18 листопада 2024 року Чернігів Справа № 620/14067/24
Чернігівський окружний адміністративний суд:
під головуванням судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Лавровської В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 229 КАС України, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанову,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (далі також - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі також - відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови від 07.10.2024 ВП №76084403.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що судове рішення у справі № 620/1687/24 виконано ним в добровільному порядку до видачі виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження, тому спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
12.11.2024 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами окремого позовного провадження.
Відповідач надіслав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки видані позивачем довідки про суддівську винагороду не відповідають вимогам статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зазначає, що ТУ ДСА України в Чернігівській області без поважних причин, у встановлений державним виконавцем строк, не виконало судове рішення у справі № 620/1687/24, тому державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івашком С.В. 07.10.2024 правомірно та з дотриманням вимог діючого законодавства України, винесена постанова про накладення на Територіальне управління ДСА України в Чернігівській області штрафу.
Сторони в судове за сідання не з'явились, представник позивача та представник відповідача подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Третя особа подала заяву, в якій зазначила, що судове рішення по справі № 620/1687/24 фактично не виконано, тому в задоволенні позову просить відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
17.09.2024 Чернігівським окружним адміністративним судом після набрання судового рішення у справі № 620/1687/24 законної сили видано виконавчий лист про зобов'язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області видати ОСОБА_1 та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: станом на 01.01.2021, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2270,00 гривень; станом на 01.01.2022, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2481,00 гривня; станом на 01.01.2023 виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2684,00 гривні; станом на 01.01.2024 виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 гривні.
19.09.2024 за заявою стягувача ОСОБА_1 від 18.09.2024 вказаний виконавчий лист звернено до примусового виконання та постановою головного державного виконавця Відділу ПВР УЗПВР у Чернігівській області Івашком С.В. ( далі- державний виконавець) відкрито ВП №76084403 з приводу примусового виконання вказаного виконавчого листа.
Згідно пункту 2 вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику встановлено строк в 10 робочих днів для виконання рішення суду.
Позивач, отримавши вказану постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.09.2024, листом від 03.10.2024 №06-03/1612/24-вих, повідомив відповідача про те, що боржник самостійно виконав судове рішення у справі № 620/1687/24, здійснивши всі необхідні дії, вказані у виконавчому листі. Зокрема, видано відповідні довідки про суддівську винагороду, обчисливши розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: станом на 01.01.2021, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2270,00 гривень; станом на 01.01.2022, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2481,00 гривня; станом на 01.01.2023 виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2684,00 гривні; станом на 01.01.2024 виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 гривні.
На підтвердження даного факту відповідачу надано копії довідок від 16.09.2024 № 739, №740, №741, №742. Також зазначив, що судове рішення виконано у спосіб, вказаний у резолютивній частині рішення суду.
20.09.2024 стягувачем до відповідача подано заяву, в якій вказано, що при виконанні судового рішення у справі № 620/1687/24 боржником не враховано регіональний коефіцієнт 1.1, який додатково застосовується до базового розміру посадового окладу.
07.10.2024 державним виконавцем прийнято постанову ВП №76084403 про накладення на ТУ ДСА України в Чернігівській області штрафу у розмірі 5100,00грн. за невиконання боржником рішення суду без поважних причин відповідно до ст.ст. 63, 75 Закону України Про виконавче провадження.
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу від 07.10.2024 ВП №76084403, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов'язковість виконання рішень (ст. 2 вказаного Закону).
Як визначено п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
На підставі ч.1 ст.18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно із ч.ч.5, 6 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований ст. 63 Закону №1404-VIII, за змістом частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У свою чергу, стаття 75 Закону № 1404-VIII встановлює відповідальність, серед іншого, за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII).
Аналізуючи наведені положення Закону №1404-VIII в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Поряд з цим умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття рішення про накладення штрафу державним виконавцем має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин. При цьому, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання судового рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець повинен ретельно дослідити всі обставини справи та, зокрема, належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов'язків і встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.
У свою чергу, поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 09.12.2020 у справі №522/19758/18, від 22.04.2021 у справі №1440/2242/18, від 20.05.2021 у справі №420/5465/18, від 03 квітня 2024 року у справі №620/6019/23.
Судовим розглядом встановлено, що з метою виконання рішення суду у справі № 620/1687/24, ТУ ДСА України в Чернігівській області видало стягувачу довідки від 16.09.2024 № 739, №740, №741, №742, обчисливши щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці: станом на 01.01.2021, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2270,00 гривень; станом на 01.01.2022, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2481,00 гривня; станом на 01.01.2023 виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2684,00 гривні; станом на 01.01.2024 виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 гривні.
Про вказані вжиті заходи щодо виконання судового рішення позивач повідомив державного виконавця листом від 03.10.2024 № 06-03/1612/24, з відповідними доказами на підтвердження обставин, викладених у листі.
Отже, станом на день винесення оскаржуваної у цій справі постанови про накладення штрафу у державного виконавця була наявна інформація про вжиті позивачем заходи щодо виконання ним рішення суду у справі № 620/1687/24, вказаних у резолютивній частині судового рішення.
Поряд з цим, в оскаржуваній постанові про накладення штрафу відсутня належна оцінка державним виконавцем отриманої інформації в контексті виконання судового рішення у спосіб, встановлений у резолютивній частині рішення суду. Державний виконавець лише обмежився формальним зазначенням, що судове рішення не виконано та не надано доказів поважних причин.
При цьому суд зазначає, що п. 1 ч. 5 ст. 246 КАС України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.
Як видно із резолютивної частини судового рішення у справі № 620/1687/24, то вона не містить висновку суду, зокрема зобов'язати позивача врахувати при обчисленні розміру суддівської винагороди коефіцієнт 1.1 до базового розміру посадового окладу.
При цьому суд зазначає, що боржником до винесення спірної постанови, 03.10.2024 листом повідомлено державного виконавця про вчинення дій на виконання судового рішення №620/1687/24. Однак в оскаржуваній постанові відсутні відомості щодо наданої боржником інформації та обґрунтування своїх доводів. Висновок про неповажні причини невиконання рішення суду державним виконавцем зроблено без аналізу та оцінки всіх дій, які вжив боржник для виконання рішення суду.
Отже, приймаючи спірну постанову державний виконавець жодним чином не здійснив перевірк, наданих ТУ ДСА України в Чернігівській області, доводів та обґрунтувань щодо виконання рішення суду. Державний виконавець обмежився лише констатуванням факту не виконання рішення суду без поважних причин.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є необґрунтованою, прийнятою без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Також суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі №580/2522/24, в якій вказано.
''…Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, регулюється розділом IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.02.2023 № 7-2, яка набрала чинності 20.03.2023) (далі - Порядок № 3-1). За Порядком № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється або (1) на підставі списків, згідно яких відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді/довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди/винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку, або (2) за зверненням судді у відставці шляхом подання до пенсійного органу заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці, видану компетентним органом. Верховний Суд уже розглядав питання стосовно механізму перерахунку розміру щомісячного довічного утримання суддів і у постанові від 27.10.2022 у справі № 640/10564/21 зазначив: «Довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов'язується виникнення права на перерахунок. Суддівська винагорода визначається безпосередньо законом. Відповідно до ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді Верховного Суду становить 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу додатково застосовуються регіональні коефіцієнти. Розмір доплат за вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці теж визначений безпосередньо законом. Відомості про суд, де працював суддя, вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці подаються до Пенсійного фонду під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються у матеріалах особової справи. Ці відомості залишаються незмінними Розмір суддівської винагороди, визначений ст. 135 Закону № 1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється Законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо з закону. За таких обставин, довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді. Суд також звертає увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 (ч. 6 п. 16) про «автоматичне» здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди. Положення п. 1, 3 Розділу ІІ та п.2 Розділу ІІІ Порядку № 3-1, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом «автоматичності» перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020. Рада суддів України теж неодноразово звертала увагу Пенсійного фонду України на необхідність запровадження «автоматичного» перерахунку та внесення змін до Порядку № 3-1. Зокрема, у рішеннях від 01.03.2019 № 12, від 09.04.2021 № 7. Отже, незважаючи на чітку позицію Конституційного Суду України (ч. 6 п. 16 Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020) та необхідність її безумовного виконання, незважаючи на неодноразові звернення Ради суддів України, відповідні зміни в частині «автоматичного» перерахунку до Порядку № 3-1 Пенсійним фондом України не внесено. Зважаючи на вищенаведене, Суд дійшов висновку, що до внесення змін до законодавства щодо статусу суддів Верховного Суду України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду України у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді Верховного Суду, що працює на відповідній посаді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді». Згодом такий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 12.09.2023 у справі № 540/7777/21 та від 27.11.2023 у справі № 640/16655/21. Застосовуючи зазначений висновок до спірних правовідносин, Суд погоджується з доводами скаржника про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинні проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді''.
На підставі викладеного, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи відсутність таких заходів з боку позивача, судовий збір на його користь стягненню з відповідача не підлягає.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07.10.2024 ВП №76084403.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку статей 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області вул. Княжа, 16,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 код ЄДРПОУ 26295412.
Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просп. Миру, 43,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 код ЄДРПОУ 43316700.
Третя особа: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 18 листопада 2024 року.
Суддя І.І. Соломко