14.05.2021 року.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 січня 2023 року у справі № 367/3322/22, ОСОБА_1 було стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду 05.09.2022 року і до досягнення дітьми повноліття, а саме до 18.05.2028 року та 22.02.2035 року відповідно.
Постановою виконавця від 02.02.2024 року, було закінчено виконавче провадження НОМЕР_1 по стягненню на утримання ОСОБА_2 , у зв'язку з досягненням дитиною трирічного віку та сплатою заборгованості.
Згідно наданого розрахунку заборгованості, у рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 25.03.2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 12 629,17 грн.
У подальшому суду було надано довідку, що у рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 станом на 06.06.2024 року заборгованість по сплаті аліментів відсутня.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки загальна сума відрахувань із доходів позивача у розмірі 58,3% не перевищує встановленого законом можливого розміру, а тимчасова відсутність роботи, ведення в Україні воєнного стану, наявність інших дітей, а також перебування позивача у лавах ЗСУ певний період не є підставою для зменшення розміру стягуваних аліментів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення першої інстанції повністю відповідає.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього погіршився матеріальний стан і розмір аліментів які він сплачує на дітей перевищує максимальний встановлений законом розмір.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працює у ФОП ОСОБА_8 з вересня 2023 року та розмір аліментів на ОСОБА_3 визначаються саме з доходу, який він отримує на вказаній роботі.
За період з вересня 2023 року по березень 2024 року, державним виконавцем визначено суми, які підлягають до стягнення, у розмірі не більше 1 509,38 грн. щомісячно, що відображено у наданому розрахунку заборгованості. При чому суд першщої інстанії вірно зауважив, що такий розмір аліментів не значно перевищує 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що у даному випадку складає 1 218,50 грн.
Відповідач працює у ТОВ «Авант Логістик» та її дохід за період з 01.11.2023 по 31.03.2024 склав 117 202,52 грн.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану і не навів підстав для зменшення розміру аліментів.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції враховано, що розмір аліментів, встановлений рішенням суду, є мінімальним розміром аліментів на одну дитину за ч. 5 ст. 183 СК України та п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України.
Загальний розмір відрахувань із доходу позивача аліментів на утримання трьох дітей на даний час складає 58,3 % (33,3% + 25%).
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що загальна сума відрахувань із доходів позивача у розмірі 58,3% не перевищує встановленого законом можливого розміру відрахувань.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 15 листопада 2024 року
Головуючий суддя Д.Р. Гаращенко
Судді Є.П. Євграфова Т.О. Писана