18 листопада 2024 року м. Чернігів Справа № 620/14415/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - С.В. Бородавкіна,
за участі секретаря - Михайлової І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, звіт відповідача про виконання рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інформаційного агентства про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України та просив:
- відмовити у прийнятті повторного звіту у справі №620/14415/23;
- накласти штраф на боржника у сумі сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою суду від 04.06.2024 заяву задоволено, встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду у справі №620/14415/23, зобов'язано відповідача подати відповідний звіт.
Ухвалою суду від 18.09.2024 у прийнятті звіту про виконання рішення суду Інформаційному агентству відмовлено; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу у справі №620/14415/23 відмовлено; встановлено Інформаційному агентству новий строк для надання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/14415/23 - 30 днів з дати отримання цієї ухвали.
На виконання ухвали суду відповідач подав звіт, у якому повідомив, що рішення суду буде ним виконано після надходження відповідних бюджетних асигнувань. Одночасно повідомлено, що для виконання рішення суду по справі №620/14415/23 передбачено кошти в загальній сумі 352079,00 грн.
Позивач із вказаним звітом не погодився, просив його не приймати, накласти на боржника штраф за неналежне виконання рішення суду, у зв'язку з тим, що відповідач не вірно здійснив розрахунок заборгованості за вказаним рішенням.
Заяву призначено до розгляду на 12.11.2024.
Дослідивши матеріали справи, заяви, судом встановлено таке.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №620/14415/23, яке набрало законної сили 09.07.2024, позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано Інформаційне агентство нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29.12.2018 по 31.12.2022 із врахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов'язано Інформаційне агентство нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020, в тому числі: грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с. 64-68).
Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту, накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
Поряд з тим, суд зауважує, що такі заходи судового контролю підлягають до застосування у разі неподання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини не виконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.
Відповідач у поданому звіті не заперечував, що відповідні кошти на виконання рішення суду по справі №620/14415/23 позивачу не виплачені. Разом з тим, перерахунок грошового забезпечення проведено.
Відповідно до статті 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно висновків Верховного Суду, сформульованих у межах справи №361/2109/17, за своєю правовою природою накладення судом штрафу за не виконання рішення суду є заходом процесуального примусу, передбаченого статтею 144 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою спонукання відповідних осіб до добросовісного виконання процесуальних обов'язків, зокрема, в частині накладеного судом обов'язку щодо подання звіту про виконання рішення суду, що обумовлено обов'язковістю виконання судового рішення як важливої складової права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що якщо під час судового розгляду питання про накладення штрафу буде встановлено, що посадова особа або орган, відповідальні за виконання рішення, діяли добросовісно, то саме лише невиконання судового рішення не містить складу правопорушення, за яке можлива юридична відповідальність у вигляді штрафу. Тобто, обов'язковою умовою для накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу є встановлення для такого суб'єкта владних повноважень строку на подання звіту про виконання судового рішення та в подальшому неподання такого звіту у встановлений строк або не вчинення дій, спрямованих на виконання рішення.
При цьому, під час розгляду звіту про виконання рішення суду, суд зобов'язаний надавати правову оцінку кожному доводу суб'єкта владних повноважень стосовно підстав невиконання судового рішення, та у разі відсутності доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій суб'єкта владних повноважень, які б свідчили, що відповідач дійсно бажає реалізувати свій обов'язок стосовно виконання судового рішення в найкоротші строки, застосовувати відповідний штраф.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.02.2022 (справа №420/177/20), переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, зокрема, у публічно-правових спорах, адміністративні суди повинні зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, щоб це не призводило до порушення основоположних засад адміністративного судочинства та щоб такі засоби не були надмірними за визначених умов та не призводили до порушення прав, гарантованих Конституцією та законами України, а також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Це означає, що негативні наслідки недобровільного виконання судового рішення мають бути пропорційними та збалансованими, а санкції, накладені судом у зв'язку з невиконанням судового рішення, не повинні бути надмірними; при цьому мають враховуватися усі обставини, які стали причиною невиконання судового рішення, надаватися оцінка діям боржника, спрямованих на таке виконання, міру його вини тощо.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.10.2018 у справі №704/1547/17 та від 23.04.2020 у справі №560/523/19, можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
З огляду на викладене, із врахуванням часткового виконання Інформаційним агентством судового рішення, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення нового строку для надання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/14415/23 строком 15 днів з дня отримання даної ухвали. При цьому, суд зауважує про обов'язок відповідача подати разом із звітом детальний розрахунок заборгованості, яка виникла у зв'язку з виконанням даного рішення суду.
Разом з тим, зважаючи на те, що Інформаційним агентством було здійснено частково конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення суду, а також надано до суду актуальні докази вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для накладення на керівника Інформаційного агентства штрафу.
Керуючись статтями 241-242, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу у справі №620/14415/23 - відмовити.
Встановити Інформаційному агентству новий строк для надання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/14415/23 - 15 днів з дати отримання цієї ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 18.11.2024.
Суддя С.В. Бородавкіна